Ухвала суду № 29435237, 11.02.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0622/2-45/2011 Головуючий у 1-й інст. Грек М.М.

Категорія 27 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю, Гансецької І.А.

при секретарі : Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ «Ружинське підприємство матеріально-технічного постачання «Райагропромпостач», ПП «Субін Віктор Володимирович» про стягнення боргу по кредитах

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року,-

встановила:

В січні 2011р. ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» звернувся до суду з позовом. Просив стягнути на користь Банку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку за рахунок заставного майна заборгованість відповідно до договору іпотеки № 3468 від 03.12.07р., заборгованість за кредитним договором №012/110/799 від 28.11.07р. в сумі 5482427,96грн.; стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість по кредитному договору №010/110/455 від 22.06.2007р. в сумі 3635696,35грн.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПП ОСОБА_2, ВАТ «Ружинське підприємство матеріально - технічного постачання «Райагропромпостач», заборгованість по кредитному договору №Z012/110/454 від 22.06.07р. в сумі 2427983,34грн. Зазначав, що 28.11.2007р. між позивачем і ПП «ОСОБА_2» було укладено кредитний договір № 012/110/799 про отримання кредиту в сумі 5012000грн. строком до 19.11.2012р. зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. Відповідач не виконував належним чином умови договору. В забезпечення виконання зобов'язання було передано відповідно до договорів застави №7065 від 05.12.2007р., №6962 від 30.11.2007р., зі змінами 03.07.2009 р., в заставу рухоме майно. ОСОБА_3 виступала майновим поручителем і передала в іпотеку (договір іпотеки № 3468 від 03.12.2007р.) земельну ділянку площею 5,8183 га.

22.06.2007р. між ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ПП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №010/110/455 про надання кредиту в сумі 4435000 грн. строком до 18.06.2012р. зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами. Поручителями за договором виступали ВАТ «Ружинське підприємство матеріально-технічного постачання «Райагропромпостач» (далі - ВАТ «Ружинське ПМТП «Райагропромпостач») і ОСОБА_3 Відповідно до договорів іпотеки поручителі передали в іпотеку комплекс нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (відповідач 3) та земельні ділянки площею : 5,5716га, 8,9579га (відповідач 2). Умови кредитного договору боржником не виконувалися належним чином.

22.06.2007р. між Банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Z012/110/454 про надання кредиту в сумі 310000дол. США строком до 18.06.2012р. зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом. Поручителями виступили ВАТ «Ружинське ПМТП «Райагропромпостач» і ОСОБА_3 Умови цих договорів також належним чином не виконувались.

Заборгованість станом на 23.12.2010р. за вказаними договорами становить 11564106,65грн. У травні 2011р. Банк подав заяву про збільшення позовних вимог. Просив стягнути заборгованість у сумі 12223696,34грн.

Заочним рішенням Ружинського райсуду Житомирської області від 27 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

15.10.2012 року ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою від 14.11.2012р. заяву відповідача залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Про судове засідання 27.09.2012р. не знав, повісток не отримував, тому не мав можливості надати докази. Розрахунки, які надано суду позивачем, є неправомірними та не відповідають дійсності.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що протягом всього терміну дії кредитних договорів боржник не виконував умови укладених кредитних договорів, порушував строки платежів, встановлені графіками погашення кредитної заборгованості.

Пунктом 4.1-додаткової угоди № 2 від 30.06.09р. до кредитного договору № 2 012X110X454 від 22.06.07р. зазначається, що станом на 30.06.09р. фактична заборгованість по кредитному договору становить 257 661 доларів США. Пунктом 4.2. вказується заборгованість (67 684,04 доларів США) строк сплати, якої настав та вказується заборгованість з погашення процентів в сумі 18 697,90 доларів США. Пунктом 5 встановлено графік погашення кредитної заборгованості.

Пунктом 1.1. додаткової угоди №3 від 25.02.10р. до кредитного договору № 012\110X454 від 22.06.07р. передбачено фактичну заборгованість по кредитному договору станом на 25.02.10р., п.1.2. визначено суму заборгованості, строк сплати якої настав, вказана заборгованість за відсотками. Аналогічні умови викладені в п.п.3.1,3.2,5 додаткової угоди №3 від 30.06.09р. до кредитного договору №010\110\455 від 22.06.07р., п.п.2.1,2.2,3 додаткової угоди №4 від 25.02.10р. до кредитного договору № 010\110\455 від 22.06.07р. та п. 4 додаткової угоди № 5 від 25.02.10р. до кредитного договору № 010\110\455 від 01.0З.10р. Такі ж умови передбачені в п.п.2.1.,2.2,2.4 додаткової угоди №2 від 30.06.09р. до кредитного договору №012\110\799 від 28.11.07р., п.5 додаткової угоди №3 від 01.07.09р. до кредитного договору №012\110\799 від 28.11.07р. п.п.2.1,2.2,2.4 додаткової угоди №4 від 25.02.10р. до кредитного договору №012\110\799 від 28.11.07р. та п.4 додаткової угоди №5 від 01.03.10р. до кредитного договору №012\110\799 від 28.11.07р.

Матеріалами справи доведено, що відповідачі були повідомлені належним чином про наявну заборгованість за кредитними договорами, несплаченими відсотками, розмір проплат, за які періоди не сплачував кредитні кошти позичальник, а також і те, що кредитні кошти погашаються невчасно.

На порушення вимог ст. 60 ЦПК України відповідачі не надали будь - яких доказів на спростування вимог банку.

В матеріалах справи є належні та допустимі докази, які підтверджують видачу кредитів та їх розміри. По кредитному договору № Z 012/110/454 від 22.06.2007 року (сума кредиту 310000,00 доларів США) позивачем подано меморіальний ордер на видачу суми кредиту в розмірі 310000,00 доларів США (копія меморіального ордеру № 97 від 27.06.2007 року), що підтверджує факт видачі кредиту та його розмір.

Матеріалами справи доведено, що п.2.2 договору №Z012/110/454/2 від 22.06.2007р., договору поруки № 010/110/455/2 від 22.06.2007р. передбачають, що, якщо надійде вимога про погашення заборгованості по кредитному договору, а таких коштів у поручителя не буде, то кредитор згідно норм чинного законодавства має право звернути стягнення за рахунок майна поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови зазначених договорів, їх форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, що волевиявлення позичальника було обмеженим та не відповідало його внутрішній волі.

Викладені в тексті договорів їх істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Зазначене свідчить про відповідність договорів вимогам ст. 203 ЦК України.

Апеляційний суд враховує, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банківські договори недійсними не визнано. Відповідачі укладені із Банком угоди не оскаржують.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу

Суд першої інстанції дав відповіді на всі доводи відповідачів, не порушивши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Рішення суду постановлено з дотриманнямвимог ст.ст. 524, 526, 533, 1054 ЦК України, а також положень процесуального права.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: