Постанова № 29442418, 28.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2013 року № 2а-16731/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послугпровизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", звернувся з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про визнання протиправною бездіяльність Нацкомфінпослуг щодо неприйняття в установлений законодавством строк рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації «Особливих умов добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю» та неповідомлення АГ «СК «АХА Страхування» про прийняття відповідного рішення; зобов'язати Нацкомфінпослуг негайно, але не більше 7 календарних днів з дати набрання рішенням по даній справі законної сили, прийняти рішення про реєстрацію «Особливих умов добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю», зареєструвати відповідні доповнення та про прийняте рішення повідомити Позивача в письмовій формі в триденний строк з дня його прийняття.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Нацкомфінпослуг не прийняла рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації «Особливих умов добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю», які є Додатком до Правил 002 та Правил 007, оскільки будь-які документи, підтверджуючі прийняття відповідного рішення на адресу АТ «СК «АХА Страхування» не надходили, що є порушенням Ліцінзійних умов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло доповнення до заперечень, в яких Відповідач зазначає, що Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження «Про схвалення інформаційного повідомлення щодо особливостей Реєстрації правил добровільного страхування змін та/або доповнень до правил добровільного страхування», яке оприлюднено 11.12.2012 р. на офіційному веб-сайті.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 17.05.2012 р. звернувся до Нацкомфінпослуг з Листом №1420/09 від 16.05.2012 р. та додатком до нього два примірники «Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю (Додатком № 5 до Правил 002 добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування») від 17.04.2009 року та Додатком № 5 до Правил 007 добровільного страхування від вогневих ризиків та ризик стихійних явищ від 17.04.2009 р.

Нацкомфінпослуг Листом від 07.09.2012 р. №3495/13-8 відмовило у реєстрації особливих умов добровільного страхування, у зв'язку з тим, що Особливі умови суперечать законодавству, а саме: « 1.1. підпункт 7.5.6 пункту 7.5 розділу 7, частина перша та підпункт 9.1.3 пункту 9.1 розділу 9, частина перша пункту 10.2 розділу 10, пункт 12.1 розділу 12 Особливих умов суперечать частині другій статті 8 Закону України «Про страхування» в частині визначення поняття «страховий випадок»; 1.2. підпункт 7.5.7 пункту 7.5 розділу 7. підпункти 9.1,1 та 9.1.2 пункту 9.1 розділу 9, пункт 10.1 розділу 10 Особливих умов суперечать абзацу третьому підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Розділу 3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 Мі 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15,09.2003 за № 805/8126 (далі Ліцензійні умови в частині неоднозначного розуміння змісту стосовно строків повідомлення про обставини настання страхового випадку; 1.3. в частині першій пункту 10.1 розділу 10 Особливих умов використовується поняття «термін» замість поняття «строк», що суперечить абзацу третьому підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Розділу 3 Ліцензійних умов.».

Позивачем листом №2936/09 від 08.10.12 разом з додатками (Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю) було подано до Відповідача документи та повідомлено, що ними було усунуто вимоги, які були зазначені в Листі Нацкомфінпослуг від 07.09.2012 р. (реєстровані 09.10.12 р.

Листом від 08.10.2012 р. №2936/09 Відповідачем було повідомлено Позивача, що особливі умови, як складові правила страхування, окремо не підлягають реєстрації.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу матеріалів справи, вимог чинного законодавства Суд приходить до висновку про неможливість задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Указом Президента України «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» від 23.11.2011 року постановлено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та утворити комісію з ліквідації Держфінпослуг. Цим же Указом визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 11.12.2002 року N 1153 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», Указ Президента України від 04.04.2003 року N292 «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».

Одночасно, Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» постановлено утворити новий орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та затверджено Положення про нього.

На підставі вказаних Указів Президента України 20.02.2012 року було зареєстровано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (і.к. 38062828).

По перше в частині щодо реєстрації «Особливих умов добровільного страхування» суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що на офіційному веб-сайті Дерфінпослуг (http://www.dfp.gov.ua) від 11.12.2012 міститься Інформаційне повідомлення щодо особливостей реєстрації правил добровільного страхування, змін та/або доповнень до правил добровільного страхування (надалі по тексту Інформаційне повідомлення від 11.12.2012 р.).

В Інформаційному повідомленні від 11.12.2012 р. зазначено наступне: «За результатами розгляду Нацкомфінпослуг документів, що надходять від страховиків стосовно реєстрації змін та/або доповнень до правил страхування, з метою підвищення якості підготовки таких документів вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. У разі якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Нацкомфінпослуг, у свою чергу, відповідно до підпункту 62 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, реєструє під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування прийняті страховиком правила страхування для такого виду, а також зміни та/або доповнення до цих правил. Так, у разі внесення змін та/або доповнень до правил страхування страховик у 10-денний строк повідомляє про це Нацкомфінпослуг та надсилає (разом із супровідним листом) два примірники відповідних змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації, відповідно до підпункту 3.5.5 пункту 3.5 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 15.09.2003 № 805/8126 (далі - Ліцензійні умови). Крім того, зміни та/або доповнення до правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації в Нацкомфінпослуг.

Таким чином, чинне законодавство у вищезазначеному питанні виділяє такі категорії документів: 1. Правила страхування, які реєструються при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. 2. Зміни та/або доповнення до правил страхування, які викладаються окремим документом на одному та більше аркушах або в новій редакції. Зокрема, після внесення трьох змін або доповнень до правил страхування в разі необхідності внесення подальших змін або доповнень у страховика, відповідно до підпункту 3.5.6 пункту 3.5 Ліцензійних умов, виникає обов'язок подати для затвердження і реєстрації нову редакцію правил страхування.

Крім того, чинне законодавство не позбавляє страховика права внести зміни та/або доповнення до правил страхування шляхом їх викладення у новій редакції на будь-якому етапі своєї діяльності, зазначивши при цьому у супровідному листі свій намір, а також на титульному аркуші вищезазначених документів, наприклад: «внести зміни до правил добровільного страхування страхової компанії шляхом їх викладення в новій редакції: правила добровільного страхування (нова редакція).

3. Нові правила, які страховик має право розробити, що поєднують ознаки та зміст двох або більше видів добровільного страхування (крім страхування життя), за умови наявності в нього ліцензії на право здійснення цих видів страхування.

Разом з тим, необхідно зазначити про особливі умови, які часто страховики подають на реєстрацію до Нацкомфінпослуг. Частиною другою статті 17 Закону визначено перелік умов, які мають містити правила страхування, зокрема, інформацію про особливі умови. Тобто особливі умови є складовою правил страхування. Беручи до уваги вищевикладене, особливі умови, як складові правил страхування, окремо не підлягають реєстрації відповідно до вимог законодавства. У свою чергу правила страхування згідно з положеннями чинного законодавства можуть бути доповнені особливими умовами і саме ці доповнення до правил страхування підлягатимуть реєстрації Нацкомфінпослуг.».

З матеріалів справи та норм вищезазначених законів, суд погоджується з доводами Відповідача, що Позивачем було подано на реєстрацію до Нацкомфінпослуг Особливі умови, які в свою чергу суперечать вимогам ч.2 ст. 17 Закону України «Про страхування», а отже особливі умови, як складові правил страхування, окремо не підлягають реєстрації відповідно до вимог законодавства.

В частині щодо прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації Особливі умови суд зазначає наступне.

В листі від №2936/09 від 08.10.12 р. Позивач просив саме розглянути доопрацьовані Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних культур, при цьому не просивши Відповідача зареєструвати їх в установленому порядку.

На адресу суду надійшла копія Листа від 15.01.2013 р. №270/13-8 Нацкомфінпослуг, з якого вбачається, що Відповідач розглянув Лист Позивача від 08.10.12 р. та повідомив його про можливість реєстрації Особливих умов, які будуть належним чином оформлені у відповідності до законодавства.

Виходячи з вищенаведеного, аналізу заявлених позовних вимог та їх обґрунтувань, норм чинного законодавства, а також враховуючи те, що Позивачем не наведено жодних вмотивованих доказів стосовно порушення його законних прав та інтересів, Суд приходить до висновку про неможливість задоволення адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу Позивача, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо зобов'язати Нацкомфінпослуг негайно, але не більше 7 календарних днів з дати набрання рішенням по даній справі законної сили, прийняти рішення про реєстрацію «Особливих умов добровільного страхування сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та/або їх врожаю», зареєструвати відповідні доповнення, та про прийняте рішення повідомити Позивача в письмовій формі в триденний строк з дня його прийняття є втручанням в діяльність Відповідача, що в свою чергу суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмовлення в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук