Рішення № 29443220, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/19 29.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра"До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" 2. Закритого акціонерного товариства "Астрон-Фонд" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" Простягнення 23 873 836,06 грн.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Астрон-Фонд"

до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку

"Надра"

про визнання недійсним договору поруки

Головуючий суддя Борисенко І.І.

судді Літвінова М.Є.

Грєхова О.А.

Представники (за первісним позовом):

від позивача - Савчук О.Г. за довіреністю;

від відповідача-1 - Фоменко А.В. за довіреністю

від відповідача-2 - не з'явився

від відповідача-3 - Фоменко А.В. за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (в процесі розгляду справи змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк "Надра", що підтверджено належними доказами) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс", Закритого акціонерного товариства "Астрон-Фонд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" про солідарне стягнення з боржників, а саме з:

- з ТОВ "Газотрон-Люкс", 2791,61 грн. та 2 076 298,36 євро, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 23 873 836,06 грн.;

- з ЗАТ "Астрон-Фонд", 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість - 2791,61 грн. та 2 076 298,36 євро, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 23 873 836,06 грн.;

- з ТОВ "ТД "Луганські акумулятори", 50% від загальної суми заборгованості, загальна заборгованість - 2791,61 грн. та 2 076 298,36 євро, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 23 873 836,06 грн., а разом складає 23 873 836,06 грн. заборгованості за кредитною угодою №25/7/2007/978-К/115 від 14.11.2007р.

10.02.2011р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів солідарно 2 878,56 грн. та 2 351 238,10 євро, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) складає 24 830 414,75 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, збільшити розмір позовних вимог, або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів солідарно загальну суму заборгованості у розмірі 2 878,56 грн. та 2 351 238,10 євро, що за курсом НБУ станом на 20.12.2010 становить 24 830 414,75 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

10.02.2011 до загального відділу суду від Закритого акціонерного товариства «Астрон-Фонд» надійшла зустрічна позовна заява до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про визнання недійсним договору поруки №25/7/2007/978-П/115-3 від 17.01.2008, з підстав передбачених ст.ст. 203, 207 ЦК України.

В обґрунтування поданої зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір поруки №25/7/2007/978-П/115-3 від 17.01.2008 підписаний за голову правління ЗАТ "Астрон-Фонд" Мироненко Тетяну Володимирівну іншою особою.

Ухвалою суду від 16.02.2011 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним та відкладено розгляд справи на 24.02.2011.

В судовому засіданні 24.02.2011 представник відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) звернувся до суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки за твердженням відповідача-2 Мироненко Тетяна Володимирівна договір поруки №25/7/2007/978-П/115-3 від 17.01.2008 не підписувала, т.я. за неї, начебто, підписалась інша особа.

На вирішення експерта, відповідач-2 (позивач за зустрічним позовом) просив поставити наступне питання:

- Чи дійсно підпис на договорі поруки №25/7/2007/978-П/115-3 був здійснений Мироненко Тетяною Володимирівною?.

Ухвалою суду від 10.03.2011 було зупинено провадження у справі №4/19 та призначено судову почеркознавчу експертизу.

06.09.2011 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи № 4/18 надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи № 3157/11-11 від 31.08.2011.

Ухвалою суду від 19.09.2011 провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 04.10.2011.

Ухвалою суду від 04.10.2011 розгляд справи було відкладено на 20.10.2011.

17.10.2011 та 20.10.2011 через загальний відділ суду від позивача та відповідача-3 надійшли клопотання про колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 20.10.2011 розгляд справи №4/18 доручено здійснити колегіально у наступному складі: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Літвінова М.Є. та Ващенко Т.М.

Ухвалою суду від 21.10.2011 прийнято справу №4/19 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Літвінова М.Є. та Ващенко Т.М., розгляд справи було призначено на 15.11.2011.

06.03.2012 представником відповідача-3 подано відзив на первісний позов, відповідно до якого просив останній просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог до відповідача-3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.12.2012р.

20.12.2012р. суддя Мандриченко О.В. звернувся до в.о. голови Господарського суду міста Києва із заявою про виключення зі складу колегії суддів із розгляду справи № 4/19.

20.12.2012р. суддя Борисенко І.І. звернулась до в.о. голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 4/19.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 розгляд справи №4/19 доручено здійснити колегіально у наступному складі: головуючий суддя Борисенко І.І., судді Літвінова М.Є. та Грєхова О.А.

В судовому засіданні 29.01.2013р. представники відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотрон Люкс» та відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори» надали заяви про визнання позову.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 25/7/2007/978-К/115.

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом цього договору є порядок та умови надання Банком Позичальнику кредитних коштів в межах відкритої мультивалютної кредитної лінії на наступних умовах:

п. 1.1.1 Договору Банк встановлює ліміт заборгованості за Кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати з 14.11.2007 року по 31.12.2007р. - 1 967 000 євро та з 01.01.2008 по 30.09.2011 - 2 227 000 євро;

п. 1.1.2 Договору термін користування Кредитною лінією встановлюється з 14 листопада 2007р. по 30 вересня 2011р..

п. 1.1.3 Договору відсоткова ставка за користування Кредитною лінією складає: 13,6% відсотків річних за користування кредитними коштами в доларах США; 12,2 % відсотків річних - при наданні кредитних коштів в Євро; 18,6 % відсотків річних за користування кредитними коштами в національній валюті України.

Якщо інший розмір відсоткових ставок не буде встановлений окремими додатковими угодами до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами як в валюті ліміту так і в гривні, доларах США за курсом встановленим Національним банком України на дату видачі траншу після подачі позичальником письмових заявою на видачу траншу з наступними порядком надання траншів:

1.2.1. після додаткової оцінки банком операції, що кредитується, та підписання окремих додаткових угод до цього договору. Сума кожного окремого траншу, строки його повернення, розмір процентної ставки, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії цього договору, обумовлюються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору Кредитна лінія надається Позичальнику на наступні цілі - є поповнення оборотних коштів для реалізації проекту з виробництва та реалізації компактних люмінесцентних ламп.

Згідно з пунктом 1.4 Договору за відкриття Кредитної лінії та надання кредитних коштів в її межах Позичальник сплачує Банку наступні комісійні винагороди:

1.4.1 плату за поставку Кредитної лінії у розмірі 1 515 грн., але не більше 300 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що діє на день сплати, сплачується одноразово не пізніше двох робочих днів з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до пункту 2.5. Договору відсоткова ставка за Кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням Сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.2.3 Договору Позичальник зобов'язаний здійснювати щоквартальну сплату нарахованих відсотків за траншами Кредитної лінії в валюті траншу в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним (якщо 5 (п'яте) число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунки.

Відповідно до пункту 3.2.3.1 Договору Позичальник зобов'язаний сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами з 01.04.2008 до 31.12.2008 в строк до 15.01.2009.

Відповідно до пункту 3.3.8 Договору Банк має право вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах Кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення Позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього Договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.

Банком 22.09.2009 на адреси Позичальника та Поручителів були надіслані повідомлення - вимоги про дострокове виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитними договорами та додатковими угодами до них.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач-1, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що станом на 20.12.2011 (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, поданої 10.02.2011) за Позичальником рахується непогашена заборгованість сумі 2278,56 грн., та 2351238,10 євро, що за курсом НБУ (на дату складання розрахунку) разом складає 24830414,75 грн. а саме:

- строкова заборгованість по основній сумі кредиту - 1 748 095,24 євро,

- прострочена заборгованість по процентам - 576 586,76 євро;

Таким чином, факт наявності у відповідача-1 строкової заборгованості по основній сумі кредиту - 1 748 095,24 євро та простроченої заборгованості по процентам - 576 586,76 євро, за Кредитним договором належним чином доведений, документально підтверджений. Доказів на підтвердження факту сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.1 за несвоєчасне повернення траншів та/або відсотків за ними, в тому числі, пред'явлених до дострокового погашення, Позичальнику сплачує Банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за несвоєчасно погашені проценти - 26 556,10 євро та пені за несвоєчасно погашену комісію - 182,89 грн., суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача пені визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з Позичальника інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 580,67 грн.

Вимога позивача про стягнення простроченої заборгованості по комісіям у сумі 1 515,00 грн. також підлягає задоволенню, адже вказана вимога відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.

17.01.2008 між позивачем та ЗАТ "Астрон-Фонд"(Поручителем) укладено Договір поруки № 25/7/2007/978-П/115-3.

17.01.2008 між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Луганські акумулятори" (Поручителем) укладено Договір поруки № 25/7/2007/978-П/115-2.

Відповідно до пунктів 1.1 Договорів поруки № 25/7/2007/978-П/115-2 та № 25/7/2007/978-П/115-3 згідно з цим договором Поручитель поручається перед кредитором за виконання/належне виконання позивальником, взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору.

Згідно з пунктами 1.2 Договорів поруки № 25/7/2007/978-П/115-2 та № 25/7/2007/978-П/115-3 Поручитель відповідає перед кредитором частково, а саме: в розмірі, що не перевищує 50% (п'ятдесят відсотків) зобов'язання. Поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника кредитним договором.

Позичальник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язання, вказаного у п. 1.1 цього договору в частині (розмір якого зазначений в п. 1.2 цього договору) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до пункту 1.3 Договорів поруки, відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-якої частини зобов'язання, так і при невиконанні Позивальником зобов'язання в цілому.

Згідно з пунктом 1.4 Договорів поруки Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до пункту 1.5 Договорів поруки Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору.

Відповідно до пунктів 3.1 Договорів поруки сторони встановлюють, що Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору, виплачує Кредитору пеню від загальної суми заборгованості Позичальника по Кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість Позичальника.

Сторони визначають, що цей Договір укладений на добровільних засадах та відповідає намірам Сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань (п. 3.3 Договорів поруки).

Згідно з пунктами 3.5 Договорів поруки дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятого на себе Зобов'язання по Кредитному договору та/або виконанням Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Посилання відповідча-3 на те, що обсяг відповідальності Поручителя збільшився без згоди останнього, оскільки додатковою угодою №4 було збільшено відсоткову ставку до 19% відсотків, внаслідок зміни курсу іноземних валют по відношенню до національної валюти гривні, спростовується наявними матеріалами справи, зокрема умовами Кредитного договору, де сторони передбачили, зокрема в пункті 2.8 Кредитного договору, що відсоткова ставка за Кредитною лінією підлягає коригуванню за погодженням Сторін у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на грошових ринках, а також при зміні облікової ставки Національного банку України, умовами Кредитного договору передбачена сплата Позичальником 13,6% відсотків річних за користування кредитними коштами в доларах США;

Також умовами Договорів поруки передбачено зобов'язання Позичальників:

- повернути 30 вересня 2011 року Кредит у сумі 2 227 000,00 євро, або еквівалент даної суми про кредитуванні в іншій валюті;

- сплатити відсотки за користування Кредитом із розрахунку 13,6% процентів річних - при наданні кредитних коштів в доларах США - 12,2 % процентів річних - при наданні кредитних коштів в Євро; 18,6% процентів річних - при наданні кредитних коштів в національній валюті України - гривні відповідно до вимог Кредитного договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами до нього;

- Достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у випадках дострокового стягнення Банком кредиту та/або відсотків за користування ним відповідно до умов, передбачених Кредитним договором. Порядок виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору визначається Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Посилання відповідача-3 на те, що умовами договорів поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, то в розумінні статті 252 ЦК України відповідач-3 вважає, що договір дія Договорів поруки припинилась також спростовується умовами Кредитного договору та Договорів поруки.

Умовами Договорів поруки визначено, що "строк" будь - який строк, визначений у цьому Договорі та/або Кредитному договорі.

Порядок виконання Зобов'язання, що витікає із Кредитного договору визначається Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Як було зазначено раніше, строк виконання основного зобов'язання встановлено в Кредитному договорі, а саме 30 вересня 2011 року.

Вимоги пункту 4 статті 599 ЦК України, де встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки не підлягають застосуванню, оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлено.

Щодо припинення договору поруки в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд зазначає наступне.

У розділі договору поруки "визначення термінів" зазначено строк виконання зобов'язання розмір кредиту, обов'язок сплати відсотків, штрафів пені, а також обов'язок позичальника достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у випадках дострокового стягнення Кредитором кредиту та/або відсотків користування ним відповідно до умов, передбачених Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору передбачено право кредитора (Банку) у випадку прострочення боржником (ТОВ "Газотрон-Люкс") повернення частини кредиту та/або сплати відсотків вимагати від останнього дострокового повернення кредиту та сплатити відсотки за користування ним.

Тобто кредитним договором встановлено право Кредитора вимагати дострокового повернення кредиту при настанні певних обставин. Зобов'язання Боржника та поручителів достроково повернути кредит виникає з моменту коли Кредитор звернеться до останніх з вимогою про дострокове повернення кредиту сплати відсотків та ін. Обов'язок достроково повернути кредит виникає у позичальника та поручителів з моменту коли Банк вирішить скористатись своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту (його частини).

Суд погоджується з твердженням Позивача, що жодними часовими рамками коли Кредитор може скористатися своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості Банк не обмежений, крім дати повернення кредиту.

Враховуючи умови кредитного договору можна зробити висновок, що вимоги ч. 4. ст. 559 ЦК України не підлягають застосуванню при достроковому стягненню Банком заборгованості за кредитом, оскільки перебіг строків у даному випадку починає обчислюватись з моменту початку примусового стягнення заборгованості Банком (направлення вимоги/звернення з позовом до суду).

Підтвердженням даної позиції є ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок".

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу".

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачами належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів солідарно.

Щодо зустрічного позову.

Презумпція правомочності правочину закріплена в статті 204 ЦК України, в якій передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що за голову правління ЗАТ "Астрон-Фонд" Мироненко Тетяну Володимирівну в Договорі поруки підписалась інша особа.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу №3/08 від 17.01.2008 засідання спостережної ради ЗАТ "Астрон-Фонд" на засіданні якого були присутні 3 члени Спостережної ради, кворум наявний, було постановлено надати голові правління ЗАТ "Астрон-Фонд" Мироненко Т.В. повноваження на укладення та підписання від імені ЗАТ "АСтрон-Фонд" договорів поруки з ВАТ КБ "Надра".

Крім того, з висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи вбачається, що встановити, чи самою Мироненко Тетяною Володимирівною або іншою особою, виконано підписи від імені Мироненко ТВ. В графі "Поручитель" внизу на кожній сторінці, біля відповідного прізвища "Голова Правління" в розділі "Сторона 2 Поручитель" на третій сторінці договору поруки - не виявилось можливим з причин, вказаних в дослідницькій частині цього висновку.

Вказані розбіжності підпису в висновку не достатні для категоричного, а й навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність підпису. Виявити більшу кількість збіжних ознак не зміг, тому що досліджувані підписи містять в собі малий обсяг графічного матеріалу, виконані почерком простої побудови, письмові ознаки в них не відрізняються якимись характерними особливостями.

Відповідно ч. 1, 5 ст. 41 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Додатковими доказами підписання договору поруки також слугують протоколи засідання спостережної ради ЗАТ "Астрон-Фонд" №6/07 від 08.06.2007, №1/2007 від 08.06.2007, №3/08 від 17.01.2008, №2/08 від 15.01.2008, якими у т.ч. уповноважено Мироненко Т.В. на підписання відповідних договорів поруки з ВАТ "КБ "НАДРА" у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Газатрон-Ліокс", а також надані ЗАТ "Астрон-Фонд" Банку копії паспорту та ідентифікаційного коду Мироненко Т.В., нотаріально посвідчена копія витягу №7930 з ЄДРПОУ, нотаріально посвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ "Астрон-Фонд" та нотаріально посвідчена довідка про взяття на облік платника податків.

Статтями 203, 207, 208, 209, 210, 638, 639, 640 ЦК України передбачені загальні вимоги для укладання правочину (договорів).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, при підписанні договору поруки, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що Позивач посилається у своїй зустрічній позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір поруки № 25/7/2007/978-П/115-3 від 17.01.2008 року укладений між ВАТ КБ "Надра" та ЗАТ "Астрон-Фонд" укладено відповідно до положень чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено своїх позовних вимог, відтак у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача по зустрічному позову.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

Солідарно стягнути з боржників, а саме:

з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, ідентифікаційний код 32745197) 2 878,56 грн. та 2 351 238,10 євро, що за курсом НБУ станом на 20.12.2010р. складає 24 830 414,75 грн.

з Закритого акціонерного товариства "Астрон-Фонд" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А, ідентифікаційний код 30551006) 50% від загальної суми заборгованості, загальна сума заборгованості складає - 2 878,56 грн. та 2 351 238,10 євро, що за курсом НБУ станом на 20.12.2010р. складає 24 830 414,75 грн.

з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-В, ідентифікаційний код 30597103) 50% від загальної суми заборгованості, загальна сума заборгованості складає - 2 878,56 грн. та 2 351 238,10 євро, що за курсом НБУ станом на 20.12.2010р. складає 24 830 414,75 грн.

на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) строкової заборгованісті по основній сумі кредиту - 1748095,24 євро, що по курсу НБУ складає 18 459 188,24 грн., простроченої заборгованість по процентам - 576586,76 євро; що по курсу НБУ складає 6 088 526,12 грн., пені за несвоєчасно погашені проценти - 26556,10 євро, що по курсу НБУ складає 280 421,82 грн. та пені за несвоєчасно погашену комісію - 182,89 грн. інфляційних втрат в сумі 580,67 грн., комісії у сумі 1 515 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, ідентифікаційний код 32745197), Закритого акціонерного товариства "Астрон-Фонд" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А, ідентифікаційний код 30551006) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 105-В, ідентифікаційний код 30597103) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.І.Борисенко

Судді М.Є.Літвінова

О.А.Грєхова

Повне рішення складено: 08.02.2013р.