Рішення № 29438962, 15.02.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

15.02.2013 Суддя: Коваленко В. О.

Справа № 0551/9098/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2013 року м. Горлівка

Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:

головуючого-судді Коваленко В.О.,

при секретарі Білоус Х.І.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Артамонова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПУАТ «Донецькавтотранс» і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він з 14 червня 1972 року по 09 квітня 1979 року працював у Комсомольському автотранспортному підприємстві № 04965 водієм. Під час виконання трудових обов'язків 13 липня 1977 року з ним стався нещасний випадок і він отримав забій головного мозку та забиту рану голови, про що 14 березня 2007 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві № 1. 19 червня 2008 року він пройшов огляд МСЕК і йому первинно було встановлено 70% втрати професійної працездатності і другу групу інвалідності. 21 червня 2010 року пройшов повторний огляд МСЕК і висновки підтверджено. Через наслідки трудового каліцтва змінилося його життя, він не в змозі виконувати тяжку працю, робити різки рухи, піднімати вагу понад 5 кг, постійно відчуває запаморочення у нього змінився повсякденний уклад життя тому отримав моральну шкоду, розмір якої визначив із мінімальної заробітної плати. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду завдану ушкодженням здоров'я на виробництві у сумі 65870 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію обставинами викладеними у позовній заяві, зазначили, що у позивача право на отримання моральної шкоди виникло тільки після оформлення відповідачем акту про нещасний випадок за рішенням суду.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію обставинами викладеними у письмових запереченнях, зазначивши, що позивач мав право на отримання моральної шкоди після винесення вироку судом стосовно винуватої особи. У запереченнях зазначив, що обов'язок відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тому відповідач не може бути відповідачем у даній справі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював водієм з 14.06.1972 року по 09.04.1979 року у Комсомольському автотранспортному підприємстві № 04965, яке перейменовувалося у Комсомольське автотранспортне підприємство Донецького виробничого об'єднання вантажного автотранспорту та Комсомольське АТП 04693 Горлівського виробничого автооб'єднання 04690. Звільнений за статтею 38 КЗпП УРСР за власним бажанням /а.с. 6 - 8/.

Вироком народного суду м. Артемівська Донецької області від 19 липня 1978 року ОСОБА_4 визнано винним в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, передбаченого ст. 103 КК УРСР и визначено йому покарання 2 роки позбавлення волі. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 150 рублів і у дохід держави 168 рублів.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 30 серпня 2005 року, яке набрало чинності 02.10.2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано ВАТ «Горлівське АТП 11492» скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1, що 13 липня 1977 року в 16 годин водій ОСОБА_1, 1945 року народження, виконуючи протягом робочого часу функцію водія - привіз на вантажному автомобілі ЗІЛ - 130 із м. Горлівки на Артемівську базу «Громадського харчування» зелений горошок у банках і під час розвантаження автомобіля ОСОБА_4 наніс йому металевим ломиком удар по голові, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості /а.с. 9 - 13/.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 січня 2007 року, замінено ВАТ «Горлівське АТП 11492» на ВАТ «Донецькавтотранс» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 30 серпня 2005 року про зобов'язання ВАТ «Горлівське АТП 11492» скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 /а.с. 14/.

Відповідно до акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 14 березня 2007 року, затвердженого головою правління ВАТ «Донецькавтотранс» 13 липня 1977 року з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме ОСОБА_4 наніс металевим ломиком удар по голові позивача, чим спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості: струс головного мозку та забиту рану голови /а.с. 2 - 3/.

19 червня 2008 року позивачу ОСОБА_1 внаслідок трудового каліцтва МСЕК вперше встановлена 2 група інвалідності та 70 % втрати працездатності з 19.06.2008 року (виписка з акту огляду МСЕК № 025755). Під час повторного огляду 21.06.2010 року позивачу безстроково встановлено друга група інвалідності та 70 % втрати працездатності (довідки № 373573, № 023364) /а.с. 4 - 5/.

Відповідно до виписки з амбулаторної картки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 18.02.2008 року позивач з 18.07.1977 року по 18.02.2008 року отримував неодноразове лікування, пов'язане із трудовим каліцтвом /а.с. 16 - 19/.

Відповідно до статуту ПАТ «Транспортні системи України», затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Донецькавтотранс» протокол № 1/2011 від 4 квітня 2011 року, зареєстрована зміна найменування юридичної особи /а.с. 53 - 58/.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч.3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана працівнику - на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою - власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

Враховуючи надані суду докази, що факт втрати працездатності позивачем первинно встановлено МСЕК 19.08.2008 року, внаслідок складення акту № 1 від 14 березня 2007 року форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом на підставі судового рішення від 30 серпня 2005 року, суд вважає, що саме з цього часу у позивача виникла правова підстава на отримання з відповідача, як правонаступника, спричинені йому моральні страждання, пов'язані із втратою ним 70% працездатності та другої групи інвалідності, втратою позивачем раніше виконуваної роботи у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я продовжувати виконувати роботу за раніше визначеною професією, тривалим лікуванням та зміною звичайних для позивача життєвих зв'язків, фізичними стражданням, відчуттям болю, який позивач постійно відчуває і до цього часу, які є прямим наслідком нещасного випадку, який стався з позивачем 13 липня 1977 року, але сума, заявлена позивачем у 65870 гривень, механізм розрахунку якого позивач пов'язує із розміром мінімальної заробітної плати, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 21000 гривень.

Оскільки позивач за позовом про відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю особи звільнений від сплати встановлених законодавством витрат, судовий збір у сумі 114 гривень 70 копійок підлягають стягненню на користь держави з відповідача відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров'я на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (Інд. код 20366602) на користь позивача ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 21000 (двадцять одну тисячу) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (Інд. код 20366602) на користь держави судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. О. Коваленко