Рішення № 29428780, 18.01.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 0527/7079/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінов О. С.

при секретарі Петруня І.М.,

за участю:

представника позивача -

відповідача ОСОБА_1,

представника позивача за

зустрічним позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 «про стягнення суми боргу за кредитним договором», та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» «про визнання договору поруки недійсним», -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно кредитного договору № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, укладеного між банком і ОСОБА_4, останній отримав кредит в сумі 15800,00 доларів США, строком погашення по 18 червня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами. При цьому відповідач зобов'язався погашати кредит та відсотки за користування кредитом щомісяця згідно графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору.

Банк надав відповідачу вказані кредитні кошти, а відповідач ОСОБА_4 кредитні зобов'язання порушував, у зв'язку з чим станом на 24 грудня 2010 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 15502 долари США 62 центи, відсоткам за користування кредитом у сумі 4725 доларів США, пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків в розмірі 18573 долари США 40 центів, а разом 38801 долар США 02 центи.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, з відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого, поручитель зобов'язався гасити платежі по кредиту ОСОБА_4, та несе солідарну з останнім відповідальність.

У зв'язку з цим, керуючись п.6.5 кредитного договору та п. 2 ст. 1050 ЦК України, позивач достроково просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 38801 долар США 02 центи, що в перерахунку за курсом НБУ на 24.12.2010 року (7,963) складає 308972 (триста вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 52 копійки, та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, підтримав позовні вимоги, у письмовій заяві на адресу суду, посилаючись на наведені у позові доводи та надані письмові докази, а також прохаючи розглянути справу за його відсутності. Проти зустрічного позову ОСОБА_5 заперечував у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про час та місце його проведення був повідомлений в порядку ст.ст. 74, 76 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 надав письмові заперечення, та клопотання про залучення до справи у якості співвідповідача його дружини ОСОБА_5 У своїх запереченнях ОСОБА_1 вважає, що позивачем при укладенні як кредитного договору з ОСОБА_4, так і договору поруки з ним, порушені вимоги ст. 252 ЦК України - не визначений термін виконання як основного зобов'язання - до повного погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4, так і його зобов'язання за договором поруки - з моменту підписання до повного виконання богових зобов'язань за кредитним договором. Тому, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, вважає, що поруки припинилася протягом одного року з дня укладення договору поруки.

14 листопада 2012 року відповідачка ОСОБА_5 подала зустрічний позов до позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» «про визнання договору поруки недійсним», мотивуючи свої вимоги тим, що всупереч вимогам ст.. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договору поруки між банком та її чоловіком - відповідачем ОСОБА_1, не була отримана її письмова нотаріальна згода на укладення цього договору.

Суд, з'ясувавши вищенаведену позицію сторін, та перевіривши їх доказами, наданим сторонами на засадах змагальності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно умов кредитного договору № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, укладеного між банком і ОСОБА_4, останній отримав кредит в сумі 15800,00 доларів США, строком погашення по 18 червня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами. При цьому відповідач зобов'язався погашати кредит та відсотки за користування кредитом щомісяця згідно графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 10-16).

Банк надав відповідачу вказані кредитні кошти, а відповідач ОСОБА_4 кредитні зобов'язання порушував, у зв'язку з чим станом на 24 грудня 2010 року утворилась заборгованість за кредитом у сумі 15502 долари США 62 центи, відсоткам за користування кредитом у сумі 4725 доларів США, пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків в розмірі 18573 долари США 40 центів, а разом 38801 долар США 02 центи згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с. 18-27).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, з відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, відповідно до п.п. 2.1, 3.1 якого, поручитель зобов'язався гасити платежі по кредиту ОСОБА_4, та несе солідарну з останнім відповідальність (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору у разі порушення відповідачем умов кредитного договору, Банк має право достроково стягнути з Позичальника заборгованість за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення Позичальника рекомендованим листом. 13 лютого 2009 року відповідачу ОСОБА_4 такий лист-попередження був направлений (а.с.28), але на час звернення до суду, жодних заходів щодо добровільного погашення кредиту ними не вжито.

Тому, на підставі ст.ст. 610, 611, 614, 615, 651, 1050, 1054 ЦК України з винного в невиконанні зобов'язань відповідача ОСОБА_4 слід стягнути вказану заборгованість по погашенню кредиту станом на 24 грудня 2010 року в гривнях України, що складає станом на дату ухвалення цього рішення 310136 гривень 55 копійок, згідно офіційного курсу НБУ 799,30 грн. за 100 доларів США.

У той же час, суд погоджується із запереченнями відповідача ОСОБА_1 в частині пропущення позивачем річного строку пред'явлення до нього вимоги. Так, дійсно, відповідно до п.9.1 кредитного договору № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, останній діє з моменту підписання до повного погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 Також, згідно п. 5.1 договору поруки № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року, укладеного із ОСОБА_1, строк дії цього договору встановлюється з моменту підписання Договору та діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Але, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», «сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (у нашому випадку - до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором») не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати».

Тобто, за таких обставин, слід керуватись вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений, або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Враховуючи, що датою укладення договору поруки з ОСОБА_1 є 18 червня 2008 року, то кінцевою датою звернення позивача до нього з позовом є, відповідно, 18 червня 2009 року. Позов до ОСОБА_1 подано 20 січня 2011 року, тобто із пропущенням встановленого строку. Тому, в частині позовних вимог банку до ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 щодо невідповідності укладеного договору поруки із ОСОБА_1 вимогам законодавства з підстав відсутності її згоди, як дружини, на укладення цього договору із посиланням на ст. 65 СК України, то у його задоволені слід відмовити. Згідно із ст. 65 Сімейного кодексу України згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Укладений з ОСОБА_1 договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому посилання ОСОБА_5 на цю статтю суд вважає безпідставними.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн. (а.с. 1,2).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», ст.ст. 252, ч.4 ст. 559, 610, 611, 614, 1050, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, код ЄДРПОУ 23346741, р/р 290961279, заборгованість за кредитним договором № 014/07-169/379 від 18 червня 2008 року станом на 24 грудня 2010 року, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 15502 долари США 62 центи, відсоткам за користування кредитом у сумі 4725 доларів США, пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків в розмірі 18573 долари США 40 центів, а разом 38801 долар США 02 центи, що в перерахунку за курсом НБУ станом на 18.01.2013 року становить 310136 гривень 55 копійок, судовий збір 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 120,00 грн., а разом 311956 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 55 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» «про визнання договору поруки недійсним» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі відсутності сторони у судовому засіданні - протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя