Рішення № 29448443, 12.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.13 Справа № 5021/1615/12.

За позовом: Державного агентства резерву України, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів», м.Охтирка Сумська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Златодар», м. Золотоноша, Черкаська область

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 11 000 743 грн. 95 коп.

Головуючий суддя Соп'яненко О.Ю.

Судді Левченко П.І.

Лугова Н.П.

при секретарі с/з Молодецькій В.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Литвин О.В., довіреність № 1611 від 16.11.2012р.

Від третьої особи: не з'явився

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд зобов'язати відповідача повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності, а саме:

- пшениця 2 кл. - 82,436 т;

- пшениця 3 кл. - 4 035,141 т;

- пшениця 4 кл. - 787,452 т;

- пшениця 5 кл. - 114,722 т;

- жито групи А - 1 110,768 т;

- жито гр.. Б - 0,380;

стягнути з відповідача 11 000 743 грн. 95 коп. штрафних санкцій до Державного бюджету України згідно договорів №юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004р. та №юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009р. відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладених між позивачем та відповідачем у справі, в тому числі: 8 706 068 грн. 53 коп. - штрафу, 2 294 675 грн. 42 коп. - пені.

18.12.2012 року позивач подав письмові пояснення по справі № 159/юр від 17.12.2012 року, в яких надає додаткові пояснення стосовно заперечень відповідача проти позову та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав заперечення проти позовної заяви № 1652 від 27.11.2012 року, в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки штрафні санкції, які просить стягнути позивач з відповідача і які передбачені Законом України «Про державний матеріальний резерв» застосовуються тільки за операціями з матеріальними цінностями державного резерву, а позивачем не надано належних доказів передачі зерна держрезерву на зберігання до ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів». На думку відповідача, вимоги щодо повернення зерна та стягненню штрафних санкцій мають бути пред'явлені до ДП «Златодар».

Ухвалою суду від 29.11.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Державне підприємство «Златодар».

Відповідач подав письмові пояснення по справі № 97 від 16.01.2013 року, в яких вказує, зокрема, на те, що факт незабезпечення збереження частини матеріальних цінностей було встановлено актом від 21.08.2009 року, а тому за позовними вимогами позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки чинним законодавством не передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу зобов'язати повернути матеріальні цінності. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем взагалі не надано доказів здавання зернових на зберігання відповідачеві.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року у зв'язку зі складністю справи призначено колегіальний розгляд справи, у складі колегії суддів: головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., судді: Левченко П.І., Лугова Н.П.

У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. було призначено повторний автоматичний розподіл, відповідно до якого справу було передано на розгляд колегії суддів під головуванням судді Моїсеєнко В.М.

12.02.2013 року відповідно до Рішення зборів суддів господарського суду Сумської області (протокол № 9 від 11.05.2011р.), враховуючи, що провадження у справі № 5021/1615/12 порушено суддею Соп'яненко О.Ю., справу передано на розгляд колегії суддів під головуванням судді Соп'яненко О.Ю.

29.01.2013 року позивач подав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що строк позовної давності до даних правовідносин не може бути застосовано, оскільки п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено сплату відповідальним зберігачем штрафних санкцій за самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву до повного повернення матеріальних цінностей. Позивач підтримує позовні вимоги.

Також, позивач подав клопотання № 25/юр від 07.02.2013 року, в якому зазначено, що позивачем подано всі можливі документи в обґрунтування своєї позиції у справі і просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача в засіданні суду, у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та у додаткових поясненнях.

Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, представника в судове засідання не направила. У листі від 24.01.2013 р. за № 41 зазначила, що відповідно до договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 28.10.2010 р. № 10-9, укладеного між ДП «Охтирський КХП» та ДП «Златодар», у листопаді-грудні 2010 р. на зберігання до ДП «Златодар» було закладено пшеницю 2 класу врожаю 2010 р. у кількості 277,320 тон та пшеницю 3 класу врожаю 2010 р. у кількості 3390,550 тон.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надані суду договори відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004 року та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 року, укладені між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (комітет) та Державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів» (зберігач).

Відповідно до розділу 1 цих договорів предметом договорів є зберігання матеріальних цінностей державного резерву у зерносховищах зберігача. Зокрема, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Таким чином, законодавець визначив, що обов'язок за договором зберігання виникає у зберігача лише після вчинення дії поклажодавцем.

Умовами укладених між сторонами договорів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву передбачено, що передача комітетом на відповідальне зберігання відповідачу цінностей проводиться згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16, передбачені договорами форми актів затверджуються комітетом.

Додані до позовної заяви позивачем договори № юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004 року та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 року відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву не мають відповідних специфікацій до них, як це передбачено умовами договорів. З пояснень представників сторін вбачається, що специфікації до договорів не виписувалися.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву, регулюються Законом України «Про державний матеріальний резерв», який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. Водночас, ст. 2 цього Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1129, регулює відносини Держрезерву з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями у процесі формування і розміщення матеріальних цінностей державного резерву, їх відпуску у зв'язку з освіженням і заміною, у порядку тимчасового позичання, розбронювання, надання гуманітарної допомоги та для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, визначає умови проведення обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву і подання звітності про їх наявність відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв» та інших законодавчих актів. Відповідно до п. 4 вказаного Порядку розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держрезервом на підприємствах, в установах, організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. Матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку (п.10 Порядку).

Таким документом, що підтверджує прийняття відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву на зберігання у відповідній кількості та зазначеної якості, є Приймальний акт (зберігальне зобов'язання) форми Р-16.

Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог разом із позовною заявою надав приймальні акти (зберігальні зобов'язання) форми Р-16, а саме:

- № 9 від вересня 2004 року - договір № юр2/493з-2004 від 14.09.2004 року, передано 2000,00 кг жита на суму 1200000 грн.

- № 10 від 30.08.2005р. - договір № юр196/2005 від 15.08.2005 року, передано 916200 кг пшениці на суму 467262,00 грн.;

- № 5 від 29.08.2006р. - договір № юр2/770з-2006р. від 28.08.2006 року, передано 321600 кг пшениці на суму 250848,00 грн.;

- № 6 від 30.08.2006р. - договір № юр2/770-2006 від 23.08.2006 року, передано 80200 кг пшениці на суму 62556,00 грн.;

- № 57 від 16.06.2007 року - № та дата договору не вказані, передано пшениці врожаю 2004 р. у кількості 129400 кг;

- № 4 від 28.12.2009р. - № та дата договору не вказані, передано 111 тон жита врожаю 1999 р.

- № 13 від 18.10.2010р. - договір № юр2/1314з-2010 від 13.10.2010 року, передано 181290 кг пшениці на суму 324609,10 грн.;

- № 14 від 18.10.2010р. - договір № юр2/1314з-2010 від 13.10.2010 року, передано 92780кг пшениці на суму 171179,10грн;

- № 16 від 01.11.2010р. - договір юр2/1315з-2010 від 13.10.2010 року, передано 332590 кг на суму 598662,00 грн.;

- № 20 від 01.11.2010р. - договір № юр2/1314з-2010 від 13.10.2010 року, передано 224514 кг пшениці на суму 401880,06 грн.;

- № 18 від 04.11.2010р. - договір № юр2/1315з-2010 від 13.10.2010 року, передано 132560 кг пшениці на суму 238608,00 грн.;

- № 19 від 04.11.2010р. - договір № юр2/1314з-2010 від 13.10.2010 року, передано 289520 кг пшениці на суму 521514,40 грн.;

- № 22 від 10.11.2010р. - договір № юр2/1315з-2010 від 13.10.2010р., передано 3000000 пшениці на суму 540000,00 грн.;

- № 23 від 11.11.2010 року - договір № юр2/1314з-2010 від 13.10.2010 року, передано 454300 кг на суму 813197,00 грн.;

- № 30 від 03.12.2010р. - договір № юр2/1315з-2010 від 13.10.2010р., передано 6000 кг на суму 1080000,00 грн.;

- № 31 від 14.12.2010р. - договір № юр2/1315з-2010 від 13.10.2010 року, передано 260000 кг пшениці на суму 468000,00 грн.;

- №32/1 від 21.12.2010р. - договір № юр2/1315з-2010 від 13.10.2010 року, передано 1081100 кг пшениці на загальну суму 1945980,00 грн.

Таким чином, позивач надав 17 приймальних актів форми Р-16, відповідно до яких відповідачем дійсно були прийняті на відповідальне зберігання зернові, проте закладення цінностей до державного матеріального резерву відбувалося на підставі інших договорів, ніж ті, які містяться в матеріалах справи і на які позивач посилається як на підставу виникнення зобов'язань.

В судове засідання 18.12.2012 р. позивач надав додаткові пояснення № 159/юр, у яких зазначив, що окрім тієї кількості зерна, що була закладена відповідно до приймальних актів, які додані до позову, на ДП «Охтирський КХП» зберігається ще величезна кількість зерна, закладеного в різні роки. У зв'язку з цим, позивачем були надані додаткові приймальні акти форми Р-16, які підтверджують закладення заявленої у позові кількості зерна, а також договори відповідального зберігання, на підставі яких складалися ці акти (том 2 а.с. 104-131).

Зокрема, позивачем надані договори про закупівлю товарів за державні кошти для закладання до державного резерву № юр-2/1350з-2010 від 06.12.2010 р., укладений між Держкомітетом з державного матеріального резерву та ТОВ «КВП «Агроком», № юр-2/1314з-2010 від 13.10.2010 р., укладений між Держкомітетом та ТОВ «Інфо Терра», та Біржовий контракт Київської агропромислової біржі № 880 (№ юр-2/1247з-2007) від 27.11.2007 р. До цих договорів позивачем надані 11 приймальних актів форми Р-16, вісім з яких підтверджують приймання ДП «Охтирський КХП» зерна протягом 2001-2007 р.р. без зазначення в них посилання на договір відповідального зберігання.

Оцінюючи подані позивачем додаткові докази на предмет їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що надані договори про закупівлю товарів за державні кошти для закладання до державного резерву № юр-2/1350з-2010 від 06.12.2010 р. та № юр-2/1314з-2010 від 13.10.2010 р. не підтверджують виникнення господарських зобов'язань зі зберігання цінностей державного матеріального резерву між позивачем та відповідачем у справі. Біржовий контракт Київської агропромислової біржі № 880 (№ юр-2/1247з-2007) від 27.11.2007 р. був укладений між брокерською конторою № 50 ТОВ «ТД «Агробудсервіс» (брокер-продавець) від імені ДП «Охтирський КХП» (продавець) та брокерською конторою № 64 Державний комітет з державного матеріального резерву (покупець) і стосувався відносин купівлі-продажу пшениці, а не зберігання. За таких обставин суд вважає, що надані позивачем додаткові докази не підтверджують підставності позовних вимог.

Також позивачем надані Акт позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Охтирський КХП» № 0.70/18-18 від 21.08.2009 р. (за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2009 р.) та Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Охтирський КХП» від 06.08.2011 р. № 0.70/18-11 (за період з 01.11.2010 р. по 31.05.2011 р.).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 11 «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» про порушення суб'єктом господарювання правил здійснення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та обґрунтованість у зв'язку з цим притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 14 Закону, можуть свідчити такі докази, як документальні дані інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву, звіти про наявність матеріальних цінностей та їх рух, акти, складені за наслідками проведення ревізій та перевірок обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного резерву тощо.

Проте, подані позивачем (Держрезервом України) документи щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву і проведення ревізій і перевірок обліку наявності цих матеріальних цінностей не мають для господарського суду заздалегідь встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 43 ГПК України).

Акт позапланової перевірки № 0.70/18-18 від 21.08.2009 р. не містить інформації щодо наявності укладених між сторонами по даній справі договорів зберігання, на підставі яких ДП «Охтирське КХП» зберігає зерно, а вказаний у ньому Приймальний акт форми Р-16 (№ 16 від 14.11.2008 р., за яким закладалася на зберігання пшениця 4 класу врожаю 2006 р.) не має відношення до доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. В Акті позапланової ревізії від 06.08.2011 р. № 0.70/18-11вказано про виявлену нестачу зерна держрезерву в загальній кількості 215,498 тон, а саме: пшениці 2 А класу в кількості 2,342 т., пшениці 3 А класу в кількості 96,742 т., пшениці 4 кл. в кількості 1,312 т., пшениці 5 кл. в кількості 114,722 т. та жита гр. Б в кількості 0,380 т. При цьому в Акті ревізії не зазначено, за яким договором, на підставі яких Актів Р-16 здійснювалося закладення зерна державного резерву на зберігання на підприємтві відповідача.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності (пшеницю, жито) та стягнути з відповідача до державного бюджету України 11 000 743 грн. 95 коп. штрафних санкцій.

Заперечуючи проти позову відповідач надав пояснення, з яких вбачається, що більшість зерна було викуплено та перероблено ДП «Охтирський КХП» згідно нарядів Держрезерву, зокрема, за приймальними актами № 57 від 16.06.2007р., № 10 від 30.08.2005р., № 9 від 14.09.2004р., № 5 від 29.07.2006р., № 6 від 30.07.2006р. За приймальним актом № 4 від 28.12.2009р. жито в кількості 111,0т. є в наявності на підприємстві відповідача. За приймальними актами № 19 від 04.11.2010р., № 32/1 від 21.12.2010р., № 31 від 14.12.2010р., № 16 від 01.11.2010р., № 18 від 04.11.2010р., № 22 від 10.11.2010р., № 23 від 11.11.2010р., № 30 від 03.12.2010р. пшениця зберігалася на ДП «Златодар» на підставі договору № 10-9 від 28.10.2010р. відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що підтверджується і приймальними актами. За приймальними актами № 14 від 18.10.2010 року, № 13 від 18.10.2010р., № 20 від 01.11.2010р. пшениця в кількості 92,78 тн. зберігається на філії Хлібна база ДП «Охтирський КХП» і є в наявності. Дані твердження відповідача підтверджуються наданими документами, наявними в матеріалах справи. Також відповідачем надано акт форми № 34, який підтверджує правомірність списання відходів жита ІІІ категорії кількості 0,380 т.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи та пояснення у сукупності свідчать про те, що протягом тривалого періоду часу, зокрема, з 2001 р., відповідач є зберігачем значної кількості матеріальних цінностей державного резерву (зернових культур).

Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності відносин зберігання матеріальних цінностей державного резерву посиланням на договори № юр-2зб/266-2044 від 12.03.2004 р. та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 р., позивач не надав суду належних в розумінні приписів ст. 34 ГПК України доказів закладення матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання та їх відсутності (нестачі) на даний час.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.02.2013 року.

Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко

Судді П.І. Левченко

Н.П. Лугова