Ухвала суду № 29439512, 04.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-16266/11/0170/24

04.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 13.03.12 по справі № 2а-16266/11/0170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Гер. Сталінграда, 3 а, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо проведення з 25.11.2011 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес»з питань дотримання податкового законодавства у правовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за грудень 2010 р. протиправними.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 15.12.2011 р. № 0012402301.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн. шляхом безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Делішес» перерахувала кошти на рахунки ОСОБА_3 без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання дії ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення з 25.11.2011 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у відносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 р. незаконними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 15.12.2011 р. № 0012402301.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

09.09.2003р. ТОВ «Делішес» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 146799 (а.с. 8).

ТОВ «Делішес» перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Сімферополі.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2011 р. листом № 43769/10/23-7 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим витребувало у ТОВ «Делішес» інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово - господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 у грудні 2010 р., з таких питань: зазначити реквізити укладених угод (контрактів); надати копії виписаних (оформлених) первинних документів (накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо); надати інші документи для проведення звірки та дослідження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між підприємствами, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (а.с. 14).

Листом вих. № 99 від 04.11.2011 р. позивачем надані копії витребуваних первинних документів (а.с. 15).

21.11.2011 р. начальником ДПІ в м. Сімферополі видано наказ № 3976 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у відносинах з ФОП ОСОБА_3 за період грудень 2010 року (а.с. 17).

На підставі зазначеного наказу відповідачем винесено повідомлення від 24.11.2011 р. № 571/237 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у відносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 р. (а.с. 16).

Повідомлення від 24.11.2011 р. № 571/237 та копія наказу від 21.11.2011 р. № 3976 ДПІ в м. Сімферополі вручено під підпис 25.11.2011 р. заступнику головного бухгалтера ТОВ «Делішес» - Полуяновій С.К.

З 25.11.2011 р. (тривалістю 5 робочих днів) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у відносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 18181/23-7 від 05.12.2011 р. (а.с. 19-29).

Згідно висновків акту ТОВ «Делішес» не могло отримувати товар (роботи, послуги) від ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що основним постачальником ФОП ОСОБА_3 був ФОП ОСОБА_5, постачальником якого була фірма «Олівер» (стор. 7 акту). Також відповідачем вказано, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між контрагентами. В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Делішес» перерахувало кошти на рахунки ОСОБА_3 без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Перевіркою ТОВ «Делішес» з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період грудень 2010 р. встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 р. в сумі 394,00 грн.

Позивачем до ДПІ в м. Сімферополі подані заперечення на зазначений акт вих. 106 від 08.12.2011 р. (а.с. 30-33).

За результатами розгляду заперечень позивач листом № 50481/10/23-7 повідомлений, про те, що висновки, вказані в акті перевірки № 18181/23-7 відповідають чинному законодавству та не підлягають зміні чи відміні.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012402301 від 15.12.2011 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 492,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 394,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 98,50 грн. (а.с. 38).

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино- зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Делішес» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір поставки № 322 від 29.10.2009 р. (а.с. 69-74).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити товар згідно заявки (замовлення) покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Загальну суму Договору складає вартість товару, отриманого по усім накладним (п. 5.1 Договору). Згідно з 10.1 Договору строк його дії встановлюється до 31.12.2010 р.

За умовами договору поставки ФОП ОСОБА_3 зобов'язується передати у власність ТОВ «Делішес» чай в асортименті.

На підтвердження поставок товару ФОП ОСОБА_3 надані податкові накладні № СА-264 від 09.12.2010р., СА-268 від 16.12.2010р., СА-273 від 23.12.2010р., СА-280 від 29.12.2010р. на загальну суму 2364,85 грн., в т.ч. ПДВ 394,14 грн. (а.с. 79-82).

Зазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., згідно з положеннями ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом „першої події", оскільки відповідно до п. 6.2 Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Крім того, вказані документи надані позивачем до перевірки, що також підтверджується актом перевірки (стор. 6).

На виконання умов виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 у грудні 2010 р. поставила товар на загальну суму 2364,85 грн. що підтверджується видатковими накладними (а.с.75,76,77,78,100).

За результатами господарських операцій ТОВ «Делішес» з ФОП ОСОБА_3 у грудні 2010 р. до податкового кредиту віднесено у грудні 2010 р. - 114,53 грн., у січні 2011 р. - 279,61 грн. Всього у грудні 2010 р. сформований податковий кредит з ПДВ за поставками товару ФОП ОСОБА_3 в розмірі 481,06 грн. Суми ПДВ в розмірі 279,61 грн. по товару, отриманому за накладними 16.12.2010 р., 23.12.2010 р., 29.12.2010 р. було віднесено до податкового кредиту у січні 2011 року за фактом отримання відповідних оригіналів податкових накладних від постачальника відповідно до абз.3 п.198.6 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні норми містяться у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна. Зазначена норма міститься в п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Таким чином, законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від наявності у його постачальників будь-якого майна, матеріальних або трудових ресурсів. Право платника на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних.

Встановлено, що податкові накладні ФОП ОСОБА_3 відповідають законодавчим вимогам до первинних документів податкового обліку, тому є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 481,06 грн., в т.ч. у грудні 2010 р. - 114,53 грн., у січні 2011 р. - 279,61 грн.

Стосовно висновків ДПІ в м. Сімферополі про ненадання товарно-транспортних накладних слід зазначити наступне.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу. Учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вантажовідправник - фізична або юридична особа, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Проте, в акті перевірки податковим органом не встановлено, що саме ТОВ «Делішес» повинно було здійснювати розвантаження товару або оплачувати вартість його поставки, тобто являлось вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 передавала призначений для ТОВ «Делішес» товар будь - якій транспортній організації для перевезення, і відповідно є вантажовідправником. Таким чином, відсутність у документообігу ТОВ «Делішес» товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факт придбання позивачем товару від даного контрагента.

Стосовно висновків відповідача про безтоварність операцій ТОВ «Делішес» з ФОП ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Висновки ґрунтуються на тому, що у ФОП ОСОБА_3 відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи, а також що одним з її постачальників був ФОП ОСОБА_5

В акті перевірки не зазначено, що ФОП ОСОБА_5 був єдиним контрагентом ФОП ОСОБА_3 Також не має жодних даних в акті перевірки про те, що ФОП ОСОБА_5 не міг поставляти ФОП ОСОБА_3 саме чай.

Враховуючі доводи відповідача щодо нікчемності правочину, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Щодо тверджень відповідача стосовно нікчемності операцій, слід враховувати наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1,5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаних правочинів недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надано.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 15.12.2011 р. №0012402301 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання дії ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення з 25.11.2011 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 р. незаконними, суд зазначає наступне.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до статті 20 ПК України передбачені права органів державної податкової служби, в тому числі і проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається в плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).

Підставою для проведення перевірки є наказ відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 21.11.2011 року № 3976. У зазначеному наказі відповідач як на підставу проведення перевірки посилається на п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України.

Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначених доказів отримання (існування) такої інформації не надано.

Встановлено що 18.10.2011 р. листом № 43769/10/23-7 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим витребувало у ТОВ «Делішес» інформацію та її документальне підтвердження копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, (вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 у грудні 2010 р., з таких питань: зазначити реквізити укладених угод (контрактів); надати копії виписаних (оформлених) первинних документів (накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо); надати інші документи для проведення звірки та дослідження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між підприємствами, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (а.с. 14).

Листом вих. №99 від 04.11.2011 р. позивачем надані копії витребуваних первинних документів (а.с. 15).

Наказом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» від 21.11.2011 року № 3976 у відповідності з ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства у відносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 року (а.с. 17).

Встановлено, що на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 31.05.2011 року № 1883 відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Делішес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2010 року, про що складений акт від 22.07.2011 року № 9133/23-7/32624767 (а.с. 103-132).

Єдиною законодавчо визначеною підставою для проведення повторної перевірки є п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Суду не надано доказів існування підстав для проведення перевірки, визначених п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про визнання дії ДПІ в м. Сімферополі щодо проведення з 25.11.2011 р. позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Делішес» з питань дотримання податкового законодавства при правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010 р. є протиправними та такими, що підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.12 по справі № 2а-16266/11/0170/24залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко