Постанова № 29441539, 20.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7313/12

категорія 8.2

20 грудня 2012 р. м. Житомир

час прийняття: 16 год. 10 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участю секретаря Никифоренко В.В.,

за участю представника позивача Тітовніна О.В.,

за участю представника відповідача Гарькави Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000086222 від 17.08.2012,-

встановив:

26 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (далі - ТОВ "ОНВІ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення - рішення №000086222 від 17 липня 2012 року про донарахування орендної плати за землю у сумі 134498,06 грн., а саме: 113260,68 грн. - основний платіж та 21237,38 грн. - штрафні (фінансові санкції).

В обґрунтування позову зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення - рішення, не відповідають обставинам справи, існуючим фактам та суперечить чинному законодавству, внаслідок чого винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення являється незаконним.

На думку позивача ТОВ «ОНВІ» правомірно сплачувало орендну плату за землю з юридичних осіб відповідно до умов договорів оренди землі з урахуванням також індексів інфляції, а тому посилання відповідача на вимоги п.п.288.5.1. п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою (для інших категорій земель) трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, оскільки, як вважає позивач, договір оренди земельної ділянки був укладений ним до набрання чинності Податковим кодексом України, а згідно вимог ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, проте, жодних додаткових угод між сторонами, якими б змінювався порядок та розмір сплати орендної плати не укладалося, а отже і не має законних підстав для стягнення додаткової орендної плати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні так як вважає, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що в липні 2012 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ОНВІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №1652/22-2/24705171 від 04.07.2012 (а.с. 8-14).

У наведеному акті перевірки працівниками податкового органу вказано, що в період з 01.04.2011 по 31.03.2012 TOB «ОНВІ» орендувало такі земельні ділянки:

- згідно договору оренди землі, укладеного з Виконкомом Житомирської міської Ради народних депутатів, від 04.11.2004 та доповнення до договору від 26.05.2005, загальною площею 2,3014 га за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 150-а. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1879477,37 грн.; термін дії договору 20 років;

- згідно договору оренди землі, укладеного з Виконкомом Житомирської міської Ради народних депутатів, від 28.03.2006 та доповнення до договору від 22.11.2007, загальною площею 3,3006 га за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 150-а. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2519214,96 грн.; термін дії договору 20 років.

В акті вказано також, що податок на вказані земельні ділянки становить:

- на земельну ділянку площею 2,3014 га - 1879477,37 грн. (нормативна грошова оцінка) х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 (коефіцієнти індексів інфляції відповідно за 2006 р., 2007 р., 2008 р. та 2009 р.) х 1% (ставка податку) = 24396,02 грн.;

- на земельну ділянку площею 3,3006 га - 2519214,96 грн. (нормативна грошова оцінка) х 1,152 х 1,059 (коефіцієнти індексів інфляції відповідно за 2008 р. та 2009 р.) х 1% (ставка податку) = 30733,62 грн.

Податковим органом зазначено, що відповідно до вимог пп.288.5.1. п.288.5. ст.288 ПК орендна плата за орендовані ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто:

- по земельній ділянці площею 2,3014 га - 24396,02 грн. (сума земельного податку) х 3 = 73188,06 грн.; а фактично за договором сума орендної плати становить 12706,25 грн.;

- по земельній ділянці площею 3,3006 га - 30733,62 грн. (сума земельного податку) х 3 = 92200,86 грн.; а фактично за договором сума орендної плати становить 39422,00 грн.

Отже, як вказано перевіряючими TOB «ОНВІ» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 задекларовано орендної плати за землю 52128,24 грн., а згідно розрахунку орендна плата не може бути меншою 165388,92 грн. (124041,69 грн. за квітень-грудень 2011р. + 41347,23 грн. за січень-березень 2012р.), незадекларована сума - 113260,68 грн. (165388,92 грн.-52128,24 грн.).

За результатами перевірки в акті №1652/22-2/24705171 від 04.07.2012 зроблено висновок, зокрема, що в порушення пп.288.5.1. п.288.5. ст.288 ПК TOB «ОНВІ» - занижено орендну плату за землю на 113260,68 грн., в т.ч. на 84945,51 грн. за квітень-грудень 2011 року; на 28615,17 грн. за січень-березень 2012 року (а.с. 12).

На підставі вказаного акту перевірки заступником начальника ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення - рішення від 17.07.2012 №000086222 (а.с.8) про донарахування орендної плати за землю у сумі 134498,06 грн., а саме: 113260,68 грн. - основний платіж та 21237,38 грн. - штрафні (фінансові санкції) (а.с. 7).

З матеріалів справи видно, що 04.11.2004 між позивачем та Житомирською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки за №8283, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова,150-а, загальною площею 2,3014 га, в тому числі під будівлями та спорудами 0,8660 га, проїздами, площадками -1,4354 га., визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 1879477,37 грн. (а.с. 25-26). Пунктами 5 й 6 цього договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 31323,37 грн. на рік та обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 8 вказаного договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

На виконання вказаного договору Житомирською міською радою передано в оренду зазначену ділянку позивачу, що підтверджується актом прийому - передачі об'єкта оренди від 10.06.2005 (а.с. 30).

26.05.2005 орендарем та орендодавцем підписано зміни до вказаного договору, де пункт 5 викладено в наступній редакції: "орендна плата вноситься "Орендарем" у грошовій формі, розмір якої становить: 9788,94 грн. в рік в період будівництва та реконструкції об'єкту та 23493,47 грн. в рік після введення об'єкту в експлуатацію" (а.с. 31).

28.03.2006 між позивачем та Житомирською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №4244, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова,150-а, загальною площею 3,3181 га та визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, загалом яка становить 2519214,96 грн. (а.с. 35-38). Пунктом 5 договору визначена, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 33415,93 грн. на рік. Згідно даного договору, орендна плата сплачується з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 8 вказаного договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

На виконання вказаного договору Житомирською міською радою передано в оренду позивачу зазначену ділянку, що підтверджується актом прийому - передачі об'єкта оренди від 28.03.2006 (а.с. 45).

22.11.2007 орендарем та орендодавцем підписано договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 (а.с. 32), відповідно до якого в оренду передано земельні ділянки загальною площею 3,3006 га а орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі, розмір якої становить: 32313,97 грн. на рік.

27.01.2011 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, відповідно до якої ним нараховано до сплати орендну плату у сумі 52128,25 грн. (а.с. 67- 68).

Також, 20.02.2012 ним подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік, відповідно до якої товариством нараховано до сплати орендну плату у сумі 52128,25 грн. (а.с. 61- 64).

Відповідно до вимог чинного законодавства України, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до статей 125-126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV (далі - Закон №161) регулюються орендні відносини, а ст. 1 даного Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону №161, договір оренди землі - це договір, яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Визначення поняття «орендна плата за землю» наведено у ст. 21 Закону №161, відповідно до якої - це платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України.

Згідно ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XІІІ ПК.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені ПК.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК.

Пунктом 36.3 ст.36 ПК визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Розмір орендної плати за землю визначається ст. 288 ПК.

Пунктом 288.5. ст. 288 ПК визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи викладене, по причині того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до вимог ПК, то необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Суд не може погодитися з позицією позивача, що останній не зобов'язаний керуватися вимогами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК з підстав, що ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено зміну умов договору лише за згодою сторін, оскільки зазначеною ж нормою ЦКУ визначено: «якщо інше не встановлено договором або законом»

В даному випадку інше встановлено законом, а саме п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно п. 2 ст. 4 ЦКУ, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦКУ, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦКУ, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦКУ, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також, згідно вимог ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГКУ, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГКУ, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Нормою ч. 1 ст. 188 ГКУ визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 189 ГКУ, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно вимог ч. 1 ст. 190 ГКУ, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 192 ГКУ політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Нормами ст. 199 ГКУ встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦКУ.

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГКУ істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно положення ч. 1 ст. 286 ГКУ орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи наведене, обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, та сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК орендна плата за орендовані ділянки не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто, розрахунок податкового органу, що за договором оренди земельної ділянки площею 2,3014 га сума орендної плати становить 12706,25 грн. натомість має складати: 24396,02 грн. (сума земельного податку) х 3 = 73188,06 грн., а по земельній ділянці площею 3,3006 га за договором сума орендної плати становить 39422,00 грн., натомість має складати 30733,62 грн. (сума земельного податку) х 3 = 92200,86 грн., на думку суду є правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає, що ДПІ у м. Житомирі правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання по орендній платі за користування землею 134498,06 грн., згідно із вимогами п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Така ж правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2012 року у справі №К/9991/52059/12, у якій суд касаційної інстанції вказав, що розмір орендної плати за договором оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, так як річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК, а саме - трикратного розміру земельного податку.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає, що оспорюване рішення відповідача винесене правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

За змістом ст. 94 КАС, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати позивачу з Державного бюджету України не повертаються.

Керуючись статтями 23, 94, 162,163 КАС, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000086222 від 17.08.2012 - відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.