Рішення № 29438591, 19.02.2013, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 1524/2-622/12

Номер провадження: 2/511/49/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Ільяшук А. В.,

при секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідачів адвоката ОСОБА_5,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власним будинком та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 та просив суд зобов'язати ОСОБА_3 знести незаконно побудований навіс у дворі будинку АДРЕСА_1; припинити підприємницьку діяльність з ремонту автомобілів ОСОБА_7, яку він проваджує у дворі будинку №50, що належить ОСОБА_3 та знаходиться по АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_7 організувати робочі місця для ремонту автомобілів відповідно до вимог Державних будівельних норм та правил забудови і Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (а.с.2-3). 28.09.2012 року на вимогу суду уточнив позовні вимоги до початку розгляду справи подав позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власним будинком та зобов'язання вчинити певні дії, де просив суд зобов'язати ОСОБА_3 знести незаконно побудований навіс у дворі будинку АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_4 припинити підприємницьку діяльність у дворі будинку АДРЕСА_1, організувати робочі місця по ремонту автомобілів відповідно до вимог Державних будівельних норм, санітарних правил на відстані не менше 15 метрів від жилих будинків (а.с.40-41). Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_2. По сусідству з ним у будинку АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_3(власник) та ОСОБА_4, який вже багато років займається підприємницькою діяльністю по ремонту автомобілів. Відповідачі самовільно без будь-якого дозволу збудували навіс безпосередньо перед вікном позивача. Цей навіс затіняє освітлення будинку позивача, скат покрівлі навісу спрямований на фасад його будинку, тому в період опадів вода стікає на стіни будинку позивача, руйнує його. Виконуючи ремонтні роботи, відповідачі створюють шум, стукіт, виконують рихтовку, фарбування, зварювальні роботи, випробування двигунів безпосередньо перед вікнами позивача. Запах фарби, дим від зварювальних робіт, від моторів, стукіт створює для позивача і його сім'ї великі перешкоди в користуванні ними своїм будинком. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням про усунення перешкод, просив їх знести навіс, перенести його на відстань згідно вимог закону, на що вони не реагують, сваряться. Позивач також звертався зі скаргами до селищної ради, але та не реагує на ці звернення, навіть не направляє комісію для складання акту про правопорушення, які допускають відповідачі. Позивач звертався зі скаргами на дії відповідачів до компетентних органів, але ті також не приймають ніяких мір для усунення перешкод у користуванні ним своєю власністю. Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, завили клопотання про виклик та допит численних свідків, відмовилися від проведення судової будівельно-технічної експертизи, вважали, що доказів порушень з боку відповідачів надали достатньо для ухвалення рішення по справі. Крім того ОСОБА_1 зазначив, що у своєму будинку він проживає з 1966 року, та, незважаючи на те, що будинок не був обладнаний жолобами для стоку дощової води, які він встановив лише у січні 2013 року, будівля ніколи не замокала від природних опадів, а технічний її стан погіршився після зведення навісу відповідачами, відсутності в результаті цього циркуляції повітря та попадання сонячного світла на стіни та у вікна його дому.

Відповідачі та їх представник позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні повністю, пояснили суду, що ніяких порушень права власності позивача з свого боку не допускають. На теперішній час ОСОБА_3 оформлює свої спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_1 та з 2009 року займається питанням приватизації земельної ділянки за вказаною адресою. ОСОБА_4 має всі дозвільні документи на зайняття підприємницькою діяльністю, ніяких перешкод та незручностей позивачу не чинить. Це встановили комісії різних рівнів, акти яких долучені до матеріалів справи. Вважають позов безпідставним. Наголосили на тому, що у позивача відсутні водостоки, а тому вода з покрівлі попадає прямо на стіни його будинку, мощення, що призводить до їх замокання та псування будинку позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК).

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту всіх форм власності. Відповідно до ст.13 Конституції «власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Ця норма не лише покладає на власника обов'язки, а й вказує на його зобов'язання. Основні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим. 04.11.50), що набрала чинності для України з 11.09.97 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст.9 Конституції. Статтею 41 Основного Закону визначено: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку визначеному законом… Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі». Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна. Згідно ст.391 ЦК України (на яку посилається позивач) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У первісному позові ОСОБА_1 посилається на те, що біля 15 років ОСОБА_3 ремонтують автомобілі на своєму подвір'ї, виконуючи всі види ремонту. При цьому сім'я позивача вимушена нюхати фарбу, слухати практично цілодобовий гуркіт, стукіт, скрегіт, «визгіт», «ругіт» і тому подібне. Самовільно збудований навіс під вікном позивача затіняє освітлення, скат навісу спрямований на фасад оселі позивача, тому в період випадіння опадів, вода тече на стіни його будинку, руйнуючи їх (а.с.2). На підтвердження позовних вимог долучені фотокартки двору та споруд на 3 аркушах та документи щодо розгляду питань позовної заяви компетентними органами на 7 аркушах (а.с.14-23).

У зміненому позові ОСОБА_1 посилається на те, що йому на праві власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_2. По сусідству з ним у будинку АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_3(власник) та ОСОБА_4, який вже багато років займається підприємницькою діяльністю по ремонту автомобілів. Відповідачі самовільно без будь-якого дозволу збудували навіс безпосередньо перед вікном позивача. Цей навіс затіняє освітлення будинку позивача, скат покрівлі навісу спрямований на фасад його будинку, тому в період опадів вода стікає на стіни будинку позивача, руйнує його. Виконуючи ремонтні роботи, відповідачі створюють шум, стукіт, виконують рихтовку, фарбування, зварювальні роботи, випробування двигунів безпосередньо перед вікнами позивача. Запах фарби, дим від зварювальних робіт, від моторів, стукіт створює для позивача і його сім'ї великі перешкоди в користуванні ними своїм будинком. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням про усунення перешкод, просив їх знести навіс, перенести його на відстань згідно вимог закону, на що вони не реагують, сваряться. Позивач також звертався зі скаргами до селищної ради, але та не реагує на ці звернення, навіть не направляє комісію для складання акту про правопорушення, які допускають відповідачі. Позивач звертався зі скаргами на дії відповідачів до компетентних органів, але ті також не приймають ніяких мір для усунення перешкод у користуванні ним своєю власністю. В уточненому позові він не зазначає період вчинення відповідачами порушень його права користування та розпорядження своїм майном. Як доказ до цієї позовної заяви надано техпаспорт на будинок позивача та відповідь Роздільнянської райсес.

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2, виданого 18.06.2012 року, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини вказаного будинку (документи, що підтверджують право власності - не зазначені) (а.с.42-45). Суду, крім вказаного техпаспорту, позивачем не надані правовстановлюючі документи на нерухоме майно та земельну ділянку, на якій воно розташоване. Домоволодіння АДРЕСА_1 перебуває у стадії оформлення спадкових прав ОСОБА_3, також ним з 2009 року вирішується питання про приватизацію земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно. На даний час земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки позивача та відповідачів, перебувають у власності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, яка згідно ст.12 Земельного кодексу України наділена правом, зокрема, на здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п. «є» ч.1 ст.12 ЗК); на обмеження, тимчасову заборону (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства (п. «ж» ч.1 ст.12 ЗК). Позивач надав докази свого звернення до органу місцевого самоврядування з питання самовільного будівництва гаражу та приміщень ремонтного цеху сусідом ОСОБА_3, але результати розгляду цих звернень відсутні. До позову долучений «Припис» від 27.02.2012 року №336 на адресу ОСОБА_3, підписаний Лиманським селищним головою Устенко В.Г. з роз'ясненням принципів добросусідства, будівельних норм і правил, використання будівель для комерційної діяльності (а.с.22-23). Суд не може прийняти до уваги цей «припис», як офіційний документ, що має зобов'язальну дію, оскільки в ньому відсутні будь-які приписи обов'язкові до виконання ОСОБА_3. Крім того, відсутні будь-які докази отримання даного «припису» відповідачем ОСОБА_3, а він категорично заперечує факт винесення такого припису та отримання ним цього документу. З Акту від 27.08.2012 року обстеження комісією у складі депутата селищної ради Зяблова А.М. та землевпорядника ОСОБА_10 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.87) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім'я ОСОБА_3, ділянка яких граничить з ділянкою ОСОБА_1 - АДРЕСА_2; на земельній ділянці по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_3 дійсно побудував навіс ( не капітальна будова), який обладнано жолобами для стоку дощової води, в той же час у гр..ОСОБА_1 дах будинку не обладнаний жолобом, тому дощова вода з даху його будинку стікає під власний будинок; для усунення конфлікту рекомендовано ОСОБА_1 оборудувати дах свого будинку жолобом для відводу дощової води. З Акту від 24.09.2012 року обстеження санітарного утримання гаражу, навісу за адресою: АДРЕСА_1, комісією депутатів Лиманської селищної ради встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, господарських будівель і споруд (гараж, навіс) за вказаною адресою; встановлено, що в гаражі проводяться ремонтні роботи легкових автомобілів; на момент перевірки зварювальні роботи, фарбування автомобілів, виробничий шум, викиди у атмосферу - відсутні (а.с.88). Висновком земельної комісії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 24.09.2012 року (а.с.89) встановлено, що межі земельних ділянок між будинками сторін не порушені. Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.10.2012 року не встановлено порушень з боку відповідачів, викладених у позові (а.с.90). У підприємця ОСОБА_4 є всі дозвільні документи на здійснення підприємницької діяльності (а.с.47,49,50). Ним укладено Договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 14.12.2012 року, копія якого надана суду. Право особи на зайняття підприємницькою діяльністю закріплено Конституцією та Законами України. Підстав для припинення підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_4 суд не вбачає.

Судом допитані численні свідки за клопотанням обох сторін. Свідок ОСОБА_11, помічник лікаря СЕС, зазначила, що Роздільнянською районною санітарно-епідеміологічною станцією проведена у вересні 2012 року перевірка дотримання вимог чинного законодавства ОСОБА_3 при експлуатації авто майстерні за адресою: АДРЕСА_1. Навіс та гараж в експлуатацію не прийняті, йде підготовка документів для узаконення цих будівель. На час перевірки зварювальні роботи, фарбування автомобілів не проводились, виробничий шум, викиди в атмосферу відсутні. Згідно вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів №173 від 19.06.1996 року від станцій технічного обслуговування легкових автомобілів на 10 постів та менше, передбачається санітарний розрив 15 м до житлових будинків. Нормативний санітарний розрив від авто майстерні та відкритого майданчику до вікон сусідніх житлових будинків - не витриманий. При вирішенні питання про узаконення підсобних та господарських приміщень, наявності висновків пожежника та санітарного лікаря, цей розрив може бути значно зменшений.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитані за клопотанням позивача, на підтвердження позову не надали суду жодних достовірних доказів, всі їх свідчення щодо затемнення, замокання, задимлення будинку позивача в результаті здійснення підприємницької діяльності відповідачем ОСОБА_4, основані на їх особистих відчуттях та враженнях і не підтверджені документально.

Свідок ОСОБА_15, яка мешкає у будинку АДРЕСА_3 по сусідству з позивачем та відповідачами, суду пояснила, що ніяких перешкод у користуванні її будинком відповідачі не чинять. Всі викладені у позові претензії не відповідають дійсності, а лише є плітками з метою очорнити відповідачів.

Аналогічні відомості викладені у заяві сусідів ОСОБА_16, (АДРЕСА_4), ОСОБА_17 (АДРЕСА_5), ОСОБА_18 (АДРЕСА_6), тієї ж ОСОБА_15 (АДРЕСА_3), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_7) (а.с.52). Співвласниця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_16 надала суду заяву від 23.09.2012 року про відсутність будь-яких претензій до відповідачів з приводу їх діяльності і інших неурядиць (а.с.53).

Позивач не надав суду Технічний висновок про відповідність виконаних ОСОБА_3 робіт по забудові його домоволодіння будівельним нормам і правилам, Висновок про відповідність цих робіт санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, дані про порушення прав ОСОБА_1, як власника квартири (або частини будинку) та правил експлуатації будинку та прибудинкової території відповідачами, Технічний висновок про наявність у будинку позивача слідів замокання, затемнення, порушення цілісності стін, даху, тощо та наявності вини відповідачів у цих порушеннях.

Позивач та відповідачі не подавали заяву про призначення експертизи по справі для з'ясування обставин справи, які потребують спеціальних знань у галузі будівництва та експлуатації будівель та споруд. На пропозицію суду призначити відповідну експертизу, сторони відповіли відмовою, тому у суду були відсутні підстави для призначення експертизи, передбачені ст.143, ст.145 ЦПК України.

Позов не оснований на законі, безпідставний, не доведений матеріалами справи та доказами, дослідженим у судовому засіданні, а тому не підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,214,215,217,218 ЦПК України, на підставі ст. 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власним будинком та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Ільяшук