Постанова № 29443275, 13.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 09/5026/1483/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Кива О.М.;

від відповідача: головний лікар Рудковський А.І.;

від третіх осіб на стороні позивача: не з'явились;

від третьої особи 1 на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи 2 на стороні відповідача: представник за довіреністю Денжанська О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012року

у справі №09/5026/1483/2012 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

до комунального закладу «Черкаській обласний госпіталь для інвалідів війни» Черкаської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Українська державна будівельна корпорація «Укрбуд»

2) Державне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління охорони здоров'я та медицини катастроф облдержадміністрації

2) Черкаська обласна рада

про стягнення 901 863,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 відмовлено у позові повністю. Визнано недійсним «Договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 14.05.1999 року №11», укладений у м. Черкаси 12.09.2011 року за №9 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та КП «Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни» Черкаської обласної ради.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 прийнято апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області до провадження та призначено її до розгляду на 13.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

08.02.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи 2 на стороні відповідача в судовому засіданні 13.02.2013 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, оскільки останні повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.02.1978 року рішенням №78 виконавчим комітетом Черкаської обласної Ради народних депутатів вирішено просити Раду Міністрів УРСР дозволити вилучити земельні ділянки і відвести їх підприємствам, організаціям та установам для несільськогосподарського використання згідно додатку №2, у якому під порядковим номером 14 Комбінату «Черкаспромбуд» відведена земельна ділянка під будівництво профілакторію площею 3,0 га, за рахунок земель колгоспу «Україна», с.Геронимівка Черкаського району; умови відводу - в постійне користування при умові внесення на спецрахунок облсільгоспуправління відповідних коштів (т. 2, а.с. 24).

25.12.1981 року державною приймальною комісією складено Акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений Міністерством промислового будівництва 30.12.1981 року, профілакторію на 240 місць, у с. Дахнівка, вул. Красіна, 18 Черкаського району. Пред'явлений до приймання закінчений будівництвом об'єкт замовником - трестом «Черкасхімбуд» (т. 2, а.с. 25).

16.11.2012 року КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» довідкою за №2886 підтвердило, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №1 Вєд право власності на комплекс будівель (профілакторій літ А-6 та службові будівлі літ. Б, В, Г, Д по вул. Ворошилова, 1 у м. Черкаси зареєстровано за комбінатом «Черкаспромбуд» згідно рішення Черкаського облвиконкому №78 від 16.02.1978 року та акту приймання в експлуатацію (т. 2, а.с.23).

01.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР №65 створено Українську державну будівельну корпорацію «Укрбуд», п. 2 якої установлено, що корпорація «Укрбуд» є правонаступником колишнього Міністерства будівництва УРСР, здійснює управління державним майном об'єднань, організацій та підприємств і виступає його орендодавцем (т. 1, а.с.79-80).

24.11.1997 року затверджений Статут ДП «Санаторія-профілакторія «Будівельник», в якому зазначено, що підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Українській державній будівельній корпорації «Укрбуд» (орган управління майном), підприємство створене на базі державного майна фірми «Обрій» і є правонаступником фірми в частині користування майном. Дане підприємство знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ворошилова, 1.

07.07.1999 року наказом Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» №18 «Про припинення діяльності державного підприємства «Санаторій-профілакторій «Будівельник» м. Черкаси», у зв'язку з передачею в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства «Санаторій-профілакторій «Будівельник» наказано вважати припиненою діяльність ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник» шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря - Черкаського обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни (п. 1 наказу). Разом з тим, наказано прийняти до уваги, що згідно договору оренди «Орендар» є правонаступником прав та зобов'язань реорганізованого ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник» (т. 1, а.с. 50).

21.03.2000 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №291 скасована державна реєстрація ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник» на підставі наказу Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» від 07.07.1999 року №18 (т. 2, а.с. 39, т. 1, а.с. 51).

13.07.2004 року постановою Кабінету Міністрів України №897 утворено державне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд», до статутного фонду якого не ввійшло майно ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник» (т. 1, а.с. 81-90).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про передачу будівель і споруд по вул. Ворошилова,1 у м. Черкаси від комбінату «Черкаспромбуд» до фірми «Обрій» та ДП «Санаторія-профілакторія «Будівельник».

Тобто, як слідує із зазначеного, ні фірма «Обрій», ні ДП «Санаторія-профілакторія «Будівельник», ні Черкаський обласний госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни не мали права користуватися та розпоряджатися будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Ворошилова,1.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.1999 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - орендодавець) та обласним госпіталем для інвалідів Великої Вітчизняної війни (далі - орендар) був укладений договір оренди державного майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП санаторій-профілакторій «Будівельник», склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.06.1999 року, і вартість якого становить 2 510,6 (два мільйони п'ятсот десять тисяч шістсот) грн. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору орендар стає правонаступником прав та обов'язків реорганізованого підприємства

Пунктом 10.1 договору (з урахуванням редакції договору №6 від 01.07.2008 року) встановлено, що цей договір діє з 01.06.1999 року до 01.06.2029 року.

Додатковими угодами №1 від 08.07.1999 року, №2 від 25.05.2001 року, №3 від 08.09.2003 року та договорами №4 від 28.12.2005 року про зміни до договору та №5 від 24.05.2007 року про внесення змін до договору, №7 від 27.07.2009 року про внесення змін до договору вносились зміни до п. 3.1. договору з викладенням його у новій редакції, відповідно до якої встановлено розмір плати за оренду цілісного майнового комплексу ДП санаторію-профілакторію «Будівельник» одна гривня на рік з початку дії договору оренди терміном на 2 роки.

Згідно договору №8 від 06.05.2011 року про внесення змін до договору, змінено преамбулу договору та юридичну адресу сторони, у зв'язку із зміною назви орендаря на комунальний заклад «Черкаський госпіталь для інвалідів війни» Черкаської обласної ради та місця його знаходження - на вул. Ворошилова,1 у м. Черкаси.

12.09.2011 року договором №9 внесено зміни до договору від 14.06.199 року №11 та викладено його у новій редакції (т. 1, а.с. 25-28).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за користування цілісним майновим комплексом державної власності та санкцій за порушення виконання грошових зобов'язань.

Доводи скаржника з приводу узгодження сторонами всіх умов договору та те, що спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту укладеного у новій редакції договору, як зміни до договору, він є новим договором, укладеним з врахуванням Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року №1774, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 року за №930/5151.

Об'єктом оренди у договорі №9 від 12.09.2011 року значиться цілісний майновий комплекс ДП санаторій-профілакторій «Будівельник» (далі - підприємство), розміщене за адресою: вул. Ворошилова,1 м. Черкаси. Склад і вартість цього комплексу у новому договорі визначена за даними на 01.06.1999 року.

Як вже зазначалося підприємство було реорганізовано шляхом приєднання (передання всього свого майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі) до орендаря (відповідачу - комунальному закладу «Черкаській обласний госпіталь для інвалідів війни» Черкаської обласної ради).

29.05.2003 року Українська державна будівельна корпорація «Укрбуд» листом за №2/03-455 дала згоду на передачу в обласну комунальну власність цілісного майнового комплексу санаторію-профілакторію «Будівельник» за умови виконання п. 7.4. договору оренди щодо надання безоплатної стаціонарної допомоги 20 працівникам будівельних організацій Черкаської області, які користуються пільгами інвалідів Великої Вітчизняної війни (т. 1, а.с. 52, 53).

29.07.2003 року рішенням Черкаської обласної ради №10-5 «Про прийняття об'єктів в обласну комунальну власність» вирішено дати згоду на прийняття в обласну комунальну власність, у тому числі, цілісного майнового комплексу санаторію-профілакторію «Будівельник», загальною площею 2 698 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ворошилова, 1 (т. 1, а.с.54).

07.07.2005 року рішенням Черкаської міської ради №8-382 вирішено надати Черкаському обласному госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в межах існуючої огорожі по вул. Ворошилова, 1 в оренду під приміщення та споруди (т. 1, а.с.117).

24.02.2010 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №312-р прийнято пропозицію Черкаської обласної ради та державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» щодо передачі у спільну власність територіальних громад Черкаської області цілісного майнового комплексу санаторію-профілакторію «Будівельник», розміщеного по вул. Ворошилова, 1, у м. Черкаси, із забороною відчуження, передачу в оренду, лізинг, концесію, заставу зазначеного майна, а також укладення щодо нього договорів доручення, комісії, про спільну та спільну інвестиційну діяльність (т. 1, а.с. 78).

21.03.2010 року рішенням Черкаської обласної ради №32-8/V вирішено прийняти в обласну комунальну власність з державної власності на баланс Черкаського обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни цілісний майновий комплекс санаторію-профілакторію «Будівельник» (т. 1, а.с. 56-60).

06.08.2010 року розпорядженням голови обласної ради №128-р утворена комісія з передачі та прийняття об'єкту в обласну комунальну власність, якою складений акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу санаторію-профілакторію «Будівельник». Даний акт не підписаний членом комісії від регіонального відділення ФДМУ (т. 1, а.с. 112).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що сторони не надали належних доказів в порядку ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували передачу будівель і споруд по вул. Ворошилова,1 у м. Черкаси від комбінату «Черкаспромбуд» (за яким до цього часу у бюро технічної інвентаризації обліковуються будівлі та споруди побудованого ним профілакторію по вул. Ворошилова, 1 у м. Черкаси) до фірми «Обрій», на базі якої створено ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник», і яке стало правонаступником фірми «Обрій».

Також, відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Зі змісту договору, додатків до нього, вище наведених рішень Черкаської міської ради та Черкаської обласної ради, вбачається, що об'єкт оренди не відповідає поняттю цілісний майновий комплекс, як об'єкту оренди, вимогам ст. 4 зазначеного вище закону, оскільки переданий відповідачу без наданої ДП «Санаторій-профілакторій» «Будівельник» земельної ділянки та без автономних інженерних комунікацій, системи енергопостачання.

Як вбачається з вищенаведених рішень виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів, земельна ділянка під цілісний майновий комплекс ДП «Санаторій-профілакторій «Будівельник» не надавалась. Земельна ділянка площею 3,0 га 16.02.1978 року під будівництво профілакторію була відведена комбінату «Черкаспромбуд», за яким по даний час обліковується вказаний об'єкт. Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в межах існуючої огорожі по вул. Ворошилова, 1 в оренду під приміщення та споруди рішенням Черкаської міської ради від 07.07.2005 року №8-382 наданий Черкаському обласному госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни - відповідачу, а не державному підприємству.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, договором №9 від 12.09.2011 року неправильно визначений об'єкт оренди, тобто, він не є цілісним майновим комплексом, як об'єкт оренди, в розумінні ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, укладення договору оренди на нових умовах відбулось без погодження з органом, уповноваженим управляти державним майном (корпорація «Укрбуд», третя особа 1 на стороні позивача), розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на утримання орендаря (головне управління охорони здоров'я та медицини катастроф облдержадміністрації, третя особа 1 на стороні відповідача), представницьким органом територіальних громад сіл, селищ, міст - Черкаської обласної ради (третя особа 2 на стороні відповідача).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», про передачу в оренду нерухомого майна на нових умовах позивач мав отримати згоду на укладення договору оренди органу, уповноваженого управляти цим майном, тобто корпорації «Укрбуд».

З приводу доводів скаржника про неправильний висновок суду першої інстанції щодо нарахування орендної плати колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 11 зазначеного закону, оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінка об'єкту оренди з 14.06.1999 року не проводилась, у тому числі і при продовженні дії договору, тобто більш як три роки, на дату укладення договору у новій редакції також не проведена, що не відповідає вимогам ст. 11 вказаного вище закону.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, акт приймання - передачі орендованого майна, який є невід'ємною частиною договору №9 від 12.09.2011 року у новій редакції, доданий в тій же редакції, що був доданий до основного договору, тобто від 14.06.1999 року.

Отже, оскільки новий акт приймання-передачі майна не складався, акт приймання-передачі від 14.06.1999 року не відповідає істотним умовам договору оренди у новій редакції та призначенню майна, тому що не відображає зміни, що сталися у майні, які за 12 років (14.06.1999 року - 12.09.2011 року) користування майном є об'єктивно наявними.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору.

Статтею 21 цього закону розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 19 зазначеного закону методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (далі - методика розрахунку).

Згідно з п. 4 методики розрахунку орендна плата за цією методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Тобто, як слідує із зазначеного, на розмір орендної плати впливає вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди.

Оскільки, станом на дату укладення договору №9, нова оцінка об'єкта оренди не проведена, орендна плата, передбачена п. 3.1. договору, не відповідає вимогам встановленим в методиці розрахунку.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, суд першої інстанції, керуючись ч. 1 п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов вірного висновку, що договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 14.05.1999 року №11, укладений у м. Черкаси 12.09.2011 року за №9 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та КП «Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни» Черкаської обласної ради є недійсним в силу наведених порушень при його укладенні приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, враховуючи обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що не може застосувати юридичні наслідки недійсності спірного договору у даній справі, за відсутності належних доказів щодо цього.

Оскільки договір, на який позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, судом визнається недійсним, а недійсний договір не створює юридичних наслідків, які застосував позивач, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати, визначеної за умовами цього договору, відповідно, застосування правових наслідків неналежного виконання грошових зобов'язань та стягнення заявлених пені, штрафу, завдатку, не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та враховуючи вимоги зазначені в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник за подачу до суду апеляційної скарги повинен був сплатити судовий збір в сумі 9 592,13 грн.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №662 від 19.12.2012 року вбачається, що заявником судовий збір сплачений в сумі 3 508,25 грн.

Отже, за подання апеляційної скарги з позивача підлягає достягненню в дохід державного бюджету України недоплачена сума судового збору в розмірі 6 083,89 грн.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати особою, яка подала апеляційну скаргу, судового збору у встановленому законом розмірі, суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2012 року у справі №09/5026/1483/2012 залишити без змін.

3. Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 21368158) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Києві; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030001) 6 083,89 грн. недоплаченої суми судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

5. Справу №09/5026/1483/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

6. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.