Ухвала суду № 29433212, 14.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7355/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-1670/7355/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0001122308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 087,00 грн., з них за основним платежем 208 058 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 104 029 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення -рішення №0001122308 від 15 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 087 грн. (триста дванадцять тисяч вісімдесят сім гривень), з них за основним платежем 208 058 грн. (двісті вісім тисяч п'ятдесят вісім гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями 104 029 грн. (сто чотири тисячі двадцять дев'ять гривень).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" (код ЄДРПОУ 35796705) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, не надано оцінку доказам, які досліджувалися в судових засіданнях, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" (ідентифікаційний код 35796705) 07.03.2008р. зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію 1 588 102 0000 007571. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 12.03.2008р. за № 28186 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100111653, виданого ДПІ у м. Полтаві 15.04.2008р., індивідуальний податковий номер 357967016013.

В період з 31 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року ДПІ у м. Полтаві відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 30.10.2012 року №2038, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вентзавод Авангард" з питань правомірності декларування сум податкового кредиту з ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" за серпень 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 01.11.2012р. №3754/22-6/35796705, яким встановлені порушення позивачем: п. 44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 208 058,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0001122308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 087,00 грн., з них за основним платежем 208 058 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 104 029 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 08 травня 2012 року між ТОВ "Вентзавод Авангард" (покупець) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №58, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності: вентиляційне обладнання, електродвигуни і комплектуючі до нього, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (том 1 а.с. 41-42).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках-фактурах. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах самовивозу. Вартість товару визначається сторонами в гривнях та включає вартість товару, тари, упаковки, ПДВ (пункти 1.2, 3.1, 4.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Вентзавод Авангард" у серпні 2012 року придбало у ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", відповідно до специфікації від 23.07.2012р. №3, від 26.07.2012р. №4, від 08.08.2012р. №5, №6, товарно-матеріальні цінності (направляючий апарат вентилятора ВДН - 18, діффузор вентилятора ВДН - 18, робоче колесо вентилятора ВД - 15,5, раму уліти вентилятора ВДН - 18, підшипниковий вузол димососа ДН-24*2, конус ступиці димососа ДН-24*2, муфту МУВП ф500, лопатку робочого колеса димососа ДН-24*2, ступицю димососа ДН-24*2, лопатку робочого колеса димососа Д-21,5*2, робоче колесо вентилятора ВМ-18 та конус ступиці димососа Д-21,5*2, плиту підшипникова вузла димососа Д-21,5*2, ступиці димососа Д-21,5*2, направляючий апарат димососа Д-21,5*2, робоче колесо димососа - пилоуловлювача ДП-12, підшипниковий вузол димососа ДП-12, уліти основні димососа - пилоуловлювача ДП-12, раму димососа - пилоуловлювача ДП-12, тумбу опорну димососа -пилоуловлювача ДП-12, муфту МУВП ф.320, електродвигун АМУ25056 45кВт/1000 об.хв, крильчатку димососа -пилоуловлювача ДП-12, вал димососа-пилоуловлювача ДП-12) на загальну суму 1 248 348 грн., в тому числі ПДВ 208 058 грн. (том 1 а.с. 43, 59, 69, 86).

За результатами здійснення вказаної господарської операції ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- рахунки-фактури від 23.07.2012 №120723, від 26.07.2012 №120726, від 08.08.2012 №120808, від 23.08.2012 №120823;

- видаткові накладні від 01.08.2012 №297, №298, №296, від 10.08.2012 №299, №302, №301, №300, №303, від 17.08.2012 №309, №304, №306, №305, №307, №308, від 27.08.2012 №318, №317, №311, №315, №313, №310, №316, №314, №312;

- акти прийому - передачі продукції від 01.08.2012 №08/01-1, №08/01-2, №08/01-3, від 10.08.2012 №08/10-1, №08/10-2, №08/10-3, №08/10-4, №08/10-5, від 17.08.2012 №08/17-1, №08/17-2, №08/17-3, №08/17-4, №08/17-5, №08/17-6, від 27.08.2012 №08/27-1, №08/27-2, №08/27-3, №08/27-4, №08/27-5, №08/27-6, №08/27-7, №08/27-8, №08/27-9;

- податкові накладні від 01.08.2012 №2, №3, №4, від 10.08.2012 №65, №66, №67, №68, №69, від 10.08.2012 №115, №116, №117, №118, №119, №120, від 27.08.2012 №176, №177, №178, №179, №180, №181, №182, №183, №184.

Вказані податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2012 року.

Оплата за придбаний товар проведена позивачем частково у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 206-209, том 2 а.с. 2).

Відповідно до пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобіля КАМАЗ 53212, державний номер НОМЕР_1 (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу міститься в матеріалах справи), орендованого позивачем, згідно укладеного між ТОВ "Вентзавод Авангард" та ОСОБА_2 договору оренди вантажного автомобіля від 15.05.2012 року (том 1 а.с. 166-169).

З копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2008-2012 роки вбачається, що даний автомобіль закріплено за ОСОБА_3, який відповідно до довідки ТОВ "Вентзавод Авангард" від 14.12.2012, працює на даному підприємстві на посаді менеджера (том 1 а.с. 162-164).

Реальність транспортування придбаного ТОВ "Вентзавод Авангард" товару підтверджується: товарно-транспортними накладними від 01.08.2012 №01/08-12, від 10.08.2012 №10/08-12, від 17.08.2012 №17/08-12, від 27.08.2012 №27/08-12, подорожніми листами вантажного автомобіля та копіями посвідчення про відрядження.

При цьому, колегія суддів зауважує на той факт, що про наявність товарно-транспортних накладних перевіряючими зазначалося безпосередньо в акті перевірки від 01.11.2012 №3754/22-6/35796705, і жодних зауважень до їх форми та змісту ДПІ у м. Полтаві вказано не було.

Придбаний у серпні 2012 року товар у ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" доставлявся на склад ТОВ "Вентзавод Авангард", що розташований за адресою: вул. Островського, 57, м. Полтава, де і зберігався. Наявність у користуванні позивача складу за даною адресою підтверджується договором оренди (найму) нежитлових приміщень №1 від 04.01.2012 (том 1 а.с. 170).

Крім того, в матеріалах справи містяться оборотно-сальдові відомості по руху товару по постачальнику ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" за серпень 2012 року, згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику (том 1, а.с. 165).

В підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" товару позивачем надано докази використання вказаних ТМЦ для виготовлення продукції, яка у подальшому поставлялася іншим контрагентам, та докази подальшої реалізації ТМЦ іншим контрагентам із підтвердженням копіями договорів, видаткових накладних, рахунків-фактур, актами виконаних робіт, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно - матеріальних цінностей за накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 115-160, 178-204).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Вентзавод Авангард". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Вентзавод Авангард" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочину ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" з позивачем висновками Акту Харківської ОДПІ від 22.10.2012 р. № 501/220/34056721 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

В ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність технічних та трудових ресурсів у контрагента, транспортного та торгівельного обладнання, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" не було виробником поставлених позивачу товарів, а виступало посередником, такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2012р. по справі № 2а-1670/7355/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.