Рішення № 29448402, 18.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа№ 5015/5324/12

за позовом: Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави, в особі - Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА», м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 65' 716,53 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Прокурор: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор (посв.№005508 від 24.08.2012р., діє до 24.08.2017р.).

Представники:

від позивача: Мочурад М.Б. - юрисконсульт (дов.№10-03 від 02.01.2013р.);

від відповідача: Грабінський І.Р. - директор (наказ №103-Д від 17.07.2007р.).

На розгляд господарського суду Львівської області першим заступником прокурора м. Львова в інтересах держави, в особі - Львівської міської ради, в особі - Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» подано позов до Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» про стягнення заборгованості в розмірі 65' 716,53 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2012р. було порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 18.02.2013р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 65'716,53 грн. (в т.ч. 63' 785,92 грн. - основного боргу, 685,31 грн. - пені, 1' 012,60 грн. - 3% річних за користування чужими коштами, 232,70 грн. - інфляційних втрат).

В судове засідання 18.02.2013р. з'явився представник відповідача, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву просить зняти зайві нарахування теплової енергії за три роки, та не стягувати штрафні санкції у зв'язку із складним фінансовим становищем на підприємстві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, та представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.10.2002р. між Державним житлово-комунальним підприємством державного концерну «ЛОРТА» (покупець, відповідач по справі) та Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (енергопостачальна організація, позивач по справі) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2151 (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє покупця від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.1, п.п. 10.3-10.4 договору).

Відповідно до п.3.2.2 договору покупець теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.п.6.1-6.3 договору).

Тариф на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання встановлено відповідно до рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008р. №930 та від 28.12.2011р. №1083 Відповідно до додатку №1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.12.2011р. №1083 плата за приєднане теплове навантаження за 1 кв.м. опалювальної площі у місяць впродовж року становить 1,53 грн., а плата за одиницю фактично спожитої теплової енергії становить 163,64 грн. Докази оскарження відповідачем встановлених тарифів відсутні.

Відповідно до умов договору, позивачем протягом жовтня 2011 року - жовтня 2012 року відповідачу надано послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 73' 143,92 грн. (розрахунок проведений відповідно до встановлених тарифів), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами реалізації теплової енергії згідно угоди №2151 від 01.20.2002р. Такі акти підписані відповідачем та скріплені його печаткою без жодних застережень.

З огляду на зазначене, суд критично оцінює заперечення представника відповідача про те, що вартість теплової енергії по роках, більша від нормативної. Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом спору є стягнення заборгованості, яка утворилася за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року, а не за три роки, за який час просить зняти зайві нарахування відповідач.

Свої зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію відповідач в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. На момент звернення прокурора з позовом до суду сума основного боргу становить 63'785,92 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами за період з 26.06.2012р. по 31.10.2012р. у сумі 82,55 грн. та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за вересень та жовтень 2012р. у сумі 9,41 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за користування чужими коштами, встановив, що їх розмір становить 1'007,70 грн., адже при здійснені розрахунку позивачем не враховано, що коли останній день оплати припадає на вихідний день, відповідач має право сплатити вартість наданих послуг у наступний перший робочий день. Крім того, розрахунок потрібно було проводити з врахуванням того, що у 2012 році 366 календарних днів.

Щодо нарахованих інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що за період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року мала місце дефляція, а не інфляція. Натомість, позивач, при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат не врахував місяці, у яких мала місце дефляція, а, отже, такий розрахунок невірний. Таким чином, у зв'язку з відсутністю інфляції в період, за який виникла заборгованість, відсутні інфляційні втрати позивача.

Відповідно до п.7.2.3 договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Тому, відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10.01.2002р. та п.7.2.3 договору позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 18'079,21 грн. Здійснюючи перерахунок пені суд встановив, що при його проведенні судом були допущені помилки, аналогічні тим, які мали місце при проведенні розрахунку 3% річних за користування чужими коштами.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із приписів вказаних вище норм та враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується наданими відповідачем доказами, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до суми у розмірі 200,00 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки ЛМКП "Залізничнетеплоенерго" створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради. Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.3 договору покупець зобов'язується до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором, проте факт виконання відповідачем обов'язку в частині здійснення повного розрахунку за централізоване опалення та гаряче водопостачання, оплати штрафних санкцій підтверджений не був.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки прокуратура м.Львова звільнена від сплати судового збору, судовий збір, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, але не менше мінімального розміру судового збору, встановленого законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст.11,509,526,530,551,610,625,714 Цивільного кодексу України та ст.ст.3,12,33,34,44,49,82,83,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» (79040, м.Львів, вул.Патона, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, буд.4а ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20784943) 63'785,92 грн. - основного боргу, 200,00 грн. - пені, 1'007,70 грн. - 3% річних за користування чужими коштами.

3. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства державного концерну «ЛОРТА» (79040, м.Львів, вул.Патона, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22375887) на користь Державного бюджету України 1' 609,50 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 18.02.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 20.02.2013р.

Суддя Яворський Б.І.