Рішення № 2942874, 03.02.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" лютого 2009 р.

Справа № 2/1378

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Добровольський Є.О., довіреність №5871 від 03.11.06р.

від відповідача - 1 Бородін Д.В., довір. від 20.01.07р.;

від відповідача-2 не з'явився.

В судовому засіданні прийняв участь Гресь Ю.А. - посадова особа, провідний науковий співробітник лабораторії захисту від шкідників та хвороб інституту Цукрових буряків УААН, паспорт серії ОН 658148.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (м. Київ)

до 1.Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня Житомирського району)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор" (м. Андрушівка, Житомирської області)

про стягнення 86768,93грн

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Спір розглядається у більш тривалий термін за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, провадження у справі було зупинено з 15.07.08р. по 24.12.08р.

В судовому засіданні 29.01.09р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15:30 год. 03.02.09р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з першого відповідача 63012,94грн., із яких 56000,00грн. - основного боргу, 4128,81грн. - пені, 2155,92грн. інфляційних та 728,61грн. - трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.06.07р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.07р., позов було задоволено (а.с.30, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.08р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.07. та рішення господарського суду Житомирської області від 11.06.07. у даній справі скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд (а.с.78-83, т.1).

Розпорядженням голови господарського суду Житомирської області від 19.12.08р. справу №2/1378 передано для розгляду судді Сікорській Н.А. (а.с.100, т.2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.08р. справу прийнято до свого провадження (а.с.87, т.1).

27.03.08р. на адресу суду надійшли заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з першого відповідача 86768,93 грн., із яких 56000,00грн. - основний борг, 13522,01грн. - пені, 14871,60грн. - інфляційних, 2375,32грн. - три проценти річних (а.с. 106-108, т.1), а також клопотання про залучення до участі у справі відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор (а.с. 92-94, т.1).

Вказані заяву та клопотання було задоволено ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.08. (а.с. 124, т.1).

Згідно доповнень до позовної заяви від 29.04.08р. позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 86768,93грн. (а.с. 133-136, т.1).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з викладених у позовній заяві, письмових доповненнях до неї та письмових поясненнях підстав (а.с.88-90, 133-135, т.1, а.с. 5-7, 84-85, т.2). Пояснив, зокрема, що згідно договору №11-05004/Пр-19н від 05.04.06р. (а.с. 8-9, т.2), перший відповідач отримав насіння, однак розрахунки за нього в повному обсязі не здійснив.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним вище договором, між позивачем і відповідачами був укладений договір поруки від 05.04.2006р. (а.с. 95-96, т.1), згідно якого другий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язання за договором поставки №11-05004/Пр-19н.

Перший відповідач у письмових відзивах на позовну заяву (а.с.143-146, 152, т.1) та його представник в судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що позивач поставив неякісне насіння цукрових буряків "Кобра", а відповідно до ст.15 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" виробники насіння і садивного матеріалу зобов'язані гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння. Представник відповідача-1 зазначив, що позивач не надав разом з договором сертифікат якості на насіння цукрових буряків як передбачено п.4.2 договору №11-05004/Пр-19н, зокрема не надано сертифікати на насіння цукрових буряків сорту "Кобра", яке є предметом вказаного договору. Насіння цукрового буряку сорту "Кобра" було неякісним, вражене хворобою фомоз, що викликало гниль коренеплодів під час вегетації в полі, про що свідчить акт від 14.09.06р. На його думку, ст.678 ЦК України першим відповідачем застосовано правомірно.

Вважає, що нарахування позивачем штрафу і пені суперечить ст. 549 ЦК України, а нарахування одночасно процентів відповідно до ст.536 та ст.625 ЦК України здійснено незаконно, оскільки вони різні за змістом.

Другий відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Згідно письмового клопотання представника відповідача-2 від 29.01.09р., останній просив розглядати справу без його участі.

Згідно письмового відзиву на позовну заяву від 10.06.08р. (а.с. 39-40, т.2), другий відповідач позов визнав частково, а саме: в частині стягнення солідарно з відповідачів основного боргу та пені в сумі 4128,81 грн. (а.с.36, т.1). Стягнення пені понад вказану суму вважає необгрунтованим, оскільки її нарахування суперечить положенням ст. 258 ЦК України та здійснено його за більш тривалий період, ніж встановлено чинним законодавством. В частині стягнення інфляційних і річних в солідарному порядку заперечує, оскільки вважає, що їх стягнення не передбачалось договором поруки.

На заперечення першого відповідача, позивач, у вищевказаних письмових поясненнях, та його представник в судовому засіданні зазначили, що насіння якісне, підтвердженням чого є сертифікат на насіння цукрових буряків від 20.04.2006р. Водночас, наголосили, що перший відповідач прийняв насіння, частково розрахувався і ніяких претензій до подачі позову до суду про неякісність насіння не заявляв.

Оскільки представник відповідача-1, як зазначено в додатковому відзиві від 15.07.08р. (а.с. 69, т.2), стверджував, що договір №11-05004/Пр-19н від 05.04.06р. є недійсним, так як його підписано неуповноваженою належним чином особою, яка на час укладення спірного договору не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення дій та підписання угод від імені Спільного приватного підприємства "Оріон", а посадова особа Швець В.І. (керівник) пояснив, що невпевнений чи підписував вказаний договір, судом призначалася судова почеркознавча експертиза для вирішення питання щодо належності підпису в договорі №11-0504/Пр-19н від 05.04.06. Швецю В.І., чи Швецю А.І., або іншій особі. Проведення експертизи було доручено Науково-дослідному експертному центру при УМВС України в Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників судового процесу, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно матеріалів справи, 05.04.06р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (позивач) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" (перший відповідач) був укладений договір №11-0504/Пр-19н (а.с.8-9, т.1), згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (насіння цукрових буряків) а останній в свою чергу прийняти та оплатити його.

Для забезпечення зобов'язань першого відповідача по договору №11-0504/Пр-19н, згідно його р.11, сторонами було укладено договір поруки від 05.04.06р. №11-0504/Пр-19н(а) (а.с. 95-96, т.1), згідно умов якого поручителем виступив другий відповідач.

У відповідності до п.1.1. та р.3 договору поруки, другий відповідач (поручитель) зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язання за договором поставки №11-05004/Пр-19н.

На виконання умов договору №11-0504/Пр-19н позивач поставив відповідачу 500 посівних одиниць насіння цукрових буряків на загальну суму 196400,00грн., що підтверджується видатковою накладною від12.04.06р. та довіреністю на отримання товару ЯЛЧ№ 778421 від 10.04.06р.(а.с.11-12, т.1).

Відповідно до п.7.1. договору №11-0504/Пр-19н оплата загальної вартості товару здійснюється в два етапи: попередня оплата вартості товару в сумі 39280,00грн. сплачується в строк до 11.04.06р. а залишок в сумі 157120,00грн. сплачується в строк до 30.10.06р. За згодою сторін в рахунок оплати вартості товару відповідач може поставити позивачу цукор та/або іншу продукцію або здійснити оплату вартості товару векселем (п.7.2 договору).

Згідно матеріалів справи, відповідач-1, всупереч умовам договору, розрахунки за отриманий товар провів частково:

- 06.10.06р. сплатив 20000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 06.10.06р. ( а.с.13, т.1).

- згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №1-5/240 від 30.03.2007р. (а.с. 14), заборгованість відповідача була зменшена на 120400,00грн.

Таким чином, на день звернення з позовом до суду, сума боргу становила 56000,00 грн. і на день розгляду справи не змінилась, оскільки доказів додаткового погашення боргу до матеріалів справи не надано.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, на підставі п.13.1 договору позивач нарахував до стягнення з відповідачів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка відповідно до розрахунку позивача становить 13522,01 грн. (а.с.107-108, т.1).

Згідно ст.625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідачів 14871,60 грн. інфляційних та 2375,32 грн. 3% річних (а.с.107-108, т.1).

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наданих до справи матеріалів, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором поставки №11-0504/Пр-19н та договору поруки №11-0504/Пр-19н(а) від 05.04.06р.

Водночас слід зазначити, що заперечення представника відповідача-1 (а.с. 69, т.2), стосовно того, що договір №11-05004/Пр-19н від 05.04.06р. є недійсним, оскільки його підписано неуповноваженою належним чином особою, спростовані висновком судово-почеркознавчої експертизи №8293 від 21.10.08р., проведеної Науково-дослідним експертним центром при УМВС України в Житомирській області, згідно якого підписи у вказаному договорі та додатку №1 - специфікація до цього договору виконані Швецем В.І. (керівником). Вказаний висновок, у відповідності до ст. 43 ГПК України, розцінюється судом як обов'язковий доказ у даній справі.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. За відсутності в договорі умов щодо якості товару продавець має передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч.1,2 ст.673 ЦК України).

За змістом ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або повинен передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлений договором купівлі-продажу.

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог (ст.ст.687,688 ЦК України).

У відповідності до п.4.3 договору №11-0504/Пр-19н покупець має право перевірити якість товару лише у спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторіях, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідної діяльності. Претензії щодо якості товару, заявлені покупцем на підставі аналізів якості, проведених неспеціалізованими районними насіннєвими лабораторіями, не розглядаються.

Однак, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем будь - яких аналізів якості отриманого насіння та повідомлення позивача про його неналежну якість.

Натомість до справи приєднано листи Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук та Державного агроекологічного університету, з яких вбачається, що така хвороба буряків, як фомоз (збудник Phoma betae), не може передаватися від насіння на корені цукрових буряків та викликати гниль коренеплодів під час вегетації в полі, при належно проведеному протруюванні насіння.

Водночас ТОВ "Агроград Б" листом від 23.06.08р. підтвердило, що позивачу дійсно видавався сертифікат серії ЦБ №030475 від 20.04.06р. на насіння цукрових буряків сорту "Кобра", поставлене 1-му відповідачу по накладній №2609 від 12.04.06р. (а.с.52, т.1, а.с.57,т.2).

За вказаних обставин суд не розцінює односторонній акт від 14.09.06р. (а.с.36, т.1), який відображає стан коренів цукрових буряків, як належний доказ неналежної якості поставленого позивачем насіння.

Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів того, що поставлене першому відповідачу насіння було неякісним, тому заперечення останнього є безпідставними.

Отже, враховуючи, що нормою ст. 692 ЦК України законодавець покладає на покупця обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому перший відповідач зобов'язаний був здійснити на користь позивача дії по сплаті заборгованості за отриманий товар в сумі 56000 грн. Розрахунки слід було здійснити ще до 30.10.06р. (п.7.1 договору №11-0504/Пр-19н (а.с.8, т.1)).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у ч.1 ст. 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Укладаючи договір поставки від 05.04.2006р., сторони пунктом 13.1. передбачили за порушення строків виконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки, тому позовна вимога в частині застосування штрафних санкцій, а саме стягнення пені є обгрунтованою.

Ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач взятих на себе за договором від 05.04.2006р. зобов'язань належним чином не виконав, здійснивши лише часткову проплату за отриману продукцію, позивач правомірно нарахував інфляційні та 3% річних.

Водночас, враховуючи факт укладення сторонами договору поруки, позивач правомірно просить стягнути пеню та нарахування згідно ст. 625 ЦК України з відповідачів у солідарному порядку, оскільки саме такий вид відповідальності встановлено договором поруки (п.1.1, р.3 договору поруки (а.с.95, т.1)).

Зокрема, згідно ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Заперечення другого відповідача з приводу стягнення з нього інфляційних нарахувань та 3% річних суд вважає необгрунтованими, оскільки за ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з договору поруки (а.с.95-96, т.1), сторони не встановили жодних обмежень стосовно відповідальності другого відповідача.

Також суд вважає безпідставними заперечення другого відповідача стосовно збільшення розміру пені до 13522,01 грн., оскільки її нарахування здійснено у відповідності до п. 17.4 договору поставки, згідно якого нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку; строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить два роки, що не суперечить ст. 259 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, 3% річних та пені приходить до висновку, що їх нарахування здійснено вірно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 86768,93 грн., з яких: 56000,00грн. боргу за поставлений товар - насіння цукрових буряків, 13522,01 грн. пені, 14871,60 грн. інфляційних, 2375,32 грн. 3% річних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів в рівних долях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,49,69,82-85ГПК України, Господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства " Оріон" (12452, Житомирська обл., Житомирський район, с.Кодня, вул.Калініна, код ЄДРПОУ 31106287) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівкацукор" (13400, Житомирська обл., Андрушівський р-н., м. Андрушівка, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 32784393)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння " (03141, м. Київ, вул. Клінічна, 25, код ЄДРПОУ 30674952)

- 56000,00 грн. боргу;

- 13522,01 грн. пені;

- 14871,60 грн. інфляційних;

- 2375,32 грн. 3% річних;

- 867,69 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 118,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

Сікорська Н.А.

Дата підписання: 06 лютого 2009 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-4 - сторонам