Ухвала суду № 29430182, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9462/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестмонтаж» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Енергоінвестмонтаж» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енергоінвестмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 та статті 22 Податкового кодексу України, а також п.п. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 15 червня 2012 року № 1804/22-50/33298282 та винесено податкові повідомлення-рішення: від 02 липня 2012 року № 0000822305, яким ТОВ «Енергоінвестмонтаж» визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств у сумі 216 982, 00 грн., у тому числі: 207 889, 00 грн. - основний платіж, 9 093, 00 грн. - штрафні (фінансової) санкції; від 02 липня 2012 року № 0000832305, яким ТОВ «Енергоінвестмонтаж» визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 923 025, 00 грн., у тому числі: 770 728, 00 грн. - основний платіж, 152 297, 00 грн. - штрафні (фінансової) санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріал ва справи, у другому кварталі 2011 року між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «РІП» було укладено ряд договорів підряду: від 04 квітня 2011 року № 040411, від 12 січня 2011 року № 176/8-Р, від 07 червня 2011 року № 070611, від 13 квітня 2011 року № 27.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, до позовної заяви було додано відповідні податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів (витрати-по факту).

Крім того, в першому кварталі 2011 року між позивачем та ТОВ «Укртурпром ВС» укладено договір поставки. На підтвердження реальності даної господарської операції, позивачем надано суду: договір поставки від 23 лютого 2011 року № 121, специфікація до договору поставки, накладна, податкова накладна, платіжне доручення та відповідні видаткові накладні з дорученнями.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» позивачем надано суду: податкова накладна від 21 грудня 2010 року № 2112, накладна від 21 грудня 2010 року № б/н, рахунок від 21 грудня 2010 року № 37, платіжне доручення від 22 грудня 2010 року № 1470, локальний кошторис № 4-1-1, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, акт приймання виконаних робіт за грудень 2010 року № 1, підсумкова відомість ресурсів (витрати-по факту).

Згідно вказаних документів ТОВ «Енергоінвестмонтаж» придбало у ТОВ «ДК Трейдинг ЛТД» кабель, що було зумовлено виконанням зобов'язань по договору підряду від 26 жовтня 2010 року № 77, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник-сервіс». Виконання вказаних зобов'язань підтверджено також актом приймання виконаних робіт за грудень 2010 року № 1.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «ОАСУ Енерго» позивачем надано суду: договір підряду від 04 листопада 2010 № 04/11, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, акт приймання виконаних робіт за грудень 2010 року № 1, рахунок-фактура від 27 грудня 2010 року № СФ-132, податкова накладна від 31 грудня 2010 року № 144, реєстр платіжних документів за 05 січня 2011 року.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВАЛЬТРАВЕН» до матеріалів справи долучено: договір підряду від 21 грудня 2011 року № 15, податкова накладна від 28 лютого 2011 року № 28, видаткова накладна від 30 травня 2011 року № РН-000004, видаткова накладна від 28 лютого 2011 року № РН-2802-2, платіжне доручення від 28 лютого 2011 року № 170.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Українська цементна будівельна компанія» позивачем надано суду: договір поставки від 23 грудня 2011 року № 112, податкова накладна від 27 грудня 2011 року № 54, видаткова накладна від 27 грудня 2011 року № 218, платіжне доручення від 27 грудня 2011 року № 1460.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Імпульс» позивачем надано суду: відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжне доручення від 24 січня 2011 року № 63, виписки з банківського рахунку позивача.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «БС Консалтінг Юкрейн» позивачем надано суду: договір надання послуг від 24 червня 2011 року № 24/06 та від 03 жовтня 2011 року № 167, акт приймання виконаних послуг від 30 вересня 2011 року № 1 та від 30 грудня 2011 року № 1, податкова накладна від 30 серпня 2011 року № 245 та від 13 жовтня 2011 року № 185, платіжне доручення від 30 серпня 2011 року № 786 та від 13 жовтня 2011 року № 1051.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Енергоінвестмонтаж» та ТОВ «Збутпроект - 1» позивачем надано суду: договори підряду від 12 жовтня 2011 року № 121001, від 22 липня 2011 року, від 02 листопада 2011 року № 021101; акти приймання будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1 та № 2, за листопад 2011 року № 1 та № 2, за грудень 2011 року № 1 та № 2; податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та ряд іншої первинної документації, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз. 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від його контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

На момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не тягне за собою ніяких правових наслідків для ТОВ «Енергоінвестмонтаж», а тому дана обставина не береться до уваги судом як доказ неналежності формування податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, підприємства, що мають ознаки фіктивності, як зазначає представник відповідача, не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем надано суду всі необхідні первинні документи, складені у відповідності до вимог чинного законодавства, що посвідчують реальність виконання, укладених у перевіряємий податковим органом період часу, договорів, колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.