Рішення № 29427989, 14.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Справа № 925/119/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Сіндряков О.В. за довіреністю, відповідача - Любива А.А. за довіреністю, Татаркіна М.К. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", м.Умань Черкаської області про стягнення 12074,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій ПАТ НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) просить стягнути з ПАТ "Уманьгаз" (далі - відповідач) 12074,69 грн., у тому числі: 4026,70 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості, 1310,92 грн. три проценти річних та 6737,07 грн. договірної пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору №1/11-24 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року (далі - Договір) протягом 2011 року позивач здійснював поставку відповідачу імпортованого природного газу, однак відповідач здійснював оплату газу із порушенням встановлених Договором строків, тому за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані втрати від інфляційних процесів, три проценти річних та договірна пеня за період прострочення, який визначений з дня порушення грошового зобов'язання по кожному акту приймання-передачі природного газу по день сплати боргу.

У письмових запереченнях відповідач позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що позивачем пропущена річна позовна давність з вимог про стягнення пені з січня 2011 року по січень 2012 року, тому визнає пеню за лютий 2012 року в сумі 365,78 грн., нарахування втрат від інфляції не визнав, оскільки згідно умов Договору оплата повинна була здійснюватись до 14 числа, наступного за місяцем поставки, а позивач почав проводити нарахування з 16.01.2011 року, хоча розрахунок повинен був проведений з 14.02.2011 року, тому всі інші нарахування проводились не вірно, три проценти річних визнав в повному обсязі.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю, заперечуючи проти доводів відповідача вказав, за тлумаченням позивача оплата повинна була здійснена включно по 13-те число, а з 14-го числа починається прострочення платежу, інфляційні втрати нараховані, починаючи з лютого 2011 року, оскільки оплату відповідач повинен був здійснити до 14 числа наступного місяця.

- представники відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, просили застосувати позовну давність до вимог з пені, вважали, що оплата повинна була здійснюватись по 14-те число включно, отже датою прострочення слід вважати 15 число відповідного місяця.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

31 січня 2011 року між позивачем (продавець (постачальник) за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір №1/11-24 купівлі-продажу природного газу (№ реєстр. 14/391/11), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього Договору. Газ, що поставляється за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 103 200 куб.м.

Відповідно до п.3.5 Договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі, які підписуються продавцем і покупцем.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 108,10 грн., крім того, ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2435,74 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2922,89 грн.

Згідно п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У пункті 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

У п.7.7 Договору сторони встановили, що неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Зміст цього пункту у позовній заяві позивач навів інакше.

Відповідно до п.10.6 Договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюються тривалістю у три роки.

Згідно п.11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 02.02.2011 року, №2 від 05.04.2011 року, №3 від 27.07.2011 року, №4 від 31.08.2011 року, №5 від 30.09.2011 року, №6 від 11.10.2011 року сторонами вносились зміни до умов Договору щодо ціни газу.

Також Додатковою угодою №3 від 27.07.2011 року сторони внесли зміни до п.6.2 Договору, зазначивши, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер Договору, дату його підписання та призначення платежу, баз зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Додатковою угодою №7 від 30.12.2011 року сторони змінили строк дії Договору, встановивши його до 31 січня 2012 року включно, та узгодили кількість і ціну природного газу.

Додатковою угодою №8 від 31.01.2012 року сторони змінили строк дії Договору, встановивши його до 29 лютого 2012 року, та узгодили кількість природного газу.

На виконання умов Договору у період з січня 2011 року по лютий 2012 року позивач здійснював поставку відповідачу природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2011 року на суму 44749,41 грн., від 28.02.2011 року на суму 56483,17 грн., від 31.03.2011 року на суму 16587,74 грн., від 30.04.2011 року на суму 42200,50 грн., від 31.05.2011 року на суму 1229,11 грн., від 30.06.2011 року на суму 224,95 грн., від 31.07.2011 року на суму 115,56 грн., від 31.08.2011 року на суму 96,89 грн., від 30.09.2011 року на суму 397,93 грн., від 31.10.2011 року на суму 14124,07 грн., від 30.11.2011 року на суму 30676,11 грн., від 31.12.2011 року на суму 44930,05 грн., від 31.01.2012 року на суму 57692,74 грн. та від 29.02.2012 року на суму 67105,55 грн., всього на суму 376613,78 грн., які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. Об'єми, вартість, строки поставки не заперечуються відповідачем.

В порушення умов Договору відповідач здійснював оплату газу з порушенням встановлених строків, сплативши позивачу 11.05.2011 року - 117820,64 грн., 02.08.2011 року - 43654,24 грн., 28.12.2011 року - 44799,86 грн., 23.01.2012 року - 45540,75 грн. та 28.03.2012 року - 124798,29 грн., а всього 376613,78 грн., що підтверджується довідкою позивача щодо операцій з відповідачем та довідкою щодо кінцевого сальдо відповідача і також не заперечується відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів, трьох процентів річних та договірної пені, які нараховані у зв'язку із порушенням виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений по Договору природний газ.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України_ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 Господарського кодексу України - (далі ГК України)).

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом Договору, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ імпортованого походження. При укладенні, виконанні сторонами Договору враховані встановлені законодавством, зокрема: Законом України "Про нафту і газ", Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 зі змінами "Про забезпечення споживачів природним газом", особливості регулювання відносин у нафтогазовій галузі та функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, про що зазначено у преамбулі Договору.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як вбачається із доказів, наявних у матеріалах справи, відповідачем оплата вартості отриманого природного газу здійснювалась із порушенням встановлених Договором строків, що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що у разі у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно п.10.6 Договору позовна давність по цьому Договору, у тому числі по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, домовленість сторін у Договорі щодо позовної давності тривалістю у три роки для вимог про стягнення неустойки відповідає їх, встановленому законом, праву.

Пеня в сумі 6737,07 грн. позивачем нарахована по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем оплат, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період, з врахуванням зазначених умов Договору, положень ГК України. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем річної позовної давності з вимог про стягнення пені, суд вважає без підставними та такими, що суперечать умовам Договору і наведеним нормам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають повному задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, враховуючи правові позиції Верховного Суду України стосовно застосування ст.625 ЦК України (постанова ВСУ від 15.11.2010 №4/720 та інші), наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені).

Розрахунок інфляційних втрат в сумі 4026,70 грн. зроблений позивачем по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем оплат. Розрахунок інфляційних втрат перевірено судом, він зроблений вірно.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані 1310,92 грн. трьох процентів річних від прострочених сум по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем оплат. Розрахунок трьох процентів річних перевірено судом, він зроблений вірно.

Доводи представників відповідача про те, що оплата повинна була здійснюватись до 14-го числа включно місяця, наступного за місяцем поставки газу, суд вважає такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні умов Договору.

З огляду на наведені норми законодавства та докази у справі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 4026,70 грн. втрат від інфляційних процесів, 1310,92 грн. три проценти річних, 6737,07 грн. договірної пені, отже задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" (м.Умань Черкаської області, вул. Дерев'янка,19, ідентифікаційний код 03361419) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 4026,70 грн. втрат від інфляційних процесів, 1310,92 грн. три проценти річних, 6737,07 грн. договірної пені та 1720,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 19 лютого 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко