Ухвала суду № 29456986, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8833/12/0170/31

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 10.09.12

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

треті особи:

Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання неправомірними дій та стягнення 8429,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ комерційний банк «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) 7951,95 грн. шляхом їх списання з рахунку № 31218224700004 в ГУ ДКСУ в АР Крим, МФО 824026.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ комерційний банк «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 101,23 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову кружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 року.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.01.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

26.03.2012р. між ТОВ «Дельта Моторс Крим» (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №Д-12-0059, відповідно до якого Покупцем був придбаний автомобіль Toyota RAV4 Prestige CVT (3I) 070 (білий перламутр) 2012р.в. за 318 106,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 53017,67 грн.

У зв'язку з оформленням придбаного автомобілю, позивачем на підставі квитанції №044К010065 від 20.04.2012р. був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7951,95 грн., у в'язку з чим сплачена комісія до банківської установи в сумі 477,12 грн., всього - 8249,07 грн. (а.с. 17).

Заявою від 16.07.2012 р. позивач звернувся до Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим та просив розглянути та вирішити питання щодо повернення позивачці примусово та помилково сплаченої суми в розмірі 8429,07 грн.; згідно з Типовим положенням про Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів - повернути помилково сплачені кошти в розмірі 8429,07 грн. шляхом списання з розрахункового рахунку (вказаного в квитанції) та перерахувати на розрахунковий рахунок позивачки.

Листом від 25.07.2012р. вих. №10759/7 Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим повідомило позивача, що відповідно до Порядку сплати бору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р., платниками збору з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які придбавають право власності на легковий автомобіль шляхом покупки. Органи державної автомобільної інспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів тільки за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відповідним документом про сплату такого збору. Відповідач зазначив, що у випадку, якщо таки кошти були сплачені помилково, то для їх повернення необхідно надати ксерокопію платіжного доручення з відміткою органу ДАІ, який здійснив постановку на облік, про незатребуваність такого платежу.

Відповідно до п.п. 5, 8 Наказу Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. №226 «Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто у даному випадку, за поданням органів Пенсійного фонду України.

Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта, адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

Заява та/або подання надається до органу Державного казначейства України за місцем зарахування платежу до бюджету (до Державного казначейства України або відповідного територіального органу Державного казначейства України).

Позивач звернувся з такою заявою до відповідача, але останній, не відмовляючи у поверненні помилково сплачених позивачем коштів, надав лише роз'яснення замість вчинення дій, передбачених таким Порядком. Проте, предметом оскарження з п. 1 позовних вимог є саме відмова відповідача, у зв'язку з чим, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя стосовно відмови у повернені позивачем примусово та помилково сплаченого збору, оскільки таких дій відповідачем не вчинялося. Бездіяльність відповідача в позовній заяві не оскаржувалася, позивач наполягав в клопотанні від 10.09.2012р. на задоволенні саме заявлених позовних вимог.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (тут та надалі - в редакції, яка була чинною на момент сплати позивачем пенсійного збору у розмірі 7951,95 грн.), було визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався лише на осіб, які відчужували, а не придбавали легкові автомобілі.

У той же час, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р., передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, положення п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р. суперечили положенням 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»,а, відтак, не підлягали застосуванню в частині, яка суперечила положенням Закону.

Відчуження майна визначене згідно п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України як одна з форм припинення права власності і саме в такому розумінні застосовується у Цивільному кодексі України, а також у Господарському кодексі України.

Згідно пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

В такому самому значенні використовується словосполучення "при відчуженні легкових автомобілів" у п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" містить випадок, коли законодавець покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на покупця майна, а не на продавця.

Зокрема, згідно п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, логічне та системне тлумачення ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у його взаємозв'язку з іншими нормами цього Закону, Цивільного та Господарського кодексів України, дає підстави для висновку про те, що законодавцем недвозначно був визначений платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: продавець легкових автомобілів, який сплачує збір при відчуженні вказаного майна.

Згідно ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно ст. 6 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" саме на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону.

Таким чином, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.11.98 р. N 1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" в межах своєї компетенції та на виконання покладених на нього повноважень. Проте, визначаючи порядок сплати збору, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати особу платника збору, передбачену Законом.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). Таким чином, застосування приписів зазначеного Порядку в контексті положень п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка була чинною на час сплати позивачем сум збору в розмірі 7951,95 грн.) суперечить загальним принципам застосування нормативно-правових актів.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що позовні вимоги в частині стягнення збору в розмірі 7951,95 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 року по справі № 2а-8833/12/0170/31 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук