Ухвала суду № 29441569, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4334/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Рубікон" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Рубікон" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012 року № 1834/15-2/13701678/250 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ВФ «Рубікон» за платежем - податковим на додану вартість в розмірі 127365,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 31841,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, що й було зроблено позивачем.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 20.07.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Рубікон» було подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року.

26 липня 2012 року у зв'язку з виявленням розбіжностей за результатами автоматизованого зіставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідачем направлено на адресу позивача запит № 1828/10/15-2 «Про надання інформації та її документального підтвердження».

30 липня 2012 року листом № 110 позивачем надано до податкового органу перелік документів щодо підтвердження виявлених розбіжностей, зокрема, реєстр отриманих податкових накладних, банківську виписку від 09.04.2012 року, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, договори від 15.03.2012 року № 15 та від 16.04.2012 року № 30, платіжне доручення, оборотно-сальдову відомість по всіх рахунках за квітень 2012 року та журнали-ордери по рахунках: 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями», 30 «каса», 311 «поточні рахунки в національній валюті».

Як було з'ясовано судом першої інстанції, відповідно до додатку № 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 127365, 00 грн. на підставі податкової накладної від 30.04.2012 року № 163 (граф. 26), отриманої від ТОВ «Склофлекс».

У зв'язку із виявленням розбіжностей між податковими звітностями контрагентів, 10.08.2012 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Згідно висновків камеральної перевірки, позивачеві донараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 127365, 00грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.08.2012 року № 2270/15-2/13701678/179 (надалі - Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін, про що позивача повідомлено листом від 31.08.2012 року № 5439/10/15-2.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012 року № 1834/15-2/13701678/250, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 159206, 00 грн. (за основним платежем -127365, 00 грн. та за штрафними санкціями -31841, 00 грн.).

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з п.п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В силу пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточненні показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Зазначена норма, окрім іншого встановлює, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Водночас, згідно абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що абз. 11 п. 201.10 ПК України визначено, що у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Разом з тим, дана норма є диспозитивною і не зобов'язує платника податку подавати до контролюючого органу скаргу на свого контрагента.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у квітні 2012 року, а саме - 30.04.2012 року отримав податкову накладну № 163, виписану останньому його контрагентом - ТОВ «Склофлекс».

Разом з тим, позивачем не було включено суму ПДВ за цією накладною до складу податкового кредиту за звітний період. Натомість позивачем дана сума була включена у склад податкового кредиту за червень 2012 року.

Колегія суддів вважає такі дії позивача правомірними з огляду на те, що чинними нормами законодавства передбачено право платників податків включати суми податку на додану вартість у податкову звітність за наступні податкові періоди в межах 365 днів, з дня виписки податкової декларації.

Окрім того, з метою підтвердження реальності договору на підставі якого позивачу була виписана дана податкова накладна, ТОВ ВФ «Рубікон» було надано контролюючому органу: реєстр отриманих податкових накладних, банківську виписку від 09.04.2012, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, договори від 15.03.2012 № 15 та від 16.04.2012 № 30, платіжне доручення, оборотно-сальдову відомість по всіх рахунках за квітень 2012 року та журнали-ордери по рахунках: 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями», 30 «каса», 311 «поточні рахунки в національній валюті».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на той факт, що 08.05.2012 року контрагенту позивача - ТОВ «Склофлекс» було анульоване свідоцтво платника ПДВ з огляду на те, що на час виписки податкової накладної ТОВ «Склофлекс» перебував у ЄДРПОУ та був зареєстрований як платник податку, а тому мав право вчиняти дії щодо виписки податкової накладної.

Окрім того, податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача щодо наявності ознак фіктивності у контрагента позивача та відсутності його за місцезнаходженням з огляду на таке.

Проведена відповідачем перевірка є камеральною, тобто такою, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу ґрунтується виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Акт перевірки у цьому разі не повинний ґрунтуватися та фактично не ґрунтується на діяльності контрагента позивача.

Отже дані посилання відповідача не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідні норми не зазначені у ньому у якості таких, що порушені, з урахуванням чого судом до уваги не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.