Рішення № 29443114, 14.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р. Справа № 5010/1599/2012-17/103

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка 1, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450;

про стягнення 42461 грн. 65 коп., з яких 17301 грн. основного боргу, 1187 грн. 37 коп. 3% річних, 22204 грн. 10 коп. пені, 1769 грн. 18 коп. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, (паспорт серія НОМЕР_2);

Від відповідача: Різнічук О. І. - представник, (довіреність №11 від 26.12.12);

ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 42461 грн. 65 коп., з яких 17301 грн. основного боргу, 1187 грн. 37 коп. 3% річних, 22204 грн. 10 коп. пені, 1769 грн. 18 коп. інфляційних втрат.

Заявою вх.2565/13 від 14.02.13 позивач просить зменшити позовні вимоги в зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 17301 грн., а також зазначає про те, що відмовляється від решти позовних вимог.

Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд приймає подану позивачем заяву вх.2565/13 від 14.02.13. Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному заявою вх.2565/13 від 14.02.13 та позовною заявою.

Щодо відмови позивача від решти позовних вимог (3% річних, пені, інфляційних втрат) суд зазначає наступне.

Передбачаючи право позивача, на відмову від позову, приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

У даному випадку позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, а саме стягнення грошових коштів. У зв'язку з чим, судом не приймається відмова позивача від частини позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Авангард" прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000237 від 19.07.10 на суму 17301 грн.

Відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача станом на день подання позову становив 17301 грн.

Після подання позивачем позовної заяви до суду, відповідач здійснив оплату боргу в сумі 17301 грн. У зв'язку з вказаним, позивач зменшив позовні вимоги в сумі 17301 грн. Зменшення позовних вимог, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнято судом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку мало місце постачання товару по накладній без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 1187 грн. 37 коп. 3% річних, 1769 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 22204 грн. 10 коп. пені. Вказані вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

З розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач визначає період для їх нарахування з 02.08.10 по 15.11.12.

Як підставу для визначення початку періоду прострочення зобов'язання по оплаті, позивач зазначає усну домовленість між сторонами про 14-денний термін для оплати товару. Однак, таке визначення періоду прострочення виконання зобов'язання по оплаті є безпідставним та таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України.

Видаткова накладна № РН-0000237 оформлена 19.07.10, отже, розрахунок позивача здійснено без врахування початку періоду виникнення прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних без визначення дійсних періодів просочення виконання зобов'язання відповідачем.

З огляду на вказане, у стягненні 1187 грн. 37 коп. 3% річних, 1769 грн. 18 коп. інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на висновки суду щодо природи правовідносин сторін (позадоговірна поставка), в силу вимог ст. 547 Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, у позові слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судові витрати по сплаті судового збору, у частині зменшених позовних вимог, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 547, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 25160 грн. 65 коп. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка 1, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450 (ідентифікаційний код 00853582) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 79 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_3 19.02.13