Ухвала суду № 29442876, 19.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/416/13 19.02.2013 19.02.2013 19.02.2013

Провадження № 22ц/784/704/13 Головуюча у 1-й інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Белевері В.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3, представника відповідачки - ОСОБА_4, представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа - адміністрація Центрального району виконкому Миколаївської міської ради, про покладення зобов'язань вчинити певні дії,

встановила:

01 квітня 2011 року ОСОБА_2 пред'явив до суду позов до ОСОБА_6 про покладення на неї зобов'язань вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що він з ОСОБА_3 є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 в якому йому належить 2/3 ідеальних часток будинку з відповідною часткою прилеглих господарських споруд, а ОСОБА_3 - 1/3 частка вказаного будинку.

На межі із земельною ділянкою АДРЕСА_2 побудована капітальна огорожа із бутового каменю довжиною 19,80 метрів.

В 1981 році до цієї загорожі він пристроїв гараж, літ. Д`-1.

З 1996 року власницею сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_6

В 1990- х роках ОСОБА_6 самовільно, розібрала відмостку впродовж огорожі, де посадила квітник, демонтувала водостічні жолоба з його гаражу та з порушенням будівельних норм проклала на глибині 1,2 метри впродовж огорожі труби водопроводу та побутової каналізації.

Посилаючись на те, що внаслідок цих дій відповідачки ОСОБА_6 відбувається підтоплення гаражу, що призводить до його поступового руйнування, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив зобов'язати ОСОБА_6 перекласти від стіни гаражу літ. Д`-1 труби водопроводу не менше, як на п'ять метрів та каналізації - не менше трьох метрів; поновити водонепроникну відмостку шириною 1,5 метра; влаштувати відвід атмосферних опадів з даху будівель через зовнішні водостоки; знести дерева та кущі біля стіни гаражу; замінити частину підлоги в його гаражі та поновити кам'яну загорожу.

Протокольною ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2012 року до участі у справі, як співвідповідач залучена ОСОБА_3

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6, посилалася на необґрунтованість позову, з огляду на те, що зазначеного позивачем вона не вчиняла. При цьому, погодилася перенести розташування квітника, якщо він може впливати на загальний стан огорожі.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено зобов'язати ОСОБА_6 знести дерева та кущі біля стіни належного ОСОБА_2 гаражу літ. Д`-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неналежну оцінку наданих доказів, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59, 212 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Пред'являючи позов, ОСОБА_2, посилався на те, що зазначені ним самоправні дії відповідачки призвели до замокання стіни гаражу та погіршення його технічного стану, що підтвердив технічним висновком складеним за результатами обстеження.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вину відповідачки у погіршенні технічного стану гаражу, який потребує ремонту, а тому вважав, що відсутні підстави для покладення на неї зазначених в позові ОСОБА_2 обов'язків.

Між тим, з урахуванням визнаних відповідачкою позовних вимог, зобов'язав її знести дерева та кущі біля стіни гаражу, яка водночас є загальною огорожею. В цій частині рішення суду не оскаржувалося, тому не є предметом апеляційного розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам.

Положеннями ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України передбачені способи захисту права власності, зокрема, право власника вимагати про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 лютого 1981 року ОСОБА_2 належить 2/3 ідеальних частини, а ОСОБА_3 - 1/3 частин, житлового будинку з відповідною частиною прилеглих надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1, розташованих на земельній ділянці 394 кв.м.

В тому ж році позивач почав будівництво гаражу літ. Д`-1. Він прибудував гараж до огорожі із сусідньою земельною ділянкою АДРЕСА_2 У зв'язку з цим, ця огорожа є задньою стіною приміщення гаражу.

Узгоджений проект на будівництво цієї споруди або докази щодо вводу його в експлуатацію, ОСОБА_2 суду не надав.

ОСОБА_6 є власницею 43/100 та 3/20 ідеальних часток сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі відповідно нотаріально посвідченого договору дарування від 14 червня 1996 року та договору купівлі-продажу за реєстрованою товарною біржею «Нерухомість - Центр» № 339 від 26 квітня 1999 року.

Межею між земельними ділянками позивача та відповідачки ОСОБА_6 слугує кам'яна огорожа з бутового каменю шириною 70 см. та довжиною 19,80 метрів, яка побудована ще до придбання ними нерухомості.

Доказів наявності водонепроникної відмостки впродовж огорожі з боку земельної ділянки відповідачки ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

На підтвердження причин замокання стіни гаражу та необхідність проведення його ремонту, позивач послався на технічний висновок 2011 року, складений працівником державного підприємства державного науково - дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкції», виданий на його замовлення.

Цим висновком визначено, що причиною руйнування елементів будівель побудованих на льосових ґрунтах, на який побудований і гараж, є нерівномірність прояву посадочних деформацій в результаті локального замокання ґрунтів.

Зазначений висновок зроблено лише на підставі технічного паспорта на житловий будинок позивача та зі слів ОСОБА_2 щодо наявності труб водопроводу та побутової каналізації біля стіни огорожі та гаража.

За такого, позивач не надав належні та допустимі докази того, що відсутні водостічні жолоби на даху гаражу, ОСОБА_6 була розібрана відмостка біля огорожі, та взагалі, що така була, з порушенням будівельних норм нею прокладені труби водопроводу та побутової каналізації, а також докази, які б підтверджували причинний зв'язок цих дій з причинами руйнування елементів гаражу. Хоча за приписами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не містять таких доказів і матеріали перевірки, проведеної Центральним РВ ММУ УМВД України в Миколаївській області за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 25 жовтня 2010 року та ОСОБА_7 від 23 жовтня 2010 року, витребувані та досліджені апеляційним судом Миколаївської області.

Отже, з урахуванням наданих позивачем доказів та відповідно до вимог статті 60 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 в погіршенні технічного стану гаражу позивача.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, а також доводили б порушення норм матеріального права та такі порушення процесуальних норм, які призвели до невірного вирішення справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: