Ухвала суду № 29434644, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К-25218/10

№ К-25218/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 2-а-46137/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пирятинський м'ясокомбінат»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції

за участю прокурора Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 20.02.2009 №№ 000072301/0, 000082301/0, від 13.05.2009 №№ 000072301/1, 000082301/1, від 16.07.2009 №№ 000072301/2, 000082301/2, 0000202301/2.

Судові рішення вмотивовані висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Соціум-Торг»шкур великої рогатої худоби та включив до податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у ціні придбання шкур, оскільки ці суми підтверджуються податковими та видатковими накладними, виписаними ТОВ «Соціум-Торг», та фактом сплати позивачем придбаного у цього постачальника товару.

Суд також виходив з того, що допущені позивачем порушення пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту в спеціальній декларації з ПДВ за березень, травень 2008 року податку в загальній сумі 96142,00 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товарів не у сільськогосподарських товаровиробників, та не перерахування у зв'язку з цим на спеціальний рахунок 14699,00 грн. не призвело до заниження податкових зобов'язань з огляду на одночасне завищення податкових зобов'язань за загальною декларацією на таку ж суму.

У касаційній скарзі Лубенська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ВАТ «Пирятинський м'ясокомбінат»податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.02.2009 № 8/23/05421137, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), пункту 1 ст. 202, пунктів 2, 3 та 5 ст. 203, частини 2 т. 215 , ст.ст. 228, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України, а саме: завищення валових витрат на загальну суму 10746789,00 грн. за І, ІІ квартали 2008 року за господарськими операціями з придбання шкур великої рогатої худоби (далі -шкури) у ТОВ «Соціум-Торг», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 2686697,00 грн. Крім того, за висновками ОДПІ, позивачем порушено норми підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення податкового кредиту за січень - червень 2008 року на загальну суму 2033340,00 грн. за господарськими операціями з придбання шкір у ТОВ «Соціум-Торг». Цей висновок обґрунтований посиланням на те, що під час перевірки позивач не надав первинних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Соціум-Торг».

За результатами перевірки та адміністративного узгодження визначених сум податкових зобов'язань ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000072301/0, від 13.05.2009 № 000072301/1, від 16.07.2009 № 000072301/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3589482,60 грн.( у т.ч. 2686697,00 грн. - основний платіж, 902785,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 20.02.2009 № 000082301/0, від 13.05.2009 № 000082301/1, від 16.07.2009 № 000082301/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3209880,00 грн.( у т.ч. 2130531,33 грн. - основний платіж, 1079348,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції).; від 16.07.2009 № 0000202301/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1343348,50 грн.( штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Соціум-Торг»(продавець) були укладені договори купівлі-продажу: від 23.01.2008 № 15 та додаткова угода до нього від 23.01.2008 № 1, від 05.02.2008 № 27 та додаткова угода до нього від 05.02.2008 № 1, від 28.02.2008 № 42 та додаткова угода до нього від 28.02.2008 № 1, від 04.04.2008 № 74 та додаткова угода до нього від 04.04.2008 № 1, від 12.05.2008 № 92 та додаткова угода до нього від 12.05.2008 № 1, від 30.05.2008 № 111 та додаткова угода до нього від 30.05.2008 № 1. За умовами вказаних договорів продавець зобов`язувався поставити покупцю шкури великої рогатої худоби, а покупець - сплатити вартість поставленого товару. При цьому умовами договорів визначалось, що право власності на товар зберігається за продавцем до моменту фактичної передачі товару покупцю. За наслідками вказаних договорів ТОВ «Соціум-Торг»виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 12896146,95 грн., а позивач оплатив вказану в них вартість поставок.

У подальшому позивач виписав податкові та видаткові накладні на поставку шкір ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок»»згідно з договором поставки від 09.01.2008 № ПС-17/08.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор»до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Соціум-Торг»товару (шкіри великої рогатої худоби), витрати на оплату якого позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року, а суми ПДВ у ціні товару включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за січня - червень 2008 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ОДПІ посилалась на відсутність у позивача документів на підтвердження факту перевезення та передачі йому товару ТОВ «Соціум-Торг», а саме: товарно-транспортних накладних, документів щодо оприбуткування товару на складах позивача. Як свідчить акт перевірки, товар не значився як оприбуткований по складському обліку, так само, як і не значився у відомостях обліку приймання, сортування і відвантаження шкір.

Ці доводи контролюючого органу, однак, не були належним чином перевірені в судовому процесі. Так, суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Також судами залишено поза увагою доводи ОДПІ щодо відсутності у ТОВ «Соціум-Торг» реальної можливості здійснити поставку вказаної продукції позивачу, а у останнього подальшу її реалізацію з огляду на відсутність у ТОВ «Соціум-Торг»трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із поставкою шкур великої рогатої худоби, зокрема відсутність власних або орендованих приміщень, транспортних засобів для здійснення перевезення такого товару.

На підтвердження своїх доводів ОДПІ, поміж іншим, посилалась на лист Об`єднаної ветеринарної медицини в м. Києві від 04.12.2008 № 776 (а.с. 111, т.1), згідно якого ТОВ «Соціум-Торг»не отримувало ветеринарних свідоцтв для реалізації шкур великої рогатої худоби, які у силу норм ст. 15 Закону України «Про ветеринарну медицину»та згідно з Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32 є обов`язковими для здійснення реалізації вказаного виду товару.

Посилання позивача на передачу первинних документів адвокату ОСОБА_2 згідно з актом від 16.12.2008 як на причину відсутності під час перевірки документів на підтвердження поставки шкур ТОВ «Соціум-Торг»не переконливе, оскільки такі дії суперечать обов`язку суб'єкта підприємницької діяльності зберігати первинну документацію згідно з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». До того ж, перевірка контролюючим органом була розпочата 28.11.2008.

Наведеним доводам ОДПІ про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Соціум-Торг» суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу товару (шкур великої рогатої худоби), витрати на оплату яких позивач відніс до валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року, а суми ПДВ у ціні товару включив до податкового кредиту, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак