Рішення № 29436686, 19.02.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 р. Справа № 923/126/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон

про стягнення 275 557 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І., юрисконсульт за довіреністю № 14-7 від 08.01.2013 р.;

від відповідача: Руденко І.С., юрисконсульт за довіреністю № 4938 від 25.12.2012 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (відповідач) про стягнення 61 703 грн. 61 коп. інфляційних процесів, 174 019 грн. 66 коп. пені та 39 833 грн. 81 коп. три відсотки річних відповідно до умов договору № 14/2130/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року, доповнений додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 року та № 2 від 30.12.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2130/11 від 30.09.2011 року, на приписи статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні у матеріалах справи.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені у зв'язку з тим, що заборгованість по зобов'язанню (основний борг) відсутня на дату подання позовної заяви та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних повністю.

В судовому засіданні 18.02.2013 р. оголошувалась перерва до 19.02.2013 р., після чого розгляд справи було продовжено.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 14/2130/11, доповнений додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 року та № 2 від 30.12.2011 року.

Згідно з цим договором, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" повинно прийняти і оплатити природний газ.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 34 105,00 тис. м3.

У відповідності до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передавання газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання - передавання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п.3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 023,50 грн. крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 628,20 грн.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

На виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 12 735, 541 тис. м3 , на загальну суму 66 945 824, 33 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 року на суму 3 633 185,20 грн., від 30.11.2011 року на суму 12 675 718,42 грн., від 31.12.2011 року на суму 13 931 436,07 грн., від 31.01.2012 року на суму 16 096 414,62 грн., від 29.02.2012 року на суму 20 609 070,02 грн., (а.с.17-21).

Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз", у порушення п. 6.2 Договору не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим згідно з п. 7.2 Договору публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснено нарахування штрафних санкцій та фінансових санкцій.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 174 019 грн. 66 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 39 833 грн. 81 коп. та 61 703 грн. 61 коп. індексу інфляції, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин вимоги про стягнення 3% річних у сумі 39 833 грн. 81 коп. та 61 703 грн. 61 коп. індексу інфляції, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначалося про зменшення розміру пені у зв'язку з особливим алгоритмом розрахунків між сторонами за Договором, систематичною заборгованістю позивача по розрахункам за послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а також відсутністю заборгованості по зобов'язанню на дату подання позовної заяви.

Суд зазначає, що у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені слід відмовити виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз цієї статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. Слід зауважити, що якщо позивачем заявлено вимогу лише про стягнення штрафних санкцій, то у такому випадку відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання. При цьому судом до уваги може братися незначність прострочення виконання зобов'язання перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а також неспіврозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин як на підставу вимог та заперечень покладається на сторони.

Разом з тим, в порушення наведеного відповідач не обґрунтував жодними належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним умов договору, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Інших доказів винятковості обставин, які призвели до порушення умов договору, відповідачем суду надано не було, тому підстав для зменшення штрафу не вбачає.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись статтями 44, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (73036, м.Херсон, вул. Поповича, буд.3, код ЄДРПОУ 03355353, інші реквізити суду не відомі) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 260053012609 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) - 61 703 грн. 61 коп. інфляційних, 174 019 грн. 66 коп. пені, 39 833 грн. 81 коп. 3% річних та 5 511 грн. 14 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2013 року

Суддя В.В.Людоговська