Постанова № 29452996, 13.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року № 2а-10189/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань - Гойни Є.А.,

за участі представників сторін:

позивача - Булаш З.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" відкритого акціонерного товариства "Львівського ДБК-2" про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

ДПІ Галицькому районі м. Львова звернулася до суду з позовом до ДП "Житлово-експлуатаційна контора ВАТ "Львівського ДБК-2" про стягнення з відкритих рахунків № 26008000004403 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, № 26001130487 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629 заборгованості, що виникла з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 4850,92 грн.

Представник позивача, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, поданих до суду 16.01.2013 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач не забезпечив участі в судовому засіданні уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Відтак, суд вважає, справу можливо розглядати за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що, відповідно до наявної в матеріалах справи відповідної довідки, 16.05.2008 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчим комітетом Львівської міської ради внесено відомості про юридичну особу ДП "Житлово-експлуатаційна контора ВАТ "Львівського ДБК-2" (ідентифікаційний код - 32327736). Платник податків перебуває на обліку в ДПІ в Галицькому районі м. Львова.

Згідно самостійно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю за 2012 рік № 2075 від 20.02.2012 року, до сплати відповідачу належало 11654,82 грн.

Оскільки самостійно суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідачем до бюджету на сплачувались, позивачем в порядку п. п. 59.1 та 59.4 ст. 59 ПК України виставлено ДП "Житлово-експлуатаційна контора ВАТ "Львівського ДБК-2" податкову вимогу № 635 від 03.09.2012 року на суму 966,00 грн. Докази направлення її відповідачу наявні в матеріалах справи.

Зі слів представника позивача, податкова вимога ДП "Житлово-експлуатаційна контора ВАТ "Львівського ДБК-2" оскаржена не була.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України), він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

У п. 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 1 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. А також, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст.59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Платниками податків згідно п.15.1 ст. 15 ПК України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 14.1.147 ПК України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 286.2. ст. 282 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до п. 1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п. 20.1.28 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 15.01.2013 року, станом на 15.01.2013 року заборгованість ДП "Житлово-експлуатаційна контора" ВАТ "Львівського ДБК-2" (код ЄДРПОУ 32327736) перед бюджетом з орендної плати з юридичних осіб становить 4850,92 грн.

Відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На даний час вказана сума податкового зобов'язання є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу, а, відтак, підлягає стягненню в примусовому порядку.

Враховуючи все вищенаведене, а також п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, згідно якого органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають, відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" відкритого акціонерного товариства "Львівського ДБК-2" (код ЄДРПОУ 32327736, 79037, м. Львів, вул. Творча, 8) № 26008000004403 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023 (українська гривня), № 26001130487 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629 (українська гривня) до бюджету податковий борг в сумі 4850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 92 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.02.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.