Ухвала суду № 29437682, 19.02.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/10615/2012 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 10/783/32/13 Доповідач: Марітчак Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючогоМарітчака Т.М.,суддів апеляційного судуГалина В.П. та Галапаца І.І.,за участю прокурораЛеськіва А.В.та захисника підозрюваногоОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 03.12.2012 року про відмову у задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 23.10.2012 року стосовно ОСОБА_6, -

встановила:

постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 03.12.2012 року відмовлено в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Львівській області Р. Трофімчука від 23.10.2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України.

Захисник ОСОБА_7 у своїй скарзі, про скасування постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України, зазначав про те, що оскаржувана постанова винесена без передбачених законом приводів та підстав, оскільки на момент порушення кримінальної справи податкові зобов'язання не були узгоджені, а тому, на думку захисника, відсутні ознаки умисного ухилення від сплати податків.

Судом було взято до уваги те, що відповідно до вимог ст. 94 КК України приводами до порушення даної кримінальної справи є заява ОСОБА_10, а підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані які вказують на наявність ознак злочину, в даному випадку це матеріали перевірки, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 549/22-20/00274849 від 24.05.2012 року позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Львівський меблевий комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Аква лайв» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, податкові повідомлення рішення від 13.06.2011 року №0002062321, №000207321, копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, копії податкових накладних, копії протоколу № 2 загальних зборів акціонерів, пояснення головного державного податкового ревізора - інспектора ДПІ у Сихівському районі м. Львова ОСОБА_12, копії протоколу засідання наглядової ради ВАТ «ЛМК» від 14.08.2009 року, відповіді приватного нотаріуса Київського МНО ОСОБА_11 від 24.07.2012 року та інші документи, що містяться в матеріалах справи.

На підставі вищенаведеного, судом першої інстанції 04 грудня 2012 року винесено постанову, якою скаргу захисника ОСОБА_7 про скасування постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Львівській області Р. Трофімчука від 23 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2012 року захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 подав на неї апеляцію, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови та неправильність застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, просить таку скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, в іншому складі суду.

Захисник мотивує свою апеляцію тим, що кримінальна справа порушена на основі думки слідчого про фактичне ухилення ОСОБА_6 від сплати податків, що визначені податковим органом лише у акті перевірки №549/22-20/00274849.

На думку апелянта, ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, наявні лише тоді, коли службова особа вчиняє дії, що спрямовані на умисне ухилення від сплати тих податків, які зобов'язана сплачувати і такі дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Відповідно до Постанови ПВСУ № 15 від 08.10.2004 року «Про деякій питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав би сплачений податок, що відповідно до визначеного ст. 5 Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкового зобов'язання нарахованих контролюючими органами, утворює склад злочину лише з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань, які є узгодженими.

Відповідно до п. 15 ст. 326 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити до суду податкове повідомлення (рішення) контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання після отримання відповідного податкового повідомлення (рішення). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення (рішення) контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

На момент порушення кримінальної справи, описані у акті перевірки №549/22-20/00274849 від 24.05.2012 року податкові зобов'язання ВАТ «Львівський меблевий комбінат» не були узгодженими, оскільки прийняті на основі вказаних актів рішення податкового органу були оскаржені в судовому порядку. Тому, факти нарахування податкових зобов'язань, від сплати яких можна було б ухилитись, до винесення оскаржуваної постанови, не було. За таких умов, в зв'язку із відсутністю обов'язку сплати конкретних податків, склад злочину, ухилення від сплати таких, в даному випадку відсутній.

Вказане свідчить про відсутність ознак умисного ухилення від сплати податків, тобто відсутність ознак злочину передбаченого ст. 212 КК України.

Крім цього, в постанові слідчого про порушення кримінальної справи міститься твердження про продаж майна за заниженими і економічно необґрунтованими цінами. До таких висновків слідчий дійшов порівнявши вартість споруд, що встановлена ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та фактичну ціну, яка була визначена та сплачена згідно договорів купівлі - продажу між ВАТ «Львівський меблевий комбінат» та ТзОВ «Аква - Лайв».

Не було враховано те, що ринкова вартість вказаних об'єктів нерухомості є нижчою, а оплата податку за продаж вказаної нерухомості підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства.

Заслухавши доповідача, захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, прокурора А. Леськіва про відмову в задоволенні апеляції захисника і залишення без змін оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_5 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до закону, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити: чи були наявні на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України) законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було нею додержано встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що слідчий, при винесенні постанови про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України від 23 жовтня 2012 року, не вийшов за межі вимог ст.ст. 94, 98 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, під час розгляду скарги захисника, не оцінюючи докази, детально перевірив наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи та прийшовши до правильного висновку про наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про те, що оскарження до суду платником податків рішення податкового органу не може бути перешкодою для порушення кримінальної справи, а лише перешкодою для пред'явлення особі обвинувачення, і то лише у випадку, коли додатково не зібрано інших доказів, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Що стосується твердження захисника про те, що податкові повідомлення рішення були оскаржені до адміністративного суду, яким уже прийнято рішення, то колегія суддів не враховує, що це рішення адміністративного суду не вступило в законну силу і оскаржене в апеляційному порядку. Крім того, на думку колегії суддів, при оцінці підстав для порушення даної кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 станом на 23 жовтня 2012 року, на час порушення справи, не можна виходити лише з наявності узгоджених податкових зобов'язань, оскільки органом досудового слідства після скасування судом попередньої постанови про порушення кримінальної справи, додатково зібрані інші докази про наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, зокрема пояснення ОСОБА_10, копія протоколу № 2 загальних зборів акціонерів, копії договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 24.10.2010 року, копії актів прийому - передачі нерухомого майна, копії податкових накладних, копії протоколу № 2 загальних зборів акціонерів. А тому відповідно до вимог п. 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України, при наявності додатково зібраних доказів, що свідчать про ознаки вчиненого злочину, оскарження податкового повідомлення-рішення не може бути перешкодою як до порушення кримінальної справи так і для пред'явлення особі обвинувачення.

Колегією суддів під час розгляду апеляції не встановлено істотних порушень вимог Кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування постановленого судом першої інстанції рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 365-366, 382 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 04 грудня 2012 року про відмову в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Львівській області Р. Трофімчука від 23 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК України залишити без змін, а апеляцію захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.

Судді:

Марітчак Т.М. Галин В.П. Галапац І.І.