Рішення № 29451128, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/8/180/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідал?ьністю «Енергоімпекс», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Відкритого акціонерного то?вариства «Західенерго», м. Львів

про стягнення збитків в сумі 5184,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А. - за довір. від 08.12.2012 р. № 28-12/50-Д

від відповідача: Алтухова О.С. - за довір. від 02.01.13 р. № 08-81/35д

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс»: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне п?ідприємство «Вугілля України», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка про стягнення збитків в сумі 5184,48 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2013 р. на підставі ст. 27 господарського процесуального кодексу України було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ен?ергоімпекс», м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2013 р. на підставі ст. 27 господарського процесуального кодексу України було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»,

м. Львів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір від 05.02.2009 р.

№ 03-09/2-ЕН з додатком від 31.03.2009 р. № 04/09-3, рішення господарського суду

м. Києва від 12.04.2010 р. по справі № 1/121, накладні № 51417929, 51417928, акти загальної форми від 12.04.2009 р. № 85, від 12.04.2009 р. № 86, комерційні акти від 10.04.2009 р. № 827346/15, від 10.04.2009 № 827343/14, накопичувальну картку № 22040169 від 24.04.2009 р. та № 22040170 від 24.04.2009 р., перелік № 341, акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2010 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, через канцелярію господарського суду Донецької області надав відзив на позовну заяву від 15.01.2013 р.

№ 12/116, в якому зазначив про необґрунтованість позовних вимог, а саме на той факт, що Державне підприємство «Макіїввугілля» є лише власником вугільної продукції, а не вантажовідправником, в зв'язку з чим просив в позові відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк в судовому засіданні 28.01.2013 р. надала усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання пояснень по суті спору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Західенерго», м. Львів до жодного з судових засідань не з'явилась, про неявку суд не повідомила, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

05 лютого 2009 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 03-09/2-ЕН (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за Договором, знаходиться у його власності (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаних в Додатках до Договору.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього Договору вугілля в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Кількість, якість і асортимент вугілля, визначені сторонами в розділі 4 Договору.

Згідно пункту 4.2 Договору, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються у додатках до договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по відвантаженню, постачанню, прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги, зокрема, вимоги Статуту залізниць України та нормативні акти, що видаються відповідно до Статуту.

Відповідно до п. 5.2 Договору маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у перевізних документах, за якими вугілля надійшло до станції призначення, та результатів приймання вантажоотримувича.

Сторони в пункті 9.2 Договору встановили, що додаткові угоди та додатки до Договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, мають юридичну силу та є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з 01.03.09 р. і діє до 31.12.09 р., а в частині проведення розрахунків - до повного його виконання.

Суд приходить до висновку, що у період здійснення спірної поставки сторони перебували у договірних відносинах, і вказаний договір був чинним.

20 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Західенерго» (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 02-ЕН/08, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна та вартість товару визначаються в додатках до Договору.

Договір набуває чинності з 01.06.2008 р. і діє до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

31.03.2009 р. між Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) та Державним підприємством "Макіїввугілля" підписано додаткову угоду № 04/09-3 до договору поставки вугілля № 03-09/2-ЕН від 05.02.2009 року, в якому сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в квітні-травні 2009 р. вугілля на умовах наведених додатків, в тому числі 23500 тон вугілля від відправника - ЦЗФ «Комсомольська» ст. Красноармійськ ВАТ «Стаханівська ЗФ» ст. Стаханів ЦЗФ «Дзержинська» ст. Кривой Торец, яке є вантажовідправником вугілля, вантажоодержувачем якого є Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго" на загальну суму 14100000,00 гривень з ПДВ.

Відтак, Договір та додаток до нього, підписано обома сторонами без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін у справі майново-господарських зобов'язань.

На виконання умов договору від 20.07.2007 р. № 02-ЕН/08 у квітні 2009 р. за залізничними накладними № 51417929, 51417928, у вагонах № № 67180877, 67184804, 67194522 вантажовідправником ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика» поставлено на адресу вантажоодержувача - Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго" вантаж - вугілля.

В зазначених накладних в графі «Заяви та відмітки відправника» зазначено, що вантаж поставляється в рахунок договору № 03-09/2-ЕН від 05.02.2009 р. ДП «Макіїввугілля» у власність ДП «Вугілля України».

Під час перевірки маси вантажу, при огляді вагонів № 67180877, 67184804, 67194522 на залізничній станції «Здолбунів», виявлено розбіжності між фактичною масою і зазначеною масою вантажу в залізничних накладних, у результаті чого працівниками станції «Здолбунів» було складені акти загальної форми від 12.04.2009 р. № 85, від 12.04.2009 р. № 86 та комерційні акти від 11.04.2009 р. № 827346/15, від 11.04.2009 № 827343/14, а вагони відчеплено для маневрування та переважування.

Підставою для відчеплення вагонів для переважування вагонів на вазі та в подальшому складання комерційних актів є акти загальної форми12.04.2009 р. № 85, від 12.04.2009 р. № 86, якими виявлено невідповідність фактичної маси вантажу відповідно до перевізних документів.

При зважування встановлено, що маса вантажу, зазначена в залізничних накладних не відповідає дійсній масі вантажу, встановленій при зважуванні, зокрема:

- у вагоні № 67194522 згідно накладної № 51417928, маса вантажу визначена відправником та становить нетто 69000 кг, фактично виявилося нетто 61 800 кг, тобто нестача проти документа становить 7200 кг, про що свідчить комерційний акт АЧ № 827343/14.

- у вагонах №№ 67180877, 67484804 згідно накладної № 51417929 маса вантажу визначена відправником становить нетто 67000 кг та 69000 кг відповідно, фактично виявилося нетто 62500 кг та 64100 кг, тобто нестача проти документа 4500кг та 4900 кг, про що свідчить комерційний акт АЧ № 827346/15.

Таким чином, відповідачем при відправленні вугільної продукції невірно зазначено масу вантажу в залізничних накладних №№ 51417929, 51417928.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктами 1, 3 Правил складання актів встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших випадків контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Як встановлено судом, ВАТ "Західенерго", як вантажоодержувач, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення збитків через неналежне виконання Державним підприємством "Вугілля України" своїх договірних зобов'язань за договором поставки вугілля № 03-09/2-ЕН від 05.02.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва 12.04.2010 р. у справі № 1/121, яке набрало законної сили, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства " Західенерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків у розмірі 10415,09 грн., державного мита у розмірі 104,15 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 236,00 гривень задоволено повністю.

Вказаним рішенням встановлено факт неправильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних на Бурштинську ТЕС.

Частина друга статті 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, факти, встановлені господарським судом міста Києва в межах справи

№ 1/121 мають преюдиціальне значення при розгляді справи № 5006/8/180/2012.

При цьому, факт поставки вугілля у квітні 2009 р., а саме за залізничними накладними № 51417929, 51417928, у вагонах № 67180877, 67184804, 67194522, в яких виявлено порушення вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 1/121, а отже, з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не потребує повторного доказування при розгляді справи № 5006/8/180/2012.

Предметом позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 5184,48 грн., завданих поставкою відповідачем вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 1/121.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 1/121 позивачем 29.03.2012 р. оформлено акт про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 10755,24 грн. між Державним підприємством "Вугілля України" та відкритим акціонерним товариством "Західенерго".

Виконання позивачем рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 1/121 на суму 10755,24 грн. підтверджується пунктом 1 наведеного акту.

Слід зазначити, що згідно з матеріальним правом України, зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, який полягає в погашенні зустрічним однорідних вимог, строк виконання яких настав, або встановлений, або визначений моментом пред'явленням вимоги.

Стаття 202 ГК України вказує, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Відповідно, зарахування вважається вчиненим з дати підписання заяви однією стороною.

Частина перша статті 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина друга наведеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

В свою чергу, частина перша статті 202 ГК України закріплює, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача збитків, заподіяних поставкою вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних у розмірі 5184,48 грн., які складаються зі збитків, визначених в рішенні господарського суду міста Києва у справі № 1/121.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків. Вказана норма кореспондується зі статтею 16 ЦК України якою визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, в силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В контексті статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною першою та другою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Збитками, у свою чергу, є втрати яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яки особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Приписами статті 228 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною- вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення позивачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причино-наслідковий зв'язок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

Як вже вказано вище, понесені витрати позивачем на суму 5184,48 грн., підтверджені матеріалами справи, зокрема рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі № 1/121.

При з'ясуванні питання щодо вини відповідача у справі, господарським судом встановлено наступне.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки, внаслідок поставки вугілля за договором поставки вугілля № 03-09/2-ЕН від 05.02.2009 року з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних.

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань визначені Договором. Матеріали справи підтверджений факт поставки вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору, Статуту залізниць України. Поставлене відповідачем вугілля, за залізничними накладними № 51417929, 51417928, надійшло з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу у вагонах № 67180877, 67184804, 67194522, відповідно, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року у справі № 1/121.

Наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати Відкритому акціонерному товариству «Західенерго».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками, полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пункт 3.4.2 Договору, позивач був змушений сплатити Відкритому акціонерному товариству «Західенерго» 5184,48 грн.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вже встановлено судом, позивачем відшкодовано на користь Відкритому акціонерному товариству «Західенерго» витрати, понесені поставкою вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних у розмірі 5184,48 грн., що підтверджується актом зарахування однорідних зустрічних вимоги від 29.09.2010 р.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги у даній частині. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих позивачу збитків.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 5184,48 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2,4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька обл.,

м. Макіївка, пл. Радянська, код ЄДРПОУ - 32442295) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 32709929) збитки у розмірі 5184,48 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.02.2013 р.

Суддя Бокова Ю.В.