Рішення № 29451115, 04.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р. Справа № 4/146-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

відповідача-2 Фермерського господарства «Шмагайло»

про стягнення 23584,28 грн.

за участю представників:

від позивача -Грищенко О.М. -предст., дов. від 16.07.2012р.

від відповідача-1 -не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Фермерського господарства «Шмагайло» про стягнення 23 584,28 грн. заборгованості, з яких 13 835,14 грн. курсова різниця, 2 044,00 грн. пеня, 255,64 грн. 3% річних, 5 950,00 грн. штрафу, 1 499,50 грн. інфляційних збитків, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. та послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Фермерського господарства «Шмагайло» щодо сплати заборгованості в сумі 23 584,28 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-Агро» та ФГ «Шмагайло».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №21-08-2012-18 від 21 серпня 2012 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 255,64 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2012 р. було прийнято до свого провадження справу №4/146-12 та призначено до розгляду на 21.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2012 р., у зв'язку із неявкою представників відповідачів розгляд справи було відкладено на 04.02.2013 року.

22.01.2013р. від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві, а також просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-2. В поданому відзиві відповідач зазначає, що підстав для нарахування штрафу немає, оскільки умови оплати ним не порушувались, а за угодами про заміну кредитора від 24.01.2011р. та від 02.07.2012р. були передані недійсні зобов'язання, яких на момент передачі не існувало, до того ж договір поруки, як наслідок, був укладений на виконання неіснуючого зобов'язання, а тому є фіктивним, а позов, взагалі, подано з пропущеним строком позовної даності. Також відповідач заперечує заявлені позивачем до стягнення адвокатські витрати.

04.02.2013р. в судове засідання представники відповідачів не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подали.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшло клопотання про стягнення з позивача понесених ним судових витрат: послуг адвоката, у разі відмови в задоволенні позовних вимог. Вказане клопотання залучене до матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 04.02.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

26 серпня 2008 року між ТОВ „Тридента Агро" (продавець) та ФГ «Шмагайло» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №КГ-34-08-2008, предметом якого є товар, який належить на продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 5.1.-5.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3. договору, оплата товару проводиться наступним чином 100% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 02 вересня 2008 року.

Згідно п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1. договору).

У відповідності до видаткової накладної №РН-КГ00056 від 27.08.2008 року покупець прийняв товар на загальну суму 29 750,00 грн., за який в повному обсязі та належним чином не розрахувався. Як вбачається з матеріалів справи, покупець в строк до 02 вересня 2008 року, не виконав взяті на себе зобов'язання.

Станом на 02 вересня 2008 року заборгованість ФГ «Шмагайло» перед ТОВ „Тридента Агро" згідно Договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року становила 29 750 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

В подальшому, покупцем було погашено розмір існуючого боргу згідно договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року у повному обсязі після спливу дати оплати - 02 вересня 2008 року, що підтверджується наступними документами: банківська виписка від 10.11.2008р. на суму 10 000,00 грн.; банківська виписка від 26.12.2008р. на суму 10 000,00 грн.; банківська виписка від 14.01.2009р. на суму 9 750,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна товару вказується в додатках.

Відповідно до додатків, на день підписання сторонами договору та додатків до нього офіційний курс долара США до гривні становив 4,85 грн./дол.США. При цьому, приміткою до додатків передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S= (A1/F2)*B, де S- ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість відповідачем-2 погашалась частинами, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 835,14 грн. курсової різниці за договором купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року.

В поданому відзиві на позов, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, заявляючи про сплив позовної давності щодо виконання зобов'язання 14.01.2012р., а щодо нарахування неустойки - 14.01.2010р.

Як вбачається з п.8.3 договору купівлі-продажу, сторони домовились про те, що строк позовної давності, відповідно до ст. 259 ЦК України, щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно ч. 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «Шмагайло» взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору купівлі-продажу, у відповідача-2 виникло зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та курсової різниці, котрі можуть бути нараховані до повного виконання основного зобов'язання.

Строк позовної давності щодо сплати (стягнення) розміру штрафних санкцій, курсової різниці, інфляційних та 3% річних не сплив, оскільки існує правочин в письмовій формі щодо досягнення згоди з зазначеного питання в порядку передбаченому цивільним законодавством, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Зазначена правова позиція також міститься в постановах Вищого господарського суду України у справах № 13/1552 від 27.04.2011р., № 39/176 від 02.03.2011р., № 22/3 від 16.09.2010р., № 19/301 від 25.08.2010р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому вимога про застосування курсової різниці, у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості, є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 13 835,14 грн.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Згідно п. 8.4 договору, покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості несплаченого товару.

Згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, розмір пені складає 2044,00 грн., розмір штрафу 5950,00 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

У відзиві на позов, відповідач-2 зазначає, що ним було частково допущене прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим продавець мав право на підставі умов договору щодо нарахування пені та 3% річних, однак щодо нарахування штрафу, то дана вимога є безпідставною, оскільки умови оплати відповідачем-2 не порушувались.

Як вбачається з умов договору, пунктом 6.1 до обов'язків покупця входить провести оплату товару в строки та на умовах, вказаних в п. 5 цього договору.

Згідно п. 5 договору встановлено, що оплата товару відбувається шляхом 100% передоплати строком до 02.09.2008р. без виставлення рахунку-фактури.

Тобто, здійснюючи оплату товару з порушенням визначеного сторонами порядку, відповідач-2 тим самим порушив умови оплати, що передбачало 100% передоплату, а тому застосування позивачем п. 8.4 щодо нарахування штрафу є правомірним.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Також позивачем нараховані 255,64 грн.3 % річних та 1499,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Продавець, враховуючи порушення покупцем взятих зобов'язань, набув право щодо нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат за період із 03 вересня 2008 року (наступного дня після того, коли зобов'язання щодо оплати вартості товару мало бути виконане) по 13 січня 2009 року (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору купівлі-продажу). Вказаний розрахунок також є правомірним та відповідає матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2011 року між ТОВ „ Тридента Агро" та ФОП Грищенко О.М. було укладено Угоду №ФОП-93-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, Первісний кредитор (ТОВ „Тридента Агро") відступає Новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Фермерським господарством «Шмагайло» зобов'язання щодо сплати розміру штрафу, пені, 3%річних, інфляційних витрат, курсової різниці, набутих Первісним кредитором на підставі Договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ „ Тридента Агро" було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ «Шмагайло» обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „Тридента Агро" повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ФГ «Шмагайло» про зазначені вище обставини.

02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні. Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НікоТайс») право вимоги виконання Фермерським господарством «Шмагайло» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, штрафу, пені, 3%річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі Договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року, згідно Угоди №ФОП-93-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 24 січня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «Шмагайло» грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ФГ «Шмагайло» про зазначені вище обставини.

За Угодою №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02 липня 2012 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

В якості однієї із підстав для відмови у позові, відповідач вказує на те, що угоди про заміну сторін (кредиторів) у зобов'язанні від 24.01.2011р. та від 02.07.2012р. укладені з порушенням цивільного законодавства, оскільки відповідач-2 дізнався про укладені угоди лише в грудні 2012року, а також те, що передані за угодами зобов'язання не можуть бути предметом розгляду даної справи, оскільки зобов'язання за основним договором (купівлі-продажу) виконане.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З вищевикладеного вбачається, що нормами законодавства не закріплено обов'язкового повідомлення боржника про зазначені обставини заміни кредитора до моменту звернення до суду із відповідним позовом. Як підтверджують матеріали даної справи, позивач звернувся до суду після того, як повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язані.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, 21 серпня 2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №21-08-2012-18, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Фермерським господарством «Шмагайло» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену згідно договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року.

Пункт 3.1. передбачає, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійки.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №17-18/09 від 17 вересня 2012 року, котра була одержана відповідачем-1 21 вересня 2012 року з вимогою виконати взяті на себе договором поруки №21-08-2012-18 від 21.11.2012р.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Відповідач-2 заперечує правомірність укладеного договору поруки, який за його словами, є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (п.3 ст. 215 ЦК України).

Проаналізувавши умови договору поруки, укладеного між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) на підставі чинного законодавства, судом не було встановлено підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину фіктивним. В свою чергу, судом встановлено, що відповідач-2 заперечує проти даного договору, у зв'язку з чим згідно п. 3 ст. 215 ЦК України, даний договір є оспорюваним.

При цьому, доказів визнання договору поруки недійсним чи звернення до суду з відповідним позовом, відповідачем-2 суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо безпідставності викладених у відзиві тверджень щодо фіктивності правочину.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 в сумі 255,64 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену згідно договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн., проти задоволення яких відповіда-2 також заперечує.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №26-07/12-10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 липня 2012 року та додаткової угоди №1 від 01 жовтня 2012 року, адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення курсової різниці, штрафу, пені, 3%річних, інфляційних витрат, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу №КГ-34-08-2008 від 26 серпня 2008 року, Угоди №35/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та на підставі договору поруки №21-08-2012-18 від 21 серпня 2012 року, та в майбутньому безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій пов'язаних зі стягненням із Відповідачів нарахованих сум.

Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката.

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, згідно договору №26-07/12-10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26 липня 2012 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України. Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням, оригінал якої знаходиться в додатках до даного позову.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 2 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд зазначає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Шмагайло» (28500, Кіровоградська обл., м. Долинська, вул. Нова, 86, кв. 103; код ЄДРПОУ 33914378) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, 22; код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) - 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійки 3% річних, 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на послуги адвоката та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Шмагайло» (28500, Кіровоградська обл., м. Долинська, вул. Нова, 86, кв. 103; код ЄДРПОУ 33914378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) - 13 583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 14 копійок курсової різниці, 2 044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 00 копійок пені, 5 950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок штрафу, 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок інфляційних витрат.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 18.02.2013р.

Суддя О.В. Щоткін