Ухвала суду № 29438151, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/4006/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представників позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у місті Чернігові ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0003692320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт чи послуг) на загальну суму 27 435,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бентобудсервіс» за січень 2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 04.10.2012 року № 1944/22/32729278, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с. 24-30).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0003692320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 27 435,00 грн., в тому числі за основним платежем - 18 290,00 грн. та за штрафними санкціями - 9 145,00 грн. (а.с. 36).

Так, між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс» було укладено договір (закупівлі товару) від 16 січня 2012 року № 2 про купівлю товару - вовну немиту (а.с. 55).

На виконання договору сторонами були складені первинні та інші супровідні документи, а саме: видаткові накладні (а.с. 56, 58), податкові накладні (а.с. 57, 59), акт прийому товару на склад (а.с. 61). Розрахунки між сторонами підтверджуються виписками з банківського рахунку (а.с. 60). Отримання товару відображено в бухгалтерському обліку підприємства, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 місце зберігання ТМЦ за січень 2012 року (а.с. 63).

Поставка товару здійснювалось ТОВ «Бентобудсервіс» на склад позивача, що передбачено п. 3.1. Договору, а тому товарно-транспортні накладні позивачем надані не були.

Згідно із наявними в матеріалах справи доказами ТОВ «Бетонбудсервіс», на момент укладення договору з ТОВ «Чернігіввовна-пряжа», було юридичною особою, зареєстрованою належним чином (свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 20), довідка АА № 077009 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 21), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.09.2012 року (а.с. 23), ТОВ «Бетонбудсервіс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ № 19774405 (а.с. 22).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог законодавства та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» та ТОВ «Бетонбудсервіс».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була вірно встановлена судом першої інстанції, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно вважає, що висновки відповідача про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом зроблені на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бетонбудсервіс», складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.03.2012 року №396/22-225/33188728, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента.

Враховуючи те, що було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про те, що договір закупівлі товару № 2 від 16.01.2012 року створив реальні юридичні наслідки для ТОВ „Чернігіввовна-пряжа", встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не було спростовано факт вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.