Рішення № 2942965, 22.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2009

Справа №2-15/14492-2007

За позовом Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко(99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1, код ЄДРПОУ 00412872)

До відповідача Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (95040, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08680299)

Про спонукання до виконання певних дій та стягнення 145691,22 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Сморчков В.В., довіреність № 31/426 від 01.12.2007 р., у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Державне підприємство Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК про зниження вартості залізобетонних стовпчиків ЖС-2.2. і кількості 5078 штук, переданих Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК Державному підприємству Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 року, з 13,60 грн. за штуку до 7,71 грн. за штуку з урахуванням вартості доставки (всього на суму 39151,38 грн.), про стягнення з відповідача 145691,22 грн., про зобов’язання відповідача вивезти з території позивача залізобетонні стовпчики в кількості 4787 штук.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, виконуючи свої зобовязання за договором № 42 купівлі-прдажу від 19.07.2006 р., поставив позивачу залізобетонні стовпчики ЖС-2.2., які не відповідають встановленим вимогам якості товару, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, і як наслідок звернення з позовом до господарського суду АР Крим.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, проте вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.11.2007 р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса (99055, м. Севастополь, вул.. Генерала Хрюкіна, 18).

22.07.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли копії матеріалів справи з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було поновлено.

01.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли пояснення позивача, в яких він погоджується з висновком судової експертизи, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях на висновок судового експерта проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що поставлені залізобетонні стовпчики ЖС-2.2. відповідали встановленим вимогам якості товару, а тріщини та втрата якості виникли лише з вини позивача через неправильне зберігання.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

19.07.2006 р. між Державним підприємством Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко (Покупець) (позивач) та Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (Продавець) (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 42. (а.с. 10-11)

Згідно пункту 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця залізобетонні стовпчики виноградні ЖС-2.2 в кількості 19000 штук (товар), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах дійсного Договору.

Якість товару повинна відповідати загальноприйнятим нормам якості, технічним умовам.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що сума Договору складає 258400,00 грн. (з ПДВ)

Ціна за одиницю товару складає 13,60 грн. (з ПДВ), в тому числі доставка 0,75 грн. (з ПДВ)

Відповідно до пункту 2.3 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем в порядку 100% передплати протягом 10-ти днів з моменту передачі Покупцем замовлення на партію товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 3.2 Договору обумовлено, що поставка товару здійснюється Продавцем не пізніше 45-ти календарних днів з моменту оплати партії товару, замовленого Покупцем.

Згідно з пунктом 4.3 Договору Покупець, якому переданий товар неналежної якості, вправі за своїм вибором вимагати від Продавця : пропорційного зменшення покупної ціни; заміни товару; відмовитися від переданого товару та вимагати повернення сплачених грошових сум.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 184842,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 31-34).

Відповідач на виконання умов договору в період з 15.08.2006 р. по 09.11.2006 р. передав у власність позивача товар залізобетонні стовпчики ЖС-2.2. в кількості 9865 штук, про що свідчать додані до матеріалів справи накладні (а.с. 12-26).

Отже, загальна вартість отриманого товару склала 134164,00 грн. згідно ціни, вказаної у договорі 13,60 грн. за одиницю.

Позивачем Державним підприємством Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко було встановлено на полях 5078 штук залізобетонних стовпчиків.

Так, згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 673, 675 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Прийом продукції по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П –7, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до пункту 16 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П –7 (далі – Інструкція П –7), при виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандарту, технічних умов, договору, одержувач зупиняє прийомку товару продукції і зобов’язаний викликати для участі в прийомці і складення двостороннього акту представника іногороднього виготовника (відправника).

Матеріали справи свідчать, що позивачем було направлено відповідну вимогу на адресу відповідача за вих.. № 12/1060 від 08.12.2006 р. (а.с. 115)

На зазначену вимогу позивачем була отримана відповідь, в якій відповідач зазначив, що дійсного часу проводяться лабораторні випробування партії поставлених на адресу позивача залізобетонних стовпчиків. У випадку невідповідності ДОСТу зазначеної партії залізобетонних виноградних стовпчиків відповідачем буде здійснена заміна, а також буде переглянута ціна на 5078 штук, що вже встановлені.

В такому випадку сторони повинні керуватися пунктом 20 Інструкції П –7, де зазначено, що при неявці представника виготовника (відправника) на виклик одержувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовника (відправника) не обов’язкова, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару –експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Прийомка продукції одностороннє підприємством – одержувачем може здійснюватися при наявності одночасно наступних умов: 1. відсутність відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місті надходження одержувача (покупця); при відмові їх виділити представника або його неявці. 2. при наявності згоди виготовника (відправника на односторонню прийомку товару підприємством-одержувачем.

Сторонами не представлено суду відповідних доказів існування зазначених обставин.

Так, 20.11.2006 р. наказом директора Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко № 222 від 20.11.2006 р. була створена комісія з метою визначення відповідності наданих Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК залізобетонних стовпчиків ЖС-2.2. вимогам якості. (а.с. 38)

Так, вказаною комісією був складений акт виявлених недоліків від 21.11.2006 р., згідно якого встановлено, що близько 80% всіх поставлених Продавцем стовпчиків мають обширні тріщини, сколи, розломи. При встановленні з/б стовпчиків останні тріскаються. Тривале використання виробів такої якості не є можливим. (а.с. 35)

В порушення вищезазначеного пункту 22 Інструкції П – 7, в прийомці товару по якості приймали участь тільки працівники підприємства Покупця –позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прийомка товару по якості була здійснена з порушенням норм Інструкції П-7.

Проте, факт поставки неякісної продукції підтверджується наступними доказами.

Згідно Акту від 31.01.2007 р. (а.с. 36) випробною лабораторією ВАТ «Кримзалізобетон», атестат акредитації № РЕ 1655/2004 від 30.09.2004 р., здійснений аналіз стійок залізобетонних виноградних шпалер ЖС-2.2. В результаті обстеження виявлені наступні відхилення від нормативної документації: 1. Армірованіє здійснено арматурою діаметром 4 ВрІ, по ТУ 5010-85 – робоча арматура діаметром 5 ВрІ; 2. прочність бетону по молотку кашкарова склала 225 кг/кв.см, 230 кг/кв.см (проектна марка бетону В 25 (300 кг/кв.см); 3. порушені умови складуваня та зберігання на підприємстві виготовника та при транспортуванні; 4. не зазначена разопалубочна прочність виробів.

Крім того, з метою визначення відповідності поставленого відповідачем товару встановленим вимогам якості була призначена судова товарознавча експертиза.

Згідно висновку судової експертизи № 992 від 23.05.2008 р. якість поставлених Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК залізобетонних стійок ЖС-2.2. згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 р. не відповідає встановленим вимогам стандартів, технічних умов; наявні дефекти у поставлених Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК залізобетонних стійок Ж.С.-2.2., згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 р., а саме на залізобетонних стійках є до 10 дрібних і крупних тріщин шириною від 1 мм до 3 мм.; дефекти а також відхилення від нормативної документації, наявні у досліджуваних залізобетонних стійок Ж.С.-2.2., мають виробничий характер і не виникли в результаті будь-яких пошкоджень при транспортуванні, зберіганні та експлуатації.

Експертним дослідженням також було встановлено, що відсоток втрати якості у досліджуваних залізобетонних стійок Ж.С.-2.2. у кількості 4787 штук, які зберігаються на території складу відділення № 1 Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко, складає 100%.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК дійсно були порушені умови договору щодо якості поставленої продукції.

Згідно з пунктом 4.3 Договору Покупець, якому переданий товар неналежної якості, вправі за своїм вибором вимагати від Продавця : пропорційного зменшення покупної ціни; заміни товару; відмовитися від переданого товару та вимагати повернення сплачених грошових сум.

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Як свідчать матеріали справи, вимога за вих.. № 11/695 про зниження вартості залізобетонних стовпчиків ЖС-2.2. і кількості 5078 штук, переданих Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК Державному підприємству Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 року, з 13,60 грн. за штуку до 7,71 грн. за штуку з урахуванням вартості доставки (всього на суму 39151,38 грн.), про повернення відповідачем 145691,22 грн., про зобов’язання відповідача вивезти з території позивача залізобетонні стовпчики в кількості 4787 штук, була направлена відповідачу 22.08.2007 р.(а.с. 29-30) Вказане повідомлення було отримано відповідачем 27.08.2007 р., про що свідчить повідомлення про доставку від 27.08.2007 р. та акт, складений Кур’єрскою службою доставки 27.08.2007 р.

Відповідачем вказане повідомлення було проігнороване. Крім того, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів звернення до позивача у разі незгоди з вказаним повідомленням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 27.08.2007 р. договір купівлі-продажу № 42, укладений 19.07.2006 р. між Державним підприємством Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко та Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК, був розірваний в частині фактично поставлених, але не встановлених позивачем залізобетонних стійок у кількості 4787 штук (на суму 65103,20 грн.), а також в частині поставки залишкової кількості залізобетонних виноградних стійок Ж.С.-2.2. в кількості 9135 штук.

Частиною 2 статті 690 Цивільного кодексу України встановлено, що Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Відповідачем вимоги позивача виконані не були.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК вивезти з території Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко залізобетонні стовпчики в кількості 4787 штук є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 115781,80 грн. виходячи з наступного.

Позивачем у виконання договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 р. було перераховано відповідачу суму у розмірі 184842,60 грн. Відповідачем було поставлено позивачу стовпчиків у кількості 9865 штук загальною вартістю 134164,00 грн. Отже, сума у розмірі 50678,60 грн. (184842,60 грн. – 134164,00 грн.) підлягає поверненню позивачу, як безпідставно отримана. Крім того, стягненню з відповідача підлягає вартість стовпчиків у розмірі 4787 штук у сумі 65103,20 грн., які не були встановлені позивачем, та які відповідача зобов’язано вивезти з території позивача.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 29909,42 грн. частини вартості 5078 стовпчиків, які вже встановлені позивачем, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, оскільки не підтверджено належними доказами. Зокрема, у висновку судової експертизи № 992 зазначено, що встановити процент втрати якості товару, за умови, що встановлені на полях позивача стійки в кількості 5078 штук мали відхилення від нормативної документації, не виявляється можливим.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зниження вартості залізобетонних стовпчиків ЖС-2.2. і кількості 5078 штук, переданих Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК Державному підприємству Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 року, з 13,60 грн. за штуку до 7,71 грн. за штуку з урахуванням вартості доставки з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний спір виник при виконанні договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 р., отже він є таким, що підвідомчий господарському суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний Державним підприємством Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко спосіб захисту свого права, а саме зниження вартості залізобетонних стовпчиків ЖС-2.2. і кількості 5078 штук, переданих Підприємством Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК Державному підприємству Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко згідно договору купівлі-продажу № 42 від 19.07.2006 року, з 13,60 грн. за штуку до 7,71 грн. за штуку з урахуванням вартості доставки, не передбачений ані законом, ані договором.

Таким чином, не вірно обраний Державним підприємством Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23.01.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (95040, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08680299) на користь Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1, код ЄДРПОУ 00412872) 115781,80 грн., 1242,82 грн. державного мита та 93,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов’язати Підприємство Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (95040, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08680299) вивезти з території Державного підприємства Радгосп-завод ім. Поліни Осипенко (99814, м. Севастополь, с. Осипенко, вул. Сухій, 1, код ЄДРПОУ 00412872) залізобетонні стовпчики виноградні Ж.С.-2.2. в кількості 4787 штук.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.