Ухвала суду № 29437945, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3927/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представників позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004522320, скасування частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004512320 на суму 187 444 грн., -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у місті Чернігові ДПС, в якому просило скасування повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004522320, скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004512320 на суму 187 444,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 26.10.2012 року № 2223/22/14252662, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с.13-79, т. 1).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0004522320, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 201 021,00 грн., в тому числі за основним платежем - 177 779,00 грн. та за штрафними санкціями - 23 242,00 грн. (а.с. 125, т. 1), податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 00004512320, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму - 198 711,00 грн., в тому числі за основним платежем - 193 709,00 грн., за штрафними санкціями - 5 002,00 грн. (а.с. 124 т. 1).

Вказані грошові зобов'язання нараховані позивачу в зв'язку з тим, що відповідач вважає, що первинні документи отримані позивачем від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Кейторг» не підтверджують реальність здійснення операцій, а тому не можуть вважатись первинними документами та впливати на результати податкового обліку.

Так, між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» було укладено договір поставки від 10.01.2011 року № 03/10/01/11 ПД на поставку листів г/к, труб, канату та іншої металевої продукції (а.с. 81 т. 1).

На виконання договору сторонами були складені первинні та інші супровідні документи, а саме: видаткові накладні (а.с. 115-128 т. 1), податкові накладні (а.с. 95-114 т. 1), рахунки-фактури (а.с. 129-141 т.1), подорожні листи (а.с. 142-154 т. 1) та товарно-транспортні накладні (а.с. 154-165 т. 2). Розрахунку між сторонами підтверджуються виписками з банківських рахунків (а.с. 187-228 т. 1).

Поставка товару здійснювалась зі складів які орендує ТОВ «Транс Агенство Сервіс», що підтверджується договорами складського зберігання від 21.09.2010 року № ХВПС -2 та № ХВПС-5 (а.с. 80, т. 1, а.с. 140-141 т. 2).

Також між позивачем та ПП «Кейторг» було укладено договори про надання послуг від 04.01.2011 року № 04-01-11/2, від 01.06.2011 року № 01-06-11/1 та від 04.01.2012 року № 04-01-12/1 (а.с. 24, 34-35, 42-43 т. 2). На виконання вказаних договорів працівники ПП «Кейторг» на території позивача надавали послуги з рубки металу, швелера, проволоки, використовуючи обладнання позивача. Надання та оплата наданих послуг підтверджується податковими накладними (а.с. 25-27, 36-37, 44, т. 2), рахунками-фактурами (а.с. 28-30, 38-39, 46 т. 2), актами здачі-прийняття робіт (а.с. 31-33, 40-41, 45), виписками з банківських рахунків (а.с. 69-119 т. 2).

17 січня 2011 року та 26 грудня 2011 року між позивачем та ПП «Кейторг» були укладені договори поставки металопрокату (а.с. 229 т. 1, а.с. 10, т. 2), виконання яких підтверджується необхідними первинними та супровідними документами (а.с. 230-244 т. 1, а.с.11-14 т. 2).

31 березня 2011 року між позивачем та ПП «Кейторг» було укладено договір поставки правильно-відрізного станка (а.с. 245 т. 1), виконання якого підтверджується необхідними первинними та супровідними документами (а.с. 146-149 т. 1).

01 серпня 2011 року між позивачем та ПП «Кейторг» було укладено договір поставки станка ленточного СЛ (6500) (а.с. 250 т. 1), виконання якого підтверджується необхідними первинними та супровідними документами (а.с. 1-4 т. 2).

12 грудня 2011 року та 01 березня 2012 року між позивачем та ПП «Кейторг» були укладені договори поставки автопогрузчика (а.с. 5 т. 2, а.с. 15, т. 2), виконання яких підтверджується необхідними первинними та супровідними документами (а.с. 6-9 т. 2, а.с. 16-19 т. 2).

30 березня 2012 року між позивачем та ПП «Кейторг» було укладено договір поставки проволоки ВР ф.3 та ВР ф. 4 (а.с. 20 т. 2), виконання якого підтверджується необхідними первинними та супровідними документами (а.с. 21-23 т. 2).

Придбаний товар позивач доставляв транспортними засобами, що знаходяться у його користуванні, наявність яких підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 07.04.2010 року (а.с. 155 т. 1), договором купівлі-продажу від 06.12.2002 року № 02/435 (а.с. 48 т. 2).

П.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Так, у відповідності до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на акти про результати позапланових перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та акти про проведення зустрічної звірки та неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» не приймаються до уваги, так як нікчемність правочинів вказаних контрагентів з покупцями відповідачем доведена не була.

Також відповідачем не було надано доказів щодо обізнаності позивача про можливе фіктивне підприємництво його контрагентів та здійснення ними незаконної діяльності, і відсутні докази ухиляння контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не було спростовано факт вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне мале підприємство «Волстас» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування повністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004522320, скасування частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 08.11.2012 року № 0004512320 на суму 187 444 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.