Ухвала суду № 29432827, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.справа № 2а-6956/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Волнова Ю.М. дов від 05.05.2011

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року

у справі № 2а-6956/10/0870

за позовом закритого акціонерного товариства «Електроснаб»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановила:

Закрите акціонерне товариство «Торгівельний будинок «Елестроснаб» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати рішення від 06.08.10 № 0003832308/0 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1793,22 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення правил ведення касових операцій в національній валюті України. Відповідачем не зазначено, за яке саме порушення норм з регулювання обігу готівки були застосовані штрафні санкції, в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на конкретну норму Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», яка б встановлювала відповідальність за відсутність позначок у посвідченні про відрядження працівників позивача. Під час перевірки позивачем надані накази про направлення у відрядження, які свідчать про дотримання строків відрядження, документи про зв'язок відрядження з виробничо-господарською діяльністю підприємства, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.65), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду, постановити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 06.08.2010 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003832308/0, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1793,22 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Підставою для застосування штрафних санкцій визначено ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Означене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ЗАТ «Торгівельний Будинок «Електроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 серпня 2008 року по 31 березня 2010 року (акт перевірки від 26.07.2010 № 127/23-2/31831117 - а.с.11).

Перевіркою встановлено порушення пп. 1.2, 2.11, 3.1, 7.41, 7.42, 7.43 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме: відсутність посвідчення та наказу на відрядження з дотриманням граничної тривалості службового відрядження, та наявності позначок у посвідченні про відрядження.

Порушення встановлено на підставі авансових звітів № 8 від 03.06.2009 та № 7 від 26.03.2010.

Як зафіксовано в акті перевірки, працівниками підприємства на відрядження за кордон витрачено: ОСОБА_2 - 1155,81 грн. на проїзд (залізничні квитки № 502559, № 391800); ОСОБА_3 - 637,41 грн. на проїзд (залізничні квитки № 626136, № 626235). На момент проведення перевірки не надано посвідчення на відрядження та доказів на підтвердження зв'язку даних відряджень з господарською діяльністю підприємства. Також на перевірку не надано наказів на відрядження зазначених працівників.

З огляду на фактичні обставини справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пункт 3.1 цього Положення передбачає, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначені питання врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Підпунктом 1.2 розділу II вказаної Інструкції про службові відрядження визначено, що підприємства, які направляють працівників у відрядження за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами в національній валюті країни, куди відряджаються працівники, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами та з урахуванням положень підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.4 цієї ж Інструкції за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження. При цьому указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат.

Судом встановлено, що працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 аванс - готівкові кошти на відрядження - не видавалися, працівники витрачали на командировку власні кошти, а після повернення із відрядження їм відшкодовувалися витрати, розмір яких було підтверджено документально.

Пунктом 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до п.7.42 зазначеного Положення також слід звертати увагу на повне і своєчасне звітування підзвітних осіб у разі використання ними під час відрядження значних сум підзвітних коштів для вирішення господарських питань.

Як встановлено вище, аванс для вирішення господарських питань працівникам не видавався, внаслідок чого підстави для звітування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

Означеними працівниками були надані оригінали проїзних документів, які підтверджували факт проїзду до місця командировки та назад, що стало підставою для відшкодування понесених ними витрат на проїзд, а саме:

залізничний квиток № 502559 за направленням Мелітополь - Санкт-Петербург на суму 568,35 грн., залізничний квиток №391800 за направленням Санкт-Петербург - Запоріжжя на суму 587,46 грн., усього: 1155,81 грн.

залізничний квиток № 626136 за направленням Запоріжжя - Білгород на суму 312,78 грн., залізничний квиток № 626135 за направленням Білгород - Запоріжжя на суму 324,63 грн., усього: 637,41 грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що при перевірці не надавались накази на відрядження працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та докази на підтвердження зв'язку відряджень з господарською діяльністю підприємства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається з акту перевірки від 26.07.2010 № 127/23-2/31831117, відповідачем додаткові документи від позивача не вимагались, відмова від їх надання (неможливості надання) в акті перевірки не зафіксована.

Разом з тим, позивачем подані накази про направлення вказаних працівників у відрядження, які разом з проїзними документами свідчать про дотримання працівниками строків відрядження, та підтверджують зв'язок відрядження з виробничо-господарською діяльністю підприємства.

ОСОБА_2 був командирований до підприємства ЗАТ «Підйомтрансмаш», м. Санкт-Перербург, РФ, на строк з 19 травня 2009 року по 03 червня 2009 року на підставі наказу по підприємству № 13-1-П від 19 травня 2009 року з метою проведення маркетингових досліджень та проведення переговорів по вирішенню питання продовження дилерського договору № 26/07 від 26 липня 2006 року, строк дії якого закінчувався 31 грудня 2009 року.

ОСОБА_3 був командирований до ТОВ «Павна», у м. Білгород, РФ, 25 березня 2010 року на підставі наказу по підприємству № 02-1-П від 24 березня 2009 року для огляду й з'ясування технічного стану продукції (електричних двигунів), які поставляються за контрактом № 10/03-01 від 10 березня 2010 року. Після з'ясування наявності та підтвердження технічного стану товару, 29 березня 2010 року було здійснено попередню оплату за зовнішньоекономічним контрактом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 11 від 29 березня 2010 року, поставку продукції здійснено на підставі ВМД № 112000010/0/002349 від 08 квітня 2010 року.

З огляду на вказані документи відсутність посвідчень про відрядження, на що посилається відповідач, в даному випадку не впливає на правомірність дій позивача по відшкодуванню вказаним працівникам витрат на проїзд до місця відрядження та назад.

Крім того, статтею 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачений вичерпний перелік підстав застосування штрафних санкцій за порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Наведені відповідачем в акті перевірки від 26.07.2010 № 127/23-2/31831117 обставини не підпадають під жодну з встановлених вказаним Указом Президента України підстав для притягнення позивача до відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 у справі № 2а-6956/10/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко