Ухвала суду № 29432095, 23.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р.Справа № 2а-4396/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-4396/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврамат - Рембуд"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврамат - Рембуд" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.03.2012 року №0000682302, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 325457,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 162728,50 грн. та № 0000672302, яким підприємству донараховано податок на прибуток у розмірі 248182,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-рембуд" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000672302 та № 0000682302 від 13.03.2012 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року проведено заміну відповідача на його правонаступника - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автрамат-рембуд" взято на податковий облік в державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

В період з 09.02.2012р. по 15.02.2012р. Державною податковою інспекцією у Московському району м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-рембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 468/23/23142659 від 22.02.2012 р. (Т.2 а.с. 230-250, Т.3 а.с. 1-21)

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що діяльність підприємства-контрагента ТОВ "Автрамат-рембуд", а саме: ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта і тому всі правочини, укладені з вказаним підприємством відповідно до ст. 215 ЦК України є нікчемними. Крім того, на думку податкового органу, позивачем не надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

Згідно акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.138.1 ст.138, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2,200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 325457,00 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 248182,0 грн.

13.03.2012 року відповідачем на підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012 року №0000682302, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 325457,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 162728,50 грн. і податкове повідомлення - рішення № 0000672302, яким підприємству донараховано податок на прибуток у розмірі 248182,0 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

На підставі договору підряду №АР-19/2011 від 12.01.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", позивачем - ТОВ "Автрамат-рембуд" придбано послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій для спорудження спортивно- оздоровчого призначення з об'єктами торгівлі та будівництва готелю по пр.Курчатова, 1а, м.Харків. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до справи.

На підставі договору підряду №АР-33/2011 від 04.04.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" придбано послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій виробничого корпусу з АБК по вул. Автогенній, 7, ЗАТ "Південкабель", м.Харків. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі договору підряду №АР-32/2011 від 20.04.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" придбано послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій для підвісного шляху, монтажу електротельфера г/п 3,2 по пр. Постишева, 93, м.Харків. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі договору підряду №АР-57/2011 від 01.09.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" придбано послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій для резервуару запасів води та компресорної для ТОВ "Промімпекс" по вул. Каштановій, 29, пров. Вишневому, 3, м.Харків. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до справи .

Також на підставі договору підряду №АР-46/2011 від 29.07.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"придбано послуги з виготовлення та монтажу металоконструкцій виробничого корпуса з АКБ по вул. Автогенній, 7, ЗАТ "Південкабель", м.Харків. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі договору підряду №АР-48/2011 від 25.07.2011 року з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"придбано послуги з виготовлення металоконструкцій для "Української хіміко-енергетичної компанії", м.Рубіжне, вул. Заводська, 1г, Луганська область. Розрахунки здійснено у безготівковій формі на підставі податкових накладних, копії яких долучено до справи.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору субпідряду, додатками до договору, відомостями ресурсів, локальними кошторисами, розрахунками, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання будівельних робіт,виписками по рахункам, копією книги обліку придбання, податковими накладними.

Також, про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу, викладені в мотивувальній частині акту перевірки щодо нереальності угод, укладених між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", є необґрунтованими, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджені належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів також зауважує, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання товарів (робіт, послуг) за вищезазначеним договором з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Автрамат-рембуд", що направлена на отримання доходу.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем п.138.1 ст.138, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2,200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 325457,00 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 248182,0 грн., оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та спростовуються доказами по справі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-4396/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.