Постанова № 29436764, 18.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5023/4495/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1 (угода про надання правової допомоги від 10.02.2013 року),

1 -го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - представник ОСОБА_2 за довіреністю від 26.07.2012 року,

3-го відповідача - не з'явився,

4-го відповідача - представник ОСОБА_2 за довіреністю від 09.10.2012 року,

5-го відповідача - представник ОСОБА_3 за довіреністю № 01/10-13 від 02.01.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_4, (вх.322Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 р. по справі № 5023/4495/12,

за позовом - ОСОБА_4, м. Харків,

до Приватної фірми «ВЕМ», м. Харків,

ОСОБА_5, м. Харків,

ОСОБА_6, м. Харків,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ-ХХІ», м. Харків,

Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради Харківської області, м. Харків,

про визнання недійсними рішення засновника про продаж частки майна в статутному фонді, договорів купівлі-продажу, рішень загальних зборів; застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про відмову від позовної вимоги щодо визнання рішення засновника ПФ «ВЕМ» про продаж майна підприємства - частки в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ» у розмірі 50% недійсним, просила суд: 1) визнати недійсними договори купівлі - продажу від 22.10.2008 року, укладені між ПФ «ВЕМ» та фізичною особою ОСОБА_6, про продаж 42,5% часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ», та договір між ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_5 про продаж 7,5% часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ»; 2) визнати недійсними всі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 22.10.2012 року; 3) зобов'язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» шляхом визнання за ПФ «ВЕМ» частки права власності на 50% статутного фонду ТОВ «ЛМ-ХХІ», зобов'язавши Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснити реєстрацію даного права.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року у справі № 5023/4495/12 (суддя Сальнікова Г.І.) з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 27.12.2012 року про виправлення описки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

17.01.2013 року господарським судом Харківської області прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 3219,00 грн. судового збору.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд винести постанову, якою рішення суду першої інстанції по даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що він є єдиним власником ПФ «ВЕМ», проте, його як власника не було повідомлено про проведення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 22.10.2008 року передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Тому, на думку апелянта, було порушено право ПФ «ВЕМ» та її право як власника поставити свої питання порядку денного, вимагати їх розгляду на загальних зборах учасників, до скликання загальних зборів отримати можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. При проведенні вказаних зборів реєстрація учасників не проводилася.

Апелянт вважає, що директор ПФ «ВЕМ» ОСОБА_6., фактично не мав повноважень для голосування на даних загальних зборах ТОВ «ЛМ-ХХІ» по питаннях включення нових осіб до складу учасників товариства та виключенню ПФ «ВЕМ» зі складу учасників у зв'язку з відсутністю повноважень на відчуження майна ПФ «ВЕМ» у вигляді корпоративних прав на ТОВ «ЛМ-ХХІ», внаслідок чого і виникло питання про виключення ПФ «ВЕМ» зі складу учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» - воно було внесено до порядку денного, розглядалося на загальних зборах, по ньому проводили голосування та прийняли рішення. Рішення про виключення ПФ «ВЕМ» зі складу учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» та включення до складу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийнято при відсутності кворуму.

Отже, апелянт вважає, що при проведенні загальних зборів учасників від 22.10.2008 року ТОВ «ЛМ-ХХІ» не було дотримано положень статей 60 та 61 Закону України «Про господарські товариства».

Окрім того, на думку апелянта, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення помилково не застосовано положення статті 238 Цивільного кодексу України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, які він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

В спірному правочині по даній справі ОСОБА_6 як представник ПФ «ВЕМ» (директор підприємства) не міг вчиняти правочин від імені даного підприємства у своїх інтересах. Тому, вважає апелянт, дана норма права порушена при укладанні договору купівлі - продажу корпоративних прав, укладених між ПФ «ВЕМ» ( в особі ОСОБА_6.) та фізичною особою ОСОБА_6, а це також свідчить про недійсність такого правочину згідно статей 215,203 ЦК України.

Апелянт вважає, що строк позовної давності на звернення з даною позовною заявою нею не пропущено, оскільки вона дізналася про порушення її права на управління своїм підприємством тільки в 2012 році від ОСОБА_6

13.02.2013 року до апеляційного господарського суду від представника другого та четвертого відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року - без змін.

В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідачів посилається на те, що оскільки апелянт є засновником ПФ «ВЕМ» і своїм рішенням від 19.01.1993 року призначив другого відповідача ОСОБА_6 директором підприємства, який згідно матеріалів реєстраційної справи є незмінним директором і по теперішній час, тому правовідносини щодо укладання останнім від імені ПФ «ВЕМ» двох договорів купівлі - продажу, за якими передано право власності ПФ «ВЕМ» на частку в статутному фонді (корпоративні права) ТОВ «ЛМ -ХХІ» на користь фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є виключно внутрішніми між апелянтом як засновником ПФ «ВЕМ» та другим відповідачем як директором підприємства, і тому ніяким чином не можуть впливати на угоди, укладені директором з іншими особами, а відтак і бути підставою для визнання їх недійсними.

Також, представник відповідачів вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності. Окрім того, вважає, що фізична особа ОСОБА_4, яка є засновником ПФ «ВЕМ», взагалі не може звертатись до господарського суду з позовною заявою по цій справі, так як вона безпосередньо не є учасником ТОВ «ЛМ-ХХІ».

Третій відповідач - ОСОБА_6, також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу позивача у повному обсязі.

У судове засідання перший та третій відповідачі не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення їм ухвали апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2012 року позивач, ОСОБА_4, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила суд: визнати рішення засновника ПФ «ВЕМ» про продаж майна підприємства - частки в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI» у розмірі 50%, недійсним; визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., укладені між ПФ «ВЕМ» та фізичною особою ОСОБА_6 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI», та договір між ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_5 про продаж 7,5 % часток у статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI»; визнати недійсними всі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI» від 22.10.2012 р.; зобов'язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХI», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI» від 22.10.2012 р.; повернути ПФ «ВЕМ» частки в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI» шляхом визнання за ПФ «ВЕМ» права власності на 50% статутного фонду ТОВ «ЛМ-ХХI», зобов'язавши Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснити реєстрацію даного права. Також позивач просив судові витрати розподілити, згідно ст. 49 ГПК України (а.с. 4-7 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року прийнято письмові уточнення до позовної заяви позивача щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 22.10.2012 року як конкретизування переліку рішень, які повинні бути визнані судом недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року прийнято заяву позивача про відмову від позовної вимоги щодо визнання рішення засновника ПФ «ВЕМ» про продаж майна підприємства - частки в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ» у розмірі 50% недійсним.

19.12.2012 р. до господарського суду Харківської області від представника позивача надані письмові пояснення до позовної заяви, в яких останній просив суд вважати помилковою дату 22.10.2008 р. загальних зборів ТОВ «ЛМ-ХХІ» в прохальній частині позовної заяви 22.10.2012 р., позовну вимогу розглядати в наступній редакції: визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI» від 22.10.2008 р., а також зобов'язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХI», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI» від 22.10.2008 р.

19.12.12 р. відповідачем -ТОВ «ЛМ-ХХI», надано заяву про застосування до спірних відносин терміну позовної давності, у зв'язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

19.12.2012 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено суду, а судом не встановлено факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з ухваленими рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» 22.10.2008 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1 статуту Приватної фірми «ВЕМ» від 16.10.1992 р. ОСОБА_4 є засновником даної юридичної особи.

01.01.1993 р. директором підприємства призначений ОСОБА_6, згідно рішення засновника та наказу.

24.03.2004 р. за рішенням засновника фірми ПФ «ВЕМ» стало співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМ-ХХІ» з часткою в статутному капіталі - 50 % згідно статуту ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 24.03.2004 р.

22.10.2008 р. керівник ОСОБА_6 уклав від імені ПФ «ВЕМ» два договори купівлі-продажу, згідно яких передав право власності ПФ «ВЕМ» на частку в статутному фонді (корпоративні права) ТОВ «ЛМ-ХХІ».

За одним з договорів він продав 42,5 % часток статутного фонду фізичній особі ОСОБА_6, а за іншим 7,5 % - фізичній особі ОСОБА_5.

Статтями 12 та 20 статуту ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 17.01.2005 р., матеріалами з реєстраційної справи та відомостями з ЄДР підтверджується, що учасниками товариства є Приватна фірма «ВЕМ» з часткою 50% та ОСОБА_7 з часткою 50% статутного фонду.

22.10.2008 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ», про що свідчить протокол загальних зборів учасників №1, на яких прийняті рішення про: а) відступлення частки ПФ «ВЕМ» в статутному капіталі ТОВ «ЛМ-ХХІ» ОСОБА_5 в розмірі 7,5% статутного капіталу та ОСОБА_6 - 42,5% статутного капіталу; б) припинення участі ПФ «ВЕМ» в ТОВ «ЛМ-ХХІ»; в) вступ до складу учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» ОСОБА_5 та ОСОБА_6; г) відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «ЛМ-ХХІ», яка належала ОСОБА_7, в розмірі 7,5% статутного капіталу, ОСОБА_5; д) затвердження нового складу учасників, а саме: ОСОБА_6 з часткою в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ» 42,5%, ОСОБА_7 з часткою в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ» 42,5%, ОСОБА_5 з часткою в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ»- 15%; е) внести зміни щодо складу учасників до статуту ТОВ «ЛМ-ХХІ», викласти та затвердити статут ТОВ «ЛМ-ХХІ» в новій редакції; ж) уповноважити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 здійснити державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ «ЛМ-ХХІ».

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 22.10.2008 р., на зборах були присутні учасники: ОСОБА_7 - 50% статутного капіталу та ПФ «ВЕМ» в особі ОСОБА_6 - 50% статутного капіталу.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до п.6.3.6 статуту ПФ «ВЕМ» до виключної компетенції засновника належить прийняття рішення про продаж частини або всього майна підприємства, тобто питання про продаж будь-якого майна ПФ «ВЕМ», в тому числі і корпоративних прав - частки в статутному фонді іншого підприємства, належить виключно до компетенції позивача як засновника ПФ «ВЕМ»; посилався на те, що ніколи не приймав рішення із зазначеного питання та дізнався про вказані правочини в липні 2012 р., тому вважає, що суд повинен визнати рішення засновника ПФ «ВЕМ» про продаж частки і статутному фонді ТОВ "ЛМ-ХХІ" недійсним, оскільки воно ніколи позивачем не ухвалювалося.

Зазначені рішення загальних зборів від 20.10.2008 р., а також укладені правочини позивач вважає незаконними та такими, що повинні бути визнані судом недійсними, оскільки корпоративні права - частка у статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХІ» у розмірі 50 %, вибули з володіння його власника не з його волі, окрім того, позивач посилається на порушені її та ПФ «ВЕМ» корпоративні права при скликанні та проведенні загальних зборів ТОВ «ЛМ-ХХІ» від 20.10.2008р.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Розмір частки учасника визначається за установчими документами в процентному співвідношенні до розміру статутного капіталу, який не може бути меншим за сто мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства, відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Посилаючись на приписи статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд правомірно зазначив, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг узяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 статуту ПФ «ВЕМ» від 1992 р. засновник має право здійснювати свої права щодо управління підприємством через директора підприємства, прийнятого на посаду за контрактом. У таких випадках права, обов'язки, відповідальність, а також умови звільнення директора від займаної посади встановлюються з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.5 статуту ПФ «ВЕМ» від 1992 р. директор підприємства і його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади засновником. Засновник підприємства самостійно визначає компетенцію директора і всіх інших посадових осіб підприємства.

Згідно наказу №19 від 31.12.1992 р. прийнято ОСОБА_6 на посаду директора ПФ «ВЕМ» з 01.01.1993 р. Матеріалами реєстраційної справи ПФ «ВЕМ» підтверджується його повноваження як керівника з моменту призначення і до цього часу, а також вбачається відсутність обмежень щодо представництва від імені цієї юридичної особи. Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців свідчать про те, що керівник ОСОБА_6 має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Цивільного кодексу України при здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення зборів 22.10.2008 р. учасниками ТОВ «ЛМ-ХХІ» є: юридична особа - Приватна фірма «ВЕМ» та фізична особа ОСОБА_7; від імені юридичної особи приймав участь повноважний керівник (ОСОБА_6); обидва учасника були присутні на цих зборах, про що свідчать підписи на протоколі від 22.10.2008 р., і цього не заперечується усіма учасниками процесу.

Також, колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту ч.3 ст.167 Господарського кодексу України, визначаючи склад учасників корпоративного спору про визнання недійсними рішення загальних зборів господарського товариства, обов'язковим учасником корпоративного спору має бути суб'єкт корпоративних прав. У даній справі позивач - ОСОБА_4, не є учасником ТОВ «ЛМ-ХХІ»; законодавством, що регулює корпоративні відносини, не встановлено обов'язку при скликанні загальних зборів повідомляти про збори учасників цього товариства саме їх засновників (власників); а тому позивач не має право оскаржувати рішення загальних зборів цього товариства. Таким чином, посилання позивача на порушення прийнятими рішеннями її як власника ПФ «ВЕМ» прав не ґрунтуються на вимогах закону.

Окрім того, законодавець не наділяє особу, яка не є учасником товариства, звертатися до господарського суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства. Отже, посилання ОСОБА_4 на те, що при скликанні та проведенні зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» порушені корпоративні права ПФ «ВЕМ», також е необґрунтованими.

Згідно зі статтями 41, 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

У ч. 2 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» вказано, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до ст. ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства» права учасника товариства на участь в управлінні господарським товариством здійснюється шляхом участі у роботі вищого органу управління та прийнятті рішень учасником або його уповноваженим представником.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що кворум, достатній для проведення чергових загальних зборів акціонерів ТОВ "ЛМ-ХХІ" 22.10.2008 р., був забезпечений.

Господарський суд правомірно дійшов висновку, що протокол загальних зборів учасників ТОВ "ЛМ-ХХІ" від 22.10.2008 р. складено без порушень, оскільки представник ПФ "ВЕМ" ОСОБА_6 був належним чином уповноважений статутом товариства на здійснення відповідних дій.

Колегія суддів вважає, що відсутність лише доказів належного повідомлення учасників ТОВ «ЛМ-ХХІ» (ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_7.) про час і місце проведення зборів 22.10.2008 р. не може бути у даному випадку підставою для визнання їх рішень недійсними, оскільки протокол свідчить про наявність у якості учасників зборів обох повноважних учасників.

Суд першої інстанції, вирішуючи вимогу позивача про визнання недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., укладені між ПФ «ВЕМ» та фізичною особою ОСОБА_6 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI», та договір між ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_5 про продаж 7,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI», виходив з того, що відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. При цьому відповідно до ст. 656 ЦК України предметом купівлі-продажу можуть бути і майнові права.

До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно п.6.3.6 статуту Приватної фірми «ВЕМ» у редакції від 19.10.1992 р. до виключної компетенції засновника належить прийняття рішення про продаж частини або всього майна підприємства, тобто питання про продаж будь-якого майна ПФ «ВЕМ», у тому числі корпоративних прав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якою встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; у відносинах з третіми особами, зокрема, при укладенні фірмою «ВЕМ» спірного договору з громадянкою ОСОБА_5, остання може послатися на доводи, що їй не було відомо про обмеження повноважень керівника, які знаходяться у статуті, але сам керівник ОСОБА_6 мав діяти лише у межах прав, встановлених статутом, незалежно від тих відомостей, які знаходяться в ЄДР.

Відповідач (ОСОБА_6.) визнав, що діяв неправомірно, укладаючи договір між ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_6 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI».

Як вбачається з матеріалів справи представником відповідача (ТОВ «ЛМ-ХХI») заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідної заяви до суду не подавалось.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Таким чином, суд правомірно визнав строк позовної давності в даному випадку пропущеним і відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсними договори купівлі-продажу від 22.10.2008 р., які укладені між ПФ «ВЕМ» та фізичною особою ОСОБА_6 про продаж 42,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI», та договір між ПФ «ВЕМ» та ОСОБА_5 про продаж 7,5 % часток в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI».

Позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надано належних доказів в обґрунтування того, що їй стало відомо про оскаржувані договори та проведення оскаржуваних зборів тільки у липні 2012 р. від ОСОБА_6, посилання на наказ від 25.07.2012 р. (а.с.84 т. 1) як відповідний доказ колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки сам наказ не наводить будь-яких підстав тимчасового відсторонення керівника ОСОБА_6 від виконання обов'язків директора.

Суд, вирішуючи вимогу позивача про зобов'язання Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скасувати запис про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХI», внесених на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI», оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЛМ-ХХI» від 22.10.2008 р., та повернення ПФ "ВЕМ" частки в статутному фонді ТОВ «ЛМ-ХХI» шляхом визнання за ПФ «ВЕМ» права власності на 50% статутного фонду ТОВ «ЛМ-ХХI», зобов'язавши Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснити реєстрацію даного права, встановив наступне.

Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» орган державної реєстрації за власною ініціативою не приймає жодних рішень відносно суб'єктів господарювання та не вносить записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а лише фіксує факт набуття установчими документами юридичної сили при їх надходженні до державного реєстратора.

Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи, згідно із законодавством України.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності пакету документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці.

Встановити, чи діяла особа, яка бажає зареєструвати юридичну особу, під впливом омани, насильства, за обіцянку винагороди тощо, державний реєстратор, якого законом уповноважено засвідчувати факт створення юридичної особи та здійснювати інші реєстраційні дії, не тільки не має можливості, але і таких функцій та повноважень.

Органи Державної реєстрації не здійснюють нагляд за порядком скликання, повідомлення учасників, формування порядку денного та проведення загальних зборів учасників товариства.

Як свідчать матеріали реєстраційної справи, документи, подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ», відповідали вимогам положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Підстав для залишення документів без розгляду або для відмови в проведенні державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ЛМ-ХХІ» державний реєстратор не знайшов (ч. 1 ст. 27 та ч. 11 ст. 29 Закону).

Заборон від судових та правоохоронних органів щодо проведення реєстраційних дій до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради Харківської області не надходило, що підтверджується реєстраційною справою ТОВ «ЛМ-ХХІ».

Згідно з ч. З ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 р., акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно і обґрунтовано на підставі наданих сторонами доказів відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України правомірно віднесені судом на позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року у справі № 5023/4495/12 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року у справі № 5023/4495/12 залишити без змін.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.02.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя В.С.Хачатрян