Ухвала суду № 29437342, 26.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р.

справа № 2а-2899/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 30.11.2010року у справі №2а-2899/10/0470

(категорія статобліку – 8.2.15 )

за позовом:

Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

26.02.2010р. Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт» (далі – МКП «Дніпропетровський електротранспорт») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ( далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень / а.с. 4-7/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2010р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2899/10/0470 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 /.

Позивач посилаючись у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог /а.с. 70/ на те, що в результаті проведеної податковим органом – відповідачем у справі, перевірки було складено акт №1179-08-03/1-32616520 від 21.08.2009р. за висновками якого в ході перевірки податковим органом виявлено порушення ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України №56-93 від 20.05.2003р. (з змінами та доповненнями) та рішення Дніпропетровської міської ради №6/11 від 30.07.2003р. (з змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов’язань зі сплати до бюджету комунального податку в сумі 153312,8 грн., тому відповідачем у справі за результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000878821/0/ від 03.09.2009р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з комунального податку у розмірі 223254,54 грн., у тому числі: основний платіж – 153312,8 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69941,74 грн., позивач який вважає, що це рішення є безпідставним та незаконним з огляду на те, що підприємство є планово-дотаційним, а тому звільнено від сплати комунального податку, оскаржив рішення в процедурі адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без розгляду, а рішення податкового органу залишено без змін, та відповідачем у справі були прийняті наступні податкові-повідомлення рішення – №0000878821/1/ від 01.10.2009р., №0000878821/2/ від 10.12.2009р., №0000878821/3/ від 25.02.2010р., якими визначено податкове зобов’язання позивача з комунального податку у розмірі 223254,54 грн., у тому числі: основний платіж – 153312,8 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69941,74 грн., крім цього позивач зазначає що відповідачем у справі було пропущено передбачений чинним законодавством двадцятиденний строк розгляду повторної скарги на спірні податкові-повідомлення рішення та відсутні-будь які рішення про продовження розгляду повторної скарги позивача, тому позивач вважає рішення відповідача прийняті за результатами перевірки безпідставними і просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську №0000878821/0/ від 03.09.2009р., №0000878821/1/ від 01.10.2009р., №0000878821/2/ від 10.12.2009р., №0000878821/3/ від 25.02.2010р., якими визначено податкове зобов’язання позивача з комунального податку у розмірі 223254,54 грн., у тому числі: основний платіж – 153312,8 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69941,74 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. у справі №2а-2899/10/0470 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» відмовлено у задоволенні адміністративного позову до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень (суддя Потолова Г.В.) / а.с. 104-106/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 121-122/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. у справі №2а-2899/10/0470 та постановити у справі нове рішення яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 30.11.2010р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем у справі позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи, та прийнято у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 30.11.2010р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивача у справі зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 03.09.2003р. / а.с. 39/, як платник податків позивач у справі перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську з 05.01.2005р. / а.с. 40/.

Відповідачем у справі 21.08.2009р. було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати комунального податку за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої податковим органом – відповідачем у справі, було складено акт №1179-08-03/1-32616520 від 21.08.2009р. (далі – акт перевірки) / а.с. 23-26/.

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 23-26/ вбачається, що в ході перевірки податковим органом було встановлено, порушення позивачем вимог ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України №56-93 від 20.05.2003р. (з змінами та доповненнями) та рішення Дніпропетровської міської ради №6/11 від 30.07.2003р. (з змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов’язань зі сплати до бюджету комунального податку в сумі 153312,8 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2008р. – 26224,2 грн.; 2 квартал 2008р. – 25710,80 грн., 3 квартал 2008р. – 25146,4 грн., 4 квартал 2008р. – 24973 грн., 1 квартал 2009р.- 25476,2 грн., 2 квартал 2009р. – 25782,2 грн..

На підставі акту перевірки, внаслідок виявлених у ході перевірки порушень, відповідачем у справі прийнято податкове повідомлення-рішення рішення №0000878821/0/ від 03.09.2009р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з комунального податку у розмірі 223254,54 грн., у тому числі: основний платіж – 153312,8 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69941,74 грн. /а.с. 11/.

Позивач, не погодившись з прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішення, оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлена-рішення №0005271701/0/10872/10-17.310 від 15.05.2009р. залишено без змін / а.с. 13-22/, та в процедурі адміністративного оскарження за результатами розгляду скарг позивача відповідачем у справі були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000878821/1/ від 01.10.2009р., №0000878821/2/ від 10.12.2009р., №0000878821/3/ від 25.02.2010р., якими визначено податкове зобов’язання позивача з комунального податку у розмірі 223254,54 грн., у тому числі: основний платіж – 153312,8 грн., штрафні (фінансові) санкції – 69941,74 грн. / а.с. 8-10/.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з урахуванням часу їх виникнення, врегульовано нормами Законів України «Про систему оподаткування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори».

Так, сукупний аналіз положень ст.ст. 9,15 Закону України «Про систему оподаткування «, ст.ст. 26 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» дає можливість зробити висновок про те, що комунальний податок належить до місцевих зборів (обов’язкових платежів), які, як і механізм справляння та порядок сплати, надання пільг щодо їх сплати, встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Законами України, при цьому ці податки і збори є обов’язковими для встановлення відповідними органами місцевого самоврядування, а нормами ст. ст. 15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму громадян.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що Дніпропетровською міською радою 30.07.2003р. прийнято рішення №6/11 «Про комунальний податок» , яким затверджено Положення про комунальний податок, відповідно до пп. 1.1, 2.1, 3.2 якого – платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, неприбуткових організацій і організацій, які не мають в облікову складі штатних працівників.

Крім цього у судовому засіданні судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду Дніпропетровською міською радою, яка є органом місцевого самоврядування, приймались певні рішення щодо встановлення порядку обчислення та справляння комунального податку та встановлювався розмір цього місцевого податку (обов’язкового платежу).

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що на обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у справі посилався на те, що протягом перевіряємого періоду підприємство було планово-дотаційним, оскільки отримувало дотації на пасажирські перевезення, але колегія суддів не може погодитись з цими доводами з огляду на те, що в нормах Бюджетного кодексу України поняття «планово-дотаційне підприємство» відсутнє, що свідчить про те, що вирішення питання щодо надання пільг певному підприємству – суб’єкту господарювання, яке отримує дотації з бюджету, щодо сплати комунального податку відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Дніпропетровська міська рада, якою протягом перевіряємого періоду – 01.10.2004р. – 31.12.2007р., не приймалось будь-яких рішень щодо надання позивачу у справі пільг по сплаті комунального податку, а відповідне рішення було прийнято органом місцевого самоврядування лише 28.12.2009р., тобто після проведення відповідачем у справі перевірки позивача/ а.с. 36/.

Щодо доводів позивача на обґрунтування заявлених ним позовних вимог стосовно того, що відповідачем було пропущено встановлений чинним законодавством термін на розгляд повторного скарги суб’єкта господарювання, то колегія суддів не може прийняти до уваги ці доводи, оскільки вони спростовуються належними письмовими доказами, які свідчать про те, що ДПА України у встановлені чинним законодавством строки було надіслано на адресу позивача у справі рішення про продовження розгляду повторного скарги / а.с. 89-92,102/.

Отже з урахуванням вищенаведених обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому є необґрунтованими та безпідставними, а відповідачем у справі доведено правомірність вчинених ним дій та відповідність нормам чинного законодавства прийнятих рішень, які оскаржуються позивачем у справі, і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду даної справи норм матеріального та процесуального права яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 30.11.2010р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки позивачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. у справі №2а-2899/10/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 09.01.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко