Постанова № 29451222, 05.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5004/1454/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І.

від відповідача - Ткачук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Волинської області від 24.12.12 р. у справі № 5004/1454/12

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Підприємство теплових мереж "Ковельтепло"

про стягнення 66 057,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 5004/1454/12 (суддя Філатова С.Т.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ 8 412,03 грн. пені, 21 455,94 грн. штрафу, 3 065,13 грн. інфляційних втрат, 3 248,90 грн. річних, 1 609,32 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Всього - 37 791,32 грн. У стягненні 8 413,19 грн. пені, 21 455,94 грн. штрафу, 6,13 грн. інфляційних втрат відмовлено.Мотивуючи прийняте рішення місцевий господарський суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір заявлених до стягнення пені та 7% штрафу до 50%.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій та відмови у стягненні 8412,61 грн. пені та 21455, 94 грн. штрафу 7 % з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповному з'ясуванню всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

В обґрунтування скарги зазначає, що статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За несвоєчасне виконання умов спірного договору Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач по справі) в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки. Стверджує, що з огляду на п.3 ст.83 ГПК України суд не мав права зменшувати розмір нарахованих пені та штрафу, оскільки Відповідач не навів жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин. Вважає, що при вирішенні питання щодо зменшення пені господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Вважає, що місцевим судом неправильно застосовано ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1 Договору від 31.01.11 №14/2537/11 продавець зобов'язувався передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Відповідач, всупереч умовам зазначеного договору, прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому вважає, що пеню нараховано правомірно. Зазначає, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов правомірного висновку про зменшення розміру пені згідно з п.3 ст. 83 ГПК України, п.1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки підприємство теплових мереж "Ковельтепло" належить до комунальної власності, основним видом діяльності якого є забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ та інших споживачів. Зазначає, що на даний час підприємство знаходиться у фінансово - економічній скруті. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012 року підприємство отримало збитки на суму 388 000 грн. Основним споживачем природного газу, що був переданий підприємству, є населення, яке не здійснює своєчасних розрахунків за спожити комунальні послуги. Станом на 01.11.2012 року заборгованість споживачів за теплову енергію перед комунальним підприємством "Ковельтепло" становить 5 891 400грн., в т.ч. безпосередньо борг населення складає 4 397 400грн. Вважає, що суд першої інстанції підставно зменшив розмір пені, оскільки розмір неустойки є значним, водночас, сума основного боргу повністю погашена відповідачем.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 5004/1454/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз" (продавець) та підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 з додатковими угодами №1 від 30.09.2011р. №14/2537/11, №2 від 30.09.2011р. №14/2537/11, згідно з якими продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 7 836,0тис.куб.м., в т.ч. по місяцях кварталів згідно графіку.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м. газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3700,76 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування з врахуванням ПДВ - 4 042,76грн. за 1000 куб.м. природного газу.

У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до п. 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів (п. 5.3. договору).

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 30.09.2011р. внесено зміни до п.5.2. договору №14/2537/11 від 30.09.2011р. та встановлено ціну природного газу з 01.10.2011р. в розмірі 4 139,57грн. за 1000 куб.м. природного газу.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 30.09.2011р. внесено зміни до п.5.2 договору №14/2537/11 від 30.09.2011р. та встановлено ціну природного газу з 11.10.2011р. в розмірі 3 449,64грн. за 1000 куб.м. природного газу.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору позивач впродовж жовтня 2011р. поставив відповідачу природний газ в кількості 151.929 тис.куб.м на суму 613 026,80грн.

Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості стверджується долученими до матеріалів справи актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2011р., підписаними та скріпленими печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.2 договору при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, продавець має право обмежити або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав, платіжними дорученнями №№41, 42 від 16.01.2012р. на суму 100 000грн. та 13 026,80грн. та №46 від 18.01.2012р. на суму 500 000,00грн. стверджується погашення заборгованості в повному обсязі в загальній сумі 613 026,80грн. до звернення кредитора з позовом до місцевого суду.

Проте, оплата природного газу, отриманого по договору купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р., була проведена не своєчасно та в порушення умов п. 6.1 договору.

У відповідності із ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору (п.7.2.), у разі порушення покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 14.11.2011р. по 18.01.2012р. в розмірі 16 825,22грн. з урахуванням обмежень, встановлених п.6 ст.232 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 16 825,22грн. за період з 14.11.2011р. по 18.01.2012р. згідно ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 договору є обґрунтованими.

Крім того, у п. 7.2 купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. сторони обумовили і відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення виконання зобов'язань по оплаті понад 30 днів.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного суду України "Про стягнення боргу" №3-88гс11 від 09.04.2012р., від 27.04.2012р. що є обов'язковими для судів в силу ст. 11128 ГПК України.

Сторони у договорі купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки у формі пені та штрафу.

Договір купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р. сторонами підписаний без зауважень, у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно вказав, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42 911,88грн. 7% штрафу за прострочення платежу згідно ст.ст. 230-231 ГК України, ст.ст. 549, 627 ЦК України та п. 7.2. договору є обґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, надано господарському суду частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З встановлених судом першої інстанції фактів вбачається, що на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань вплинуло не отримання відповідачем субвенції з бюджету, а також заборгованість населення та організацій по сплаті послуг за теплопостачання. Крім того, сума основного боргу відповідачем сплачена повністю, а прострочення виконання зобов'язань по оплаті становить незначний період.

Згідно із п.1.1. Статуту, затвердженого рішенням виконкому Ковельської міської ради №91 від 21.02.2006р., відповідач є комунальним підприємством, створеним за рішенням Ковельської міської ради від 20.10.1999р. №13/17, власником майна виступає Ковельська міська рада. За договором поставки природного газу, укладеним між позивачем і відповідачем, природний газ поставлявся для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та іншими споживачами.

Станом на 01.11.2012 року заборгованість населення перед відповідачем становила 5891,4 тис.грн., заборгованість ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.2012р. перед постачальниками природного газу 12384,8 тис. грн. При цьому, не відшкодовані ПТМ "Ковельтепло" з держбюджету пільги і субсидії населенню у розмірі 5 570тис. грн. та різницю в тарифах на суму 111 827,00тис. грн.

Наведені обставини підтверджуються: інформацією про стан розрахунків за природний газ по ПТМ "Ковельтепло" станом на 27.11.2012р.(а.с.73), інформацією про стан розрахунків за теплову енергію по ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.2012р., звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій прийшов до вірного висновку, частково задовольнивши клопотання відповідача та зменшивши розмір заявлених до стягнення пені та 7% штрафу до 50%, відповідно стягнувши їх у розмірі 8 412,03 грн. та 21 455,94грн., з огляду на причини неналежного виконання зобов'язання з оплати відповідачем, нетривале прострочення у виконанні зобов'язання, повну оплату отриманого газу, а також зважаючи на відсутність доказів заподіяння збитків позивачу порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати, та враховуючи, що в якості компенсації за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу судом задоволено вимогу про стягнення з відповідача процентів річних, збитків, завданих інфляцією.

Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи інфляційні нарахування в розмірі 3 065,13грн.

Враховуючи те, що оплата здійснена відповідачем з порушенням умов п. 6.1 договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги в розмірі 3 065,13грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2011р. по 18.01.2012р. та 3 248,90грн. 3% річних за період з 15.11.2011р. по 18.01.2012р. згідно ст.625 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що НАК "Нафтогаз України" у відповідності до звіту про фінансові результати за І півріччя 2012 року понесло значні збитки, сума яких складає 4 458 295 000,00 грн., а також на необхідність залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками, судом до уваги не приймається, оскільки апелянтом не доведено, що вищевказані збитки понесені саме в результаті невиконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.2011р.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ №14/2-658 від 28.12.13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 24.12.2012 року у справі № 5004/1454/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.