Рішення № 29436607, 18.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 913/329/13-г

Провадження № 5/913/329/13-г

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»,

м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 12 000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 000 грн. 00 коп. за договором від 04.07.2012 № 040712 про організацію міжнародних перевезень вантажів.

Сторони правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Разом з тим, від відповідача надійшла заява від 18.02.2013 № б/н, в якій він позов визнав повністю та просив розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості в сумі 12 000 грн. 00 коп. у зв'язку із фінансовим становищем строком на 6 місяців за наступним графіком:

- не пізніше 28 лютого 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.;

- не пізніше 30 березня 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.;

- не пізніше 30 квітня 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.;

- не пізніше 30 травня 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.;

- не пізніше 30 червня 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.;

- не пізніше 30 липня 2013 року - 2 000 грн. 00 коп.

При цьому, після судового засідання до канцелярії суду від позивача надійшла заява від 13.02.2013 № 79 про перенесення розгляду справи.

Вказане клопотання судом не розглядалося, оскільки надійшло після судового засідання, в якому спір був розглянутий по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як експедитором, та Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», як перевізником, 04.07.2012 укладено договір про організацію міжнародних перевезень вантажів № 040712 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є правовідносин сторін, які виникли при плануванні, організації та здійснення перевезень автомобільним транспортом в міжнародному сполученні експортно-імпортних вантажів, які надаються замовником для перевезення транспортом перевізника.

За умовами розділу 5 вказаного договору оплата за надані послуги згідно із даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника відповідно до виставленого рахунку. Порядок та строки оплати домовлено в заявці з перевезення вантажу, яка направлена перевізнику перед визначеним перевезенням. Протягом 10 днів після закінчення перевезення перевізник передає замовнику акт здачі-приймання виконаних послуг, оригінали СМР з печатками вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувача, рахунок-фактура.

Відповідачем позивачу була надана заявка, відповідно до якої передбачено наступну форму оплати «б/г після отримання оригіналів документів протягом 2-3 банківських днів».

Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародною транспортною накладною № 126124 (а.с. 13) та не заперечується відповідачем.

Позивач 12.07.2012 направив відповідачу оригінали документів, передбачених договором, які були ним отримані 17.07.2012 (а.с.10).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням відповідачем позову та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Заява відповідача, за якою він просить надати розстрочку виконання рішення на 6 місяців, судом відхиляється з наступних підстав.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

В силу ст.121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо розстрочення виконання рішення.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за договором у сумі 12 000 грн. 00 коп.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»,

м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А, ідентифікаційний код 22890514, борг в сумі

12 000 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 20.02.2013.

Суддя С.В. Вінніков