Рішення № 29446118, 14.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.13 Справа № 920/41/13.

За позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта», м. Суми

до відповідача: Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми

про визнання частини договору недійсним

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Молодецькій В.О.

Представники:

від позивача: Огорілко Ю.М., довіреність № 12-335 від 22.10.2012 року;

від відповідача: Ромась І.М., довіреність б/н від 02.01.2013 року.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними частини укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору оренди № ФМ-361 від 30.01.2998 року, а саме розділ ІІ зміни № 3 та розділ ІІ зміни 4 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 р., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 1073 грн. 00 коп.

28.01.2013 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 12-13юр від 28.01.2013 року, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач 29.01.2013 року подав до суду клопотання № 13-11-34 від 29.01.2013 року, в якому просить суд резолютивну частину позовної заяви від 25.12.2012 року № 13-11-442 викласти в наступній редакції: «Визнати недійсним договір оренди № ФМ-361 від 30.01.1998 р. (в редакції викладеній у зміні № 2 від 08.04.2008 р.) укладений між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ «Укрпошта»; судові витрати покласти на Управління майна комунальної власності Сумської міської ради».

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подане позивачем 29.01.2013 року клопотання фактично є заявою про зміну предмету позову. Однак, як вбачається з протоколу судового засідання від 17.01.2013 року, суд в даному судовому засіданні розпочав розгляд справи по суті. За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки дане клопотання суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, яка передбачає зміну предмету і підстави позову лише до початку розгляду судом справи по суті.

Як свідчать матеріали справи, 30.01.1998 року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» було укладено договір оренди № ФМ - 361 (надалі - Договір оренди). 08 квітня 2008 року до Договору оренди була укладена зміна № 2.

Відповідно до умов Договору оренди об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 44 кв. м., розміщене на І поверсі у буд. № 45 по вул. Карбишева у м. Суми, надане відповідачу для розміщення відділення поштового зв'язку (надалі - Об'єкт оренди).

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, орендна плата за Об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду Комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є Додатком № 3 до Договору оренди.

Як зазначає позивач, відповідно до ч. 3. ст. 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» підприємства зв'язку, що здійснюють розповсюдження державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднанням громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами користуються орендою в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Належність підприємства позивача до державного підприємства зв'язку, позивач підтверджує наданими до матеріалів справи довідкою з ЄДРПОУ, статутом УДППЗ «Укрпошта» та посиланням на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок», де зазначено, що УДППЗ «Укрпошта» виконує функції оператора поштового зв'язку.

Позивач зазначає, що дія ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» поширюється на підприємство позивача.

Протягом 2010-2012 років відносини оренди комунальної власності у м. Суми регулювалися методиками розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затверджена рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 року № 182-МР, № 3964-МР від 23.06.2010 року, № 1186-МР від 01.02.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені рішення Сумської міської ради про затвердження методик не оскаржувались у встановленому законом порядку.

У вищезазначених методиках зазначено, що розмір орендної плати протягом 2010-2011 року та до 05.02.2012 року, для бюджетних установ, має складати 0,08 грн. за місяць, з 06.02.2012 року - 1 гривня на рік.

Оскільки, позивач є державним підприємством зв'язку, то позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права з позовною заявою про визнання недійсними частини укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № ФМ-361 від 30.01.2998 року, а саме розділу ІІ зміни № 3 та розділу ІІ зміни 4 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивач просить суд визнати недійсними частини укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № ФМ-361 від 30.01.2998 року, а саме розділу ІІ зміни № 3 та розділу ІІ зміни 4 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361 від 30.01.1998р.

Згідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскаржуваний позивачем Договір оренди відповідає типовому договору оренди, затвердженому рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 року № 182-МР та в частині розрахунку орендної плати - діючій на час укладення Методиці розрахунку орендної плати.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди між сторонами погоджено і визначено цільове використання приміщення - розміщення 18 відділення зв'язку. В подальшому цільове призначення приміщень не змінювалось.

Розрахунок орендної плати, викладений в редакції змін № 3 та № 4, до Договору оренди, повністю відповідає розміру орендної плати та п. 4.1 самого Договору оренди, тому що саме вищезазначеним пунктом встановлено, що базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради (Додаток № 3).

Позивачем жодними належними чи допустимими доказами не доведено невідповідність Договору оренди ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, які передбачають такі наслідки як визнання договору недійсним в разі невідповідності чи суперечності цим нормам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуючи розрахунок розміру орендної плати фактично позивач бажає внести відповідні зміни до діючого Договору оренди в частині порядку нарахування орендної плати, оскільки у позивача змінились умови господарювання, тобто змінився вид діяльності, яким він займається у орендованому приміщенні.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Вищезазначене вбачається і з ст.ст. 651-654 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до вищезазначених норм та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а отже, внесення змін до договору в частині зміни орендної плати, може відбуватись за взаємним погодженням сторін у тій самій формі, що й основне зобов'язання.

Отже, відповідач має право ініціювати внесення змін до діючого договору шляхом звернення з відповідною заявою до орендодавця.

Така заява має подаватись орендарем із додержанням вимог, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України та розглядатись орендодавцем з урахуванням ч. 2 п. 8 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Суми та пропорцій її розподілу, згідно до якої рішення, стосовно застосування до орендаря пільгової орендної плати у розмірі 1 грн. приймається виключно Сумською міською радою.

Отримавши відповідну заяву від орендаря, орендодавець зобов'язаний передати її на розгляд Сумської міської ради і тільки після отримання позитивного рішення ради, внести зміни до діючого Договору оренди.

Тобто, відповідачем фактично не додержано порядок передоговірного вирішення спору, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України, а саме не надано доказів направлення позивачу пропозиції щодо внесення змін до діючого договору.

Позивач ще у 1998 році самостійно визначив цільове призначення приміщення, вказавши про це в заяві, і з того часу не подавав до відповідача, а ні заяв про зміну цільового призначення орендованого приміщення, а ні проекту змін до Договору оренди з цих підстав, то відповідач, розглянув подані документи та прийняв рішення про надання в оренду позивачу приміщення, виключно виходячи з пропозиції, що містилась у його заяві, здійснювавши, починаючи з 1998 року нарахування орендної плати згідно до цільового призначення - розміщення відділення поштового зв'язку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не було подано відповідної заяви -пропозиції про внесення змін до Договору оренди, з відповідним підтвердженням підстав, що надавали б йому право на вказану пільгу, відповідно орендодавцем таке питання не виносилось на розгляд ради, що в свою чергу унеможливлює безпосередньо прийняття рішення про надання пільги по сплаті орендної плати орендарю в розмірі 1 грн.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні клопотання позивача № 13-11-51 від 11.02.2013 року про викладення резолютивної частини позовної заяви в іншій редакції - відмовити.

2.В задоволенні позову - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.02.2013 року.

Суддя (підпис) О.Ю. Соп'яненко