Рішення № 29452056, 21.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.12.2012

2/0514/2244/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Жаркова Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Грандфінресурс»про захист прав споживачів та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначив, що 04 серпня 2012 року між ним та відповідачем був укладений договір № 212666 спрямований на придбання товару (автомобіля), зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід»ємною частиною цього договору (отримання грошових коштів у розмірі 225000 грн.). На виконання вказаної угоди ним було сплачено одноразовий комісійний внесок в сумі 7875,00 грн. Вважає укладений між ним і відповідачем договір нікчемним з підстав встановлених ч.2 ст.215 ЦК України. Вважає, що відповідач ввів його в оману, оскільки програма «Альянс Україна»формується виключно на коштах учасників програми без залучення коштів приватного підприємства «Грандінресурс»; оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми без інвестування коштів приватного підприємства; оплата відповідачу проводиться не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яка надається не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми; право отримати товар залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми. Тому, посилаючись на умови вказаної угоди, керуючись ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», вважає, що діяльністю відповідача введено його в оману, а також вважає, що вчинений правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики і тому він є недійсним. Просив стягнути з відповідача на його користь сплачені ним кошти в розмірі 7875,00 грн., а також заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень, яка полягає в душевних переживаннях з приводу введення його в оману при укладенні зазначеного договору, в тому, що він змушений витрачати свій час і кошти на звернення до суду, отримувати консультації у юриста з цього приводу.

Позивач в судове засідання не з»явився, надавши заяву в якій просить розглянути справу без його участі, за участю його представника -ОСОБА_1(а.с.53).

В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що згідно із п.7 ч.3 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. З укладеного договору вбачається, що програма «Альянс Україна»формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс». Відповідач зобов»язався надати позивачу фінансову послугу, при цьому строк надання такої послуги в договорі не зазначено. Рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем. Підписавши договір позивач повинен сплачувати не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надається не за рахунок ПП «Грандфінресурс», а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Право позивача отримати товар залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми. Таке свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов»язків на шкоду позивачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики. Крім того зазначив, що відповідач на момент укладення вказаного договору не мав відповідної ліцензії для здійснення фінансових послуг, що передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Тому просить задовольнити позов і стягнути з відповідача кошти в сумі 7875,00 грн, які позивач вніс в якості одноразового внеску. Також зазначив, що внаслідок дій відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що позивачу прийшлось докладати певних зусиль, витрачати свій час і кошти для захисту своїх прав у суді. З приводу введення позивача в оману при укладені зазначеного договору він переживає, що позначається на його здоров»ї. Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн..

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що угода, яка була укладена з позивачем повністю відповідає діючому законодавству України. Дану угоду та додатки до неї позивач підписав, що є свідченням факту ознайомлення, розуміння ним та згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та додатків до неї. Позивачу до підписання Угоди, доводилась вичерпна інформація про послуги, що надаються відповідачем. Крім цього зазначив, що відповідно до п.1 ст.8 Додатку № 2 договору, на протязі 3 діб після підписання договору позивач мав можливість розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням сплачених ним попередньо грошових коштів, але позивач не звернувся з відповідною заявою, а отже він усвідомлював умови договору, вони його повністю задовольняли і були йо вигідними. Вважає, що ознаки нечесної підприємницької практики в діях відповідача відсутні, так як ПП «Грандфінресурс»не надає клієнту можливість отримати компенсацію, в розумінні ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Клієнт оплачує адміністратору послуги пов»язані з отриманням грошової позики, яку після отримання, клієнт зобов»язується в обов»язковому порядку повернути за певний період часу в грошовий фонд, так як бере в борг у інших учасників. При цьому клієнт оплачує адміністратору компенсацію, пов»язану з витратами на організацію діяльності програми отримання грошових коштів «Альянс Україна». Посилання позивача на те, що виконання відповідачем своїх обов»язків залежить лише від полі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення вважає такими, що не відповідають дійсності, так як розподіл грошового фонду групи, затвердження дозволу на отримання суми в борг, кожного клієнта, видача відповідної суми в борг завжди проводяться строго в установленому порядку згідно умов договору та підтверджуються необхідною документацією, а саме протоколами заходів по розподілу грошового фонду. Просив відмовити позивачу у задоволені позовних вимог(а.с.29-34)

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

04 серпня 2012 року між ПП «Грандфінресурс»(адміністратор) і ОСОБА_3 було укладено договір № 212666.

У пункті 1.1 статті 1 вказаного договору зазначено, що за цим договором адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику, зазначеної у додатку №1 до договору, на умовах діяльності програми «Альянс України», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати відповідну суму у позику.

З наведеного слід зробити висновок, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг.

Згідно додатку № 1 до договору № 212666 від 04.08.2012 року ОСОБА_3 мав придбати товар - автомобіль за ціною 225000,00 грн.

Пункт 1.1 договору № 212666 в одному випадку передбачає обов'язок адміністратора придбати товар, в іншому - здійснити оплату товару на користь учасника, або надати відповідну суму у позику. Таке положення договору, на думку суду, є нечітким та двозначним.

Крім цього у додатку № 1 до договору № 212666 конкретно не зазначено, який саме товар придбає відповідач (не зазначена назва, марка автомобілю), або надасть гроші на його придбання. Тобто з договору не зрозуміло, який саме автомобіль (марка, назва автомобілю) за рахунок позивача має намір придбати відповідач, або на придбання якого надасть гроші у позику, що також на думку суду є нечітким положенням договору.

Статтею 2 договору передбачені обов»язки учасника, а саме учасник зобов»язався: сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок, якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності Програми.

Відповідно додатка № 1 до договору від 04.08.2012 року одноразовий комісійний внесок, становить 7875,00 грн., адміністративний платіж в розмірі 7875,00 грн., загальний платіж 2195,00 грн., який включає чистий внесок в розмірі 1250,00 грн.

З наданих позивачем копій квитанцій вбачається, що позивач, на виконання ст.2 договору, сплатив одноразовий комісійний внесок в сумі 7875,00 грн. (а.с.12).

Відповідно до термінів, викладених в додатку 2 договору, програма «Альянс України»базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Згідно з положеннями ч.1 , п.7 ч.3, ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, цей Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає в тому числі у введені в оману споживача шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Судом встановлено та підтверджено поясненнями відповідача, що відповідно до діяльності програми «Альянс Україна», фонд програми формується виключно за кошти учасників без залучення коштів відповідача.

Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник програми «Альянс Україна», який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми «Альянс Україна».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими умовами договору є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умовами програми «Альянс України», що є додатком № 2 до договору, а саме статтею 4 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Таким чином суд вважає, що діяльність ПП «Грандфінресурс»вводить споживача в оману, оскільки програми "Альянс Україна»формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів Приватного підприємства «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Крім того суд зазначає, що ні в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не було надано інформації суду про те, якими видами діяльності і які послуги має право надавати ПП «Грандфінресурс». Установчих документів суду надано не було.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік фінансових послуг, передбачений ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(в редакції, що діяла станом на момент укладення угоди, тобто станом на 22.11.2011 року), не є вичерпним, оскільки пунктом 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Як вбачається з п.1.3 додатку № 2 до договору № 212666, який укладений між сторонами, предметом договору є послуги, які надаються шляхом формування реєстрів учасників Програми «Альянс Україна», метою яких є придбання товару, або відповідної суми у позику, зазначеного у додатку № 1 до договору.

Судом встановлено та підтверджено поясненнями відповідача, що відповідно до діяльності програми «Альянс Україна», фонд програми формується виключно за кошти учасників (а саме за рахунок чистих внесків) без залучення коштів відповідача. Оплата товару або надання позики здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник програми «Альянс Україна», який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар або надає позику іншому учаснику програми.

Обов»язком учасника, згідно ст..2 договору є сплата одноразового комісійного внеску у день підписання договору.

Згідно додатку № 2 до договору одноразовий комісійний внесок -це одноразовий платіж, що підлягає сплаті учасником у момент підписання договору та являє собою узгоджені сторонами витрати адміністратора, пов»язані із включенням учасника до програми «Альянс Україна».

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що статус фінансової установи ПП «Грандфінресурс»не набувало, будь-яких ліцензій Держфінпослуг підприємство не отримувало.

Враховуючи викладене, а також проаналізувавши укладений між сторонами договір, суд приходить до висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами охоплюються поняттям «операції з адміністрування придбання в групах»і діяльність ПП «Грандфінресурс»підпадає під цю категорію послуг і відноситься до сфери фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, а саме: відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від учасників програми «Альянс Україна»грошові кошти у вигляді одноразового комісійного внеску та загальних платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, відповідно до ст.204 ЦК України, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, те що відповідач в момент укладення угоди не мав статусу фінансової установи і не мав ліцензії, яка була передбачена ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд вважає, що укладати угоду з позивачем 04 серпня 2012 року відповідач не мав права, так як не мав достатнього об»єму правоздатності, а тому враховуючи вимоги ст..215 ЦК України угоду, яка укладена 22.11.2011 року між позивачем та відповідачем суд вважає нікчемною.

Відповідно до чч.1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7875.00 гривень одержаних на виконання правочину № 212666 від 04.08.2012 року підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що ці вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

При звернені до суду позивач судовий збір не сплачував посилаючись на норми ЗУ «Про захист прав споживачів»та ЗУ «Про судовий збір», які передбачають, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст.80 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Стаття 4 ЗУ «Про судовий збір»передбачає, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене, а також те, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 214,60 грн. (станом на день звернення до суду тобто на 16.11.2012 року).

Керуючись 213, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до приватного підприємства «Грандфінресурс»про захист прав споживачів та стягнення коштів -задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс»(м.Київ Шевченківський район. Вул..Ярославів Вал 13\2Б. оф.3. п\р 26000962497574 в ПАО «ПУМБ»м.Киїів вул..Андріївська,4, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_3 сплачені ним кошти за угодою, укладеною 04.08.2012 року № 212666 в розмірі 7875,00 гривень (сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Грандфінресурс»(м.Київ Шевченківський район. Вул..Ярославів Вал 13\2Б. оф.3. п\р 26000962497574 в ПАО «ПУМБ»м.Киїів вул..Андріївська,4, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн (двісті чотирнадцять гривень 60 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач -ДУ ДКУ Донецької області.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 21 грудня 2012 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 28 грудня 2012 року

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця

21.12.2012