Рішення № 29441106, 04.02.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

0508/11503/2012

Провадження 2/255/309/13

Справа 0508/11503/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Орєхова О.І.

при секретарі - Лисенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на наступні обставини.

Позивач, фізична особа ОСОБА_1, керуючись положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також положеннями статей 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України, з метою поновлення майнових прав та законних інтересів, порушення яких було допущено фізичною особою ОСОБА_2, має достатні правові підстави звернутися до суду з цією позовною заявою.

Обставини порушення майнових прав та законних інтересів Позивача, а також правове підґрунтя їх поновлення полягають в нижченаведеному.

Позивач та Відповідач, при вільному волевиявленні шляхом досягнення взаємних домовленостей вступили в правовідносини позики - уклали договір позики грошових коштів.

У означених правовідносинах позики стороною - Позикодавцем виступав Позивач, а стороною - Позичальником виступав Відповідач.

Предмет правовідносин позики складався з обов'язку Позивача (Позикодавця) передати у власність Відповідачу (Позичальнику), с наступним поверненням Позивачу, суми грошових коштів, обумовленої Позивачем та Відповідачем.

Відповідно, з огляду на приписи статті 1046 Цивільного кодексу України, обов'язок Позичальника полягає в прийнятті обумовленої суми позики та, в подальшому, полягає в поверненні такої суми Позикодавцю у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід пояснити, що Позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором позики -належним чином.

Позивачем, станом на 01 лютого 2012 року, було передано Відповідачу у позику грошові кошти, сума яких дорівнює 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень.

На підтвердження укладання договору позики та його умов Відповідачем представлено Позивач)' письмовий документ - Розписку (Додаток № 1 до позовної заяви на одному аркуші), який посвідчує передання останнім Відповідачу визначеної ними суми позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, враховуючи вищевикладені фактичні обставини: факт передачі Позивачем у позику Відповідачу суми позики, а також факт прийняття Відповідачем означеної суми та видача останнім Позивачу письмового документа - Розписки - на підтвердження отримання суми позики і, відповідно, на підтвердження укладання договору позики - засвідчує взаємне волевиявлення Відповідача та Позивача щодо досягнення обумовлених правових наслідків від правовідносин позики.

Також слід пояснити, що письмовий документ, представлений Відповідачем Позивачу на підтвердження одержання і, відповідно, передачі суми позики, з огляду на приписи статей 58, 59, 63 Цивільного процесуального кодексу України, - є належним письмовим доказом наступних юридичних фактів: факту укладання договору позики між Позивачем та Відповідачем, оскільки за своєю правовою суттю договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; факту досягнення Позивачем та Відповідачем домовленості зі всіх істотних умов, притаманних договорам позики; факту вільного волевиявлення Позивача та Відповідача при вступі в правовідносини позики та факту спрямованості їхньої волі щодо досягнення обумовлених правових наслідків від таких правовідносин.

При досягненні домовленостей за договором позики, Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк (термін) повернення суми позики. Остаточна дата повернення суми позики Відповідачем - 31 серпня 2012 року.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена

позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених

родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Однак Відповідач у встановлений строк не виконав обов'язок з повернення Позивачу суми позики, чим порушив умови договору позики та норми діючого законодавства, внаслідок чого було допущено порушення майнових прав Позивача.

Таким чином основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень.

Відповідно до приписів статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

З наведених вище фактичних обставин випливає, що остаточною датою, станом на яку Відповідач мав повернути Позивачу суму позики - є 31 серпня 2012 року.

В силу імперативних приписів статті 625 Цивільного кодексу України, - незалежно від того, чи погоджені певні заходи впливу за прострочення виконання грошового зобов'язання умовами відповідного договору - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Просив суд стягнути з Відповідача, фізичної особи ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_1; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), суму грошових коштів, яка становить 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень, - на користь Позивача, фізичної особи ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_2; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), судові витрати покласти на Відповідача ( а. с. 2-4 ).

20.12.2012 року позивачем надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач посилався на наступне.

Позивач, не підставі приписів статей 27, 31, 625, 1048 Цивільного кодексу України, має правове підґрунтя для збільшення обсягу матеріально - правової вимоги, пред'явленої Відповідачу, - шляхом збільшення позовних вимог, з огляду на нижченаведене.

Слід пояснити, що на момент укладання договору позики, Позивачем та Відповідачем було досягнуто домовленості щодо права Позивача на одержання від Відповідача процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів Позивач і Відповідач погодили та встановили в Розписці (міститься в матеріалах справи).

Згідно Розписки, розмір процентів від суми позики - становить 5 % (п'ять процентів) від суми позики.

Згідно Розписки, порядок одержання Позивачем процентів - проценти від суми позикипідлягають сплаті Відповідачем разом із поверненням суми позики Позивачу, тобто не пізніше 31 серпня 2012 року.

Таким чином, загальна сума процентів від суми позики, що підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача розраховується наступним чином:

1. Сума позики, - яка становить 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень;

2.Строк, на який Позивачем надана грошові кошти у позику Відповідачу, - який становить повних 7 (сім) календарних місяців, з 1 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року включно;

3.Розмір процентів , який становить 5 % (п'ять процентів) від суми за кожен місяць;

Формула, за якою розраховується розмір процентів - (сума позики Ч розмір процентів) Ч строк, на який Позивачем надана грошові кошти у позику = (130 000, 00 Ч 5%) Ч 7 = 45 500, 00 (сорок п'ять тисяч п'ятсот) гривен.

З огляду на наведений обґрунтований розрахунок процентів, що підлягають сплаті Відповідачем на користь Позивача від суми позики, - їх сума становить 45 500, 00 (сорок п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Таким чином грошова сума, що підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача на виконання договору позики, складається з суми позики та суми процентів від позики, що разом становить 175 500, 00 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Слід пояснити, що обов'язок з повернення суми позики та сплати суми процентів від позики, що разом становить 175 500, 00 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень, - мав бути виконаний Відповідачем вже станом на 31 серпня 2012 року.

Однак Відповідач, порушив прийняті на себе зобов'язання - не повернув суму позику та проценти від суми позики ані станом на означену дату, ані станом на дату пред'явлення цієї заяви.

Отже, внаслідок невиконання Відповідачем обов'язку, який полягає в суми позики та суми процентів від позики у строк та в порядку, що встановлені договором, відповідно до приписів статті 1050 Цивільного кодексу України, - Позивач набув право застосувати до Відповідача міру відповідальності у вигляді майнових наслідків, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України.

1)Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України 3 % річних від суми боргу;

Розрахунок базується на наступних складових:

1. Сума основного боргу - 175 500, 00 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень;

2. Кількість днів прострочення - 7 (сім) календарних місяців, з 1 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року, що в перерахунку на дні становить 210 (двісті десять) днів;

Формула, за якою розраховується сума в розмірі 3 % річних від суми боргу: розмір, у грошовому виражені, 3 % річних = сума основного боргу Ч три відсотки річних Ч кількість днів прострочення = 175 500, 00 гривень Ч 3% Ч 210 : 365 = 3029,17 (три тисячі двадцять дев'ять гривень сімнадцять копійок) гривень.

Передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції (збитки від інфляції):1. Сума основного боргу - 175 500, 00 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень; 2. Кількість днів прострочення - 7 (сім) календарних місяців, з 1 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року, що в перерахунку на дні становить 210 (двісті десять) днів; 3. Величина індексу інфляції за вересень 2012 року - індекс 100, 1; 4. Величина індексу інфляції за жовтень 2012 року - індекс 100, 0;

Формула, за якою розраховуються індекси інфляції : Загальна сума, у грошовому виражені, збитків від інфляції = (100,1% (індекс інфляції за вересень 2012 року) :100%) Ч(100,0% (індекс інфляції за жовтень 2012 року) :100%) Ч 175 500, 00 гривень (сума боргу)) - 175 500, 00 гривень = 175, 50 (сто сімдесят п'ять гривень п»ятьдесят копійок ).

З урахуванням вищевикладеного, ціна позову розраховується на підставі наведених нижче складових, що в сумі становить 178 704,67 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот чотири гривні шістдесят сім копійок) гривень, з яких сума позики, - яка становить 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень; сума процентів (за умовами договору) від суми позики у грошовому вираженні (5 % (п'ять процентів) від суми за кожен місяць) - сума становить 45 500, 00 (сорок п'ять тисяч п'ятсот) гривень; розмір, у грошовому виражені, 3 % річних - 3029,17 (три тисячі двадцять дев'ять гривень сімнадцять копійок) гривень ; загальна сума, у грошовому виражені, збитків від інфляції - 175, 50 (сто сімдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок) гривень.

Просив суд стягнути з Відповідача, фізичної особи ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_1; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), суму грошових коштів, яка становить 178 704,67 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот чотири гривні шістдесят сім копійок) гривень і складається: з суми позики, - яка становить 130 000, 00 (сто тридцять тисяч) гривень; з суми процентів - що становить 45 500, 00 (сорок п'ять тисяч п'ятсот) гривень; з суми, у грошовому виражені, 3 % річних - 3029,17 (три тисячі двадцять дев'ять гривень сімнадцять копійок) гривень; зі збитків від інфляції - 175, 50 (сто сімдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок) гривень - на користь Позивача, фізичної особи ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_2; Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), судові витрати покласти на Відповідача ( а. с. 29-32 ).

25.12.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсною, посилаючись на наступні обставини.

У провадженні Ворошиловського районного суду міста Донецька знаходиться цивільна справа № 2/0508/2943/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 130 000 (сто тридцять тисяч гривень) 00 копійок.

Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним) мотивує свої вимоги тим, шо нібито ним було надано грошові кошти у розмірі 130 000 грн. Відповідачу за первісним позовом (Позивачу за зустрічним) 01.02.2012 року строком на 6 місяців, тобто до 31.08.2012 року. На підтвердження одержання грошей, Позивачем по зустрічному позову було складено та підписано розписку, яка, як стверджує Відповідач по зустрічному позову, засвідчує волевиявлення сторін щодо досягнення обумовлених правових наслідків від правовідносин позики.

Вважає позовні вимоги Позивача безпідставними, незаконним, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вона погоджуюся з фактом написання розписки, але обставини, які спонукали її написати не були проявою її вільного волевиявлення та взаємних домовленостей сторін та не відображають реального настання наслідків, які передбачені при укладанні договору позики, га не мають під собою підґрунтя цивільно-правових відносин.

Позивач і Відповідач по справі на дату складання розписки, а саме 01.02.2012 року, перебували у трудових відносинах: ОСОБА_1 був безпосереднім керівником ОСОБА_2 на ТОВ «ДРУКАРНЯ «НОВИЙ СВІТ» (ЄДРПОУ 21981901, юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Пухова, б 2 «В»; фактична адреса: м. Донецьк, вул. Батищева, б. 2 «А» ).

З метою внутрішнього контролю у січні 2012 року Відповідач по справі за зустрічним позовом ініціював позапланову перевірку структурного підрозділу підприємства, а саме відділу реалізації продукції, менеджером якого була Позивач за зустрічним позовом. До складу ревізійної комісії входили: ОСОБА_1 та ним були залучені 2 співробітника їхнього Підприємства.

За результатами перевірки у її відділі реалізації продукції було нібито виявлено нестачу коштів на загальну суму, яка приблизно дорівнювала суму, вказану в розписці.

Хоче заважити, що офіційного попередження про перевірку вона не отримувала. Також її не було надано акт про затвердження членів внутрішнього контролю та взагалі некваліфікований внутрішній контроль (аудит) не може надати абсолютну точність висновків перевірки, тому професіоналізм такого аудиту перебуває на низькому рівні.

Вона була глибоко шокована результатами перевірки, але опротестувати результати аудиту в неї не було можливості, так вона к користуючись своїм емоційним станом, та під впливом примусу, ОСОБА_1 умовив її написати розписку в обмін на нерозголошення інциденту та результатів аудиту. Тобто розписка була нею складена і підписана проти справжньої її волі внаслідок застосування до неї психологічного тиску.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психологічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК (435-15), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

За причин юридичної необізнаності, тяжкого емоційного стану та страхом бути звільненої з підприємства вона дозволила себе вмовити написати розписку.

Свідок, який зазначений у розписці, ОСОБА_3 знала про істинні причини складання розписки.

Тобто Відповідач за зустрічним позовом користуючись своїм службовим становищем, здійснив тиск на неї та на свідка, який підписався у розписці, користуючись їх підпорядкованістю йому у ієрархічній структурі співробітників Підприємства та змусив її скласти та підписати розписку щодо неіснуючих реальних правовідносин позики, а свідка засвідчити нібито правовідносини позики між ними. Таким чином, розписка має удаваний характер та насправді приховує дійсні відносини, які виникли між нею, як підлеглим, та Відповідачем, як керівником.

Таким чином, хибним є той факт, що Позивач нібито виконав прийняті на себе зобов'язання за договором позики належним чином, а саме передав Відповідачу суму, яка дорівнює 130 000 грн. Насправді фактичної передачі грошей та взагалі правовідносин позики між Відповідачем по зустрічному позову, як Позикодавцем та Позивачем по зустрічному позову, як Позичальником, не було.

Ч. 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, одним з яких є волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, якщо не мали місце відносини позики, то і зобов'язань перед Відповідачем у Позивача не має згідно ст. 215 ЦК України, де визначено недійсність правочину : «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених'законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачене, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладений з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками. Тобто договір позики є укладеним з моменту передачі грошових коштів. Факт передачі грошей в позику Позивачу не мав місце.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязан повернути позикодавцю позику (грошові кошти).

Тобто, договір є неукладеним, оскільки відсутній факт передачі грошей. Позивач категорично стверджує, що грошей за договором позики від Відповідача не отримувала, волю на укладення правочину чи передачу коштів не висловлювала, а тому договір є неукладеним. Отже якщо грошові кошти не були передані Позивачу, то в подальшому повертати Відповідачу нема чого.

Як вбачає абз.1 ч. 1 ст. 1051 позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Ні до підписання розписки, ні після 01.02.2012 року, між нею та Відповідачем усної чи письмової домовленості про позику не йшлося, а розписка була складена 01.02.2012 року в силу примусу та психологічного тиску.

Як зазначає ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України: Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Але законом встановлено форму правочину, сума якого перевищує 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - письмову, як того вимагає ч. 1 статті 1047 Цивільного кодексу України: Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Ч. 2 ст. 1051 ЦК України вбачає, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману.насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Тобто ні письмово, ні тим паче нотаріально договір позики не був укладений між позивачем та Відповідачем, хоча сума, яку нібито було передано Позивачу значна і складає 130 000. З цього слід, що Відповідач, на момент передачі великої суми коштів особі, з якою не знаходився у дружніх стосунках, та з якою його пов'язували виключно трудові відносини, дозволяє собі не піклуватися про збереження у майбутньому своїх грошей та видає велику суму грошей без письмово чи нотаріально завіреного договору позики. Це ще один доказ удаваності оспорюваного правочину.

Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ст. 123 Цивільного процесуального кодексу зазначає, що Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Отже, вважає позов незаконним, спрямованим на привласненні обманним шляхом грошових коштів Відповідача, які ніколи не належали Позивачу та тим паче ніколи не виступали предметом оспорюваного договору позики, з наступних причин: оспорюваний договір позики не несе в своїй природі тих правових відносин, які передбачені законодавством для відповідного договору позики, що має під собою підґрунтя для визнання його недійсним; розписка буда складена в силу примусу та психологічного тиску , тобто факту вільного волевиявлення не було, отже правові наслідки від таких правовідносин не настають; фактичної передачі грошових коштів не було, що в подальшому позбавляє Відповідача від прийняття на себе обов'язків, притаманних договору позики.

Просила суд відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах за первісним позовом у повному обсязі, визнати договір позики недійсним, судові витрати покласти на Відповідача за зустрічним позовом ( а. с. 36-39 ).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 03.10.2012 року ( а. с. 14 ) не з»явився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити повністю, в задоволені зустрічного позову просив відмовити та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить належним чином оформлена телефонограма ( а. с. 62 ), якою був повідомлений представник ОСОБА_5, яка діє та приймала участь у судових засіданнях на підставі довіреності ( а. с. 47 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки предствникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно із ч. 6 ст. 74 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв»язку, які забезпечують фіксацію поідомлення або виклику.

Відповідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2012 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики ( а. с. 16 ).

Оскільки, справа знаходиться в провадженні суду понад встановлених строків, то суд вважає, занеобхідним розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені належним чином на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

З розписки від 01.02.2012 року доданої позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 позичила у позивача ОСОБА_1 суму в розмірі 130 000 гривень, які відповідач ОСОБА_2 зобов»язувалася повернути до 31 серпня 2012 року.

З вказаної розписки вбачається, що проценти за користування грошовими коштами складають 5% на місяць, які відповідач ОСОБА_2 зобов»язується сплатити з сумою боргу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 уникає від виконання взятих на себе зобов»язань та не повертає позивачу отриману суму, то позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 130 000 гривень є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 процентів від суми позики, які становлять 5%, 3% річних від суми боргу та індекс інфляції, то суд приходить до наступного.

З розписки від 01.02.2012 року, де відповідач ОСОБА_2 позичила у позивача ОСОБА_1 суму в розмірі 130 000 гривень, сторонами визначено, що проценти за користування грошовими коштами складають 5% на місяць, які відповідач ОСОБА_2 зобов»язується сплатити з сумою боргу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Встановлено, що відповідач не виконує взяті на себе обов»язки по поверненню грошових коштів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 в частині стягнення 5% за користування грошовими коштами у сумі 45 500 гривень, 3% річних у сумі 3 029,17 гривень та індекс інфляції у сумі 175,50 гривень, а всього 48 704,67 гривень.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, то суд приходить до наступного.

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що договір позики, укладений між ОСОБА_1 та нею був складений і підписаний проти справжньої її волі внаслідок застосування до неї психологічного тиску, коли вона працювала у позивача підлеглим, а тому такий договір повинен бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору).

У зв»язку з підписанням вищевказаного договору свідчить про те, що відповідчу ОСОБА_2 всі умови даного Договору цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Посилання позивачки, що розписка нею була підписана під психологічним тиском з боку позивача в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, а є власними доводами відповідачки, які не яким чином не доведені.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви у сумі 1 787,05 гривень, які документально підтверджені ( а. с. 1, 33 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 203, 204, 215, 231, 525, 526, 610, 626, 627, 638, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 130 000 гривень, 5% за користування грошовими коштами у сумі 45 500 гривень, 3% річних у сумі 3 029,17 гривень, індекс інфляції у сумі 175,50 гривень та судовий збір у сумі 1 787,05 гривень, а всього 180 491,72 гривень ( сто вісімдесят тисяч чотириста дев»яносто одна гривня сімдесят дві копійки ).

У задоволенні зустрічної позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов