Рішення № 29451062, 11.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 911/279/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільського управління Державної казначейської служби України в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блан-Дор", м. Бориспіль

про стягнення 4 338,04 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Матяш О.І. - предст., начал. управління (посв. № 190 від 17.10.2007р.)

відповідач - не з'явився;

прокурор - Сазонова С.В. - посвідч. № 007176 від 02.10.2012р.

Обставини справи:

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Бориспільського управління Державної казначейської служби України в Київській області (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блан-Дор" (відповідач) про стягнення 4 338,04 грн., які складаються з 3996,20 грн. заборгованості за договором №116 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 30.01.2012р., а також 341,84 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2013 р. було порушено провадження у справі № 911/279/13-г та призначено до розгляду на 11.02.2013 р.

Позивач, на вимогу суду, викладену в ухвалі, подав додаткові обґрунтування заявлених вимог, а також уточнений розрахунок пені та заборгованості.

Згідно уточненого розрахунку суми пені, вбачається, що позивачем збільшено період нарахування неустойки за період з 21.03.2012р. по 01.02.2013р., розмір якої на сьогоднішній день складає 385, 99 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, а також те, що поданий розрахунок, за своєю суттю, є збільшенням розміру позовних вимог, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 4382,19 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

11.02.2013р. в судове засідання відповідач не з'явився, явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103237660300 від 29.01.2013р., про причини неявки суд не повідомив та письмового відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

11.02.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін позивача, суд,-

встановив:

27.08.10 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області та ТОВ «Блан-Дор» укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1078.

У відповідності до п.1.1. договору орендодавець регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передає, а орендар - ТОВ «Блан-Дор» приймає у строкове платне користування службове приміщення площею 39,0 м2 та два гаражі площею 48,0 м2, що розміщені у м. Борисполі по вул. Київський шлях, 63 та перебувають на балансі Бориспільського УДКСУ.

30 січня 2012 року між Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України в Київській області (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Блан-Дор" (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію приміщень, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63 (надалі - приміщення), загальною площею 87,0 кв.м. (службові приміщення 39,0 кв.м. та гараж 48,0 кв.м), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

Згідно п.2.1.2 договору №116 від 30.01.12р. ТОВ «Блан-Дор» відшкодовує вартість теплопостачання пропорційно займаній площі.

Згідно п. 2.2.3 договору № 116, орендар зобов'язується на підставі рахунку-фактури, акту виконаних робіт та розрахунку витрат на комунальні послуги, підписаними обома сторонами відшкодовувати витрати балансоутримувача за послугами зазначеними в п.2.1.2. не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім.

З матеріалів справи вбачається, що за опалювальний період січень 2012 року-січень 2013 року послуги з теплопостачання відповідачем були оплачені не в повному обсязі та несвоєчасно, зокрема, за опалювальний період лютий-грудень 2012 року відшкодування плати за теплопостачання не проводилось, у зв'язку з чим станом на 01.01.13р.заборгованість по відшкодуванню послуг теплопостачання склала 3 996,20 грн., а саме: лютий 2012 року - 1316,67 грн.; березень 2012 року - 590,21 грн., квітень 2012 року - 218,37 грн., жовтень 2012 року - 215,98 грн., листопад 2012 року - 860,91 грн., грудень 2012 року - 794, 06 грн.

Відповідно до п.2.2.3 вищевказаного договору орендар зобов'язався відшкодувати витрати за послуги, зазначені в п.2.1.2 договору не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткові оплати, доказів оплати суду не надав, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, а тому на день розгляду спору за ним рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 3996,20 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем та прокурором також заявлені до стягнення 385,99 грн. пені (за період з лютого 2012р. по лютий 2013року).

Згідно п. 2.2.3 договору №116, при несвоєчасному внесенні плати, орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом було перевірено правильність нарахування пені з урахуванням норм чинного законодавства щодо нарахування неустойки від кожного розрахункового місяця та встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивач вийшов за межі шестимісячного терміну нарахування неустойки, у зв'язку з чим заявлена до стягнення пеня в розмірі 385,99 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 245,88 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3996,20 грн. боргу, 245,88 грн. пені. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63, код ЄДРПОУ 36953818) на користь Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63 на наступні реквізити: р/р 31256274211529, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 38007070) - 3996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 20 коп. боргу, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 88 коп. пені.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блан-Дор» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 63, код ЄДРПОУ 36953818) в доход держави - 1665 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 50 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 18.02.2013 р.

Суддя О.В. Щоткін