Рішення № 2945920, 10.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.09 Справа № 9/6

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області

Підприємства Перевальської виправної колонії № 15, м. Перевальськ Луганської області

до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі ВП "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", м. Луганськ

про стягнення 329 грн. 65 коп.

в присутності представників сторін:

від заявника –Анушкевич О.І., посв. № 553 від 27.08.08,

від 1-го позивача –не прибув,

від 2-го позивача –Шушняк Н.О., дов. № 26/2 від 05.01.09,

від відповідача – Сєліхов В.В., дов. № 03/5-610 від 31.12.08

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурор звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 269,41 грн., інфляційні нарахування у розмірі 53,07 грн. та 3% річних у розмірі 7,15 грн. за договором № 103-06 від 25.07.06.

Відповідач відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні, позовні вимоги визнає в частині основного боргу у розмірі 230,07 грн., з рештою позову не погоджується, виходячи з наступного.

Між відповідачем та 2-м позивачем був укладений договір на поставку скоби М-24 за ціною 18,40 грн., проте поставка здійснювалась як позадоговірна, тобто була поставлена скоба М-16.

Крім того, вважає відповідач, прокурором невірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних, оскільки претензія за № 1706 на суму 230,07 грн. була отримана відповідачем 09.07.08 та за наслідками її розгляду оплата повинна була здійснена до 16.07.08, таким чином нарахування інфляції та річних повинні починатися з наступного дня (17.07.08).

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на вказаний вище договір № 103-06 від 25.07.06, за яким 2-й позивач поставив відповідачу продукцію у номенклатурі, за якістю, кількістю та ціною, зазначених у додатках до цього договору за накладними:

Ш № 273 від 15.09.06 на суму 2701,73 грн.,

Ш № 323 від 10.10.06 на суму 2702,92 грн.,

Ш № 562 від 31.10.06 на суму 2583,76 грн., всього на суму 7988,41 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриману продукцію на суму 7719,0 грн., борг у розмірі 269,41 грн. на час розгляду справи непогашений.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України прокурор нарахував інфляційні втрати у розмірі 53,07 грн. та 3% річних у розмірі 7,15 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача та прокурора і надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 103-06 від 25.07.06, за яким 2-й позивач поставив відповідачу продукцію у номенклатурі, за якістю, кількістю та ціною, зазначених у додатках до цього договору за накладними:

Ш № 273 від 15.09.06 на суму 2701,73 грн.,

Ш № 323 від 10.10.06 на суму 2702,92 грн.,

Ш № 562 від 31.10.06 на суму 2583,76 грн., всього на суму 7988,41 грн.

Прокурор стверджує, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію на суму 7719,0 грн., борг у розмірі 269,41 грн. на час розгляду справи непогашений.

Суд не може погодитись з такою позицією, виходячи з наступного.

Як вбачається з додатку № 1 до спірного договору 2-й позивач повинен був поставити скобу М-24 у кількості 1630 шт. за ціною 18,40 грн. на суму 29992,0 грн., однак фактично була поставлена скоба М-16, тому суд погоджується з доводами відповідача про позадоговірну поставку спірної продукції.

Відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює розрахунки за поставлену продукцію згідно із виставленими рахунками протягом 30 календарних днів, тобто строк оплати вартості продукції договором не визначено, тому, за правилом ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник (відповідач) повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Семиденний строк виконання грошового зобов'язання сплинув 16.07.08, тобто через 7 днів після отримання претензії 2-го позивача.

Суд звертає увагу, що претензія була пред'явлена на суму 230,07 грн., разом з тим у позові зазначена сума основного боргу у розмірі 269,41 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо застосування ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 17.07.08, тому нарахування суми боргу з урахуванням індексу інфляції слід здійснювати за період з 17.07.08 по день пред'явлення позову (06.01.09), виходячи із загального індексу інфляції за час прострочення 109,53294278, що становить 252,00 грн.

3% річних за час прострочення становлять:

Відсоток

Граничний строк оплати товару

Строк розрахунку річних

Кількість днів прострочки

Сума до сплати, грн.

Сума річних, грн.

3%

16.07.2008

06.01.2009

174

230,07

3.28

Таким чином, до стягнення підлягає сума боргу з урахуванням інфляції у розмірі 252,0 грн. та 3% у розмірі 3,28 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Луганськвугілля", 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, в особі відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", Луганська обл., Лутугинський р-н, с. Біле, вул. Кірова, 63, код 26447678, на користь 2-го позивача, Підприємства Перевальської виправної колонії № 15, 94300, Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Тевелєва, 1, суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 252,0 грн. та 3% у розмірі 3,28 грн., разом –255,28 грн.

3. Стягнути з відповідача, ДП "Луганськвугілля", 91000, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, в особі відокремленого підрозділу "Шахта імені ХІХ з'їзду КПРС", Луганська обл., Лутугинський р-н, с. Біле, вул. Кірова, 63, код 26447678, на користь державного бюджету держмито у розмірі 78,99 грн., інформаційно-технічні витрати –91,38 грн.

4. У задоволенні решти позову –відмовити.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 11.02.09.

Суддя А.Г.Ворожцов