Рішення № 29427708, 19.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа№ 914/144/13

За позовом:

Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, м. Запоріжжя

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія» Логіка», м. Львів

про:

стягнення 6 901, 95 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.

За участю представників:

позивача:

не з’явився,

відповідача:

не з’явився.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія» Логіка» про стягнення 6 901, 95 грн. Ухвалою від 11.01.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.02.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №102168 від 01.01.2010 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, не здійснив оплати за теплову енергію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6 460,93 грн. Крім цього відповідачу нараховано 183,63 грн. – пені, 257,39 грн. – 3% річних.

В судове засідання 04.02.2013 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 04.02.2013 р. представник відповідача не з’явився, відзиву не подав, вимоги ухвали суду не виконав.

У зв’язку із неявкою відповідача та для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду, в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 19.02.2013 р.

15.02.2013 р. до господарського суду Львівської області від представника позивача надійшов лист у якому представник позивача просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі.

В судове засідання 19.02.2013 р. представник позивача не з’явився.

В судове засідання 19.02.2013 р. відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „по закінченні терміну зберігання”.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши їх в сукупності, суд встановив:

01.01.2010 р. між Концерном “Міські теплові мережі” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Логіка” (відповідач) укладено договір №102168 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 6.1 вказаного Договору, розрахунки за даним договором, здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктами 6.2-6.4 цього Договору сторонами визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Споживач, відповідно до п. 6.7 договору, з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5-ти днів з дати отримання. (п. 6.7.1. договору).

Пунктом 6.7.2. договору сторони узгодили, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п .6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем за період з січня 2011 р. по травень 2012 р. було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 6 460,93 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не з’явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором, а тому позивач направив розрахункові документи за спірний період відповідачу поштовою коресподенцієї, хоча такий обов’язок не покладається на позивача умовами договору (докази відправки останніх долучено до матеріалів справи).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

Акти споживачем не є підписаними, але згідно п.6.7.2. Договору вказані акти вважаються погодженими споживачем.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.3 ст. 509 ЦК України, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов’язання за договором №102168 від 01.01.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриману теплову енергію, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 6 460,93 грн. за період з січня 2011 р. по травень 2012 р.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати теплової енергії згідно договору №102168 від 01.01.2010 р. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим суд вважає, що позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та частиною шостою статті 232 ГК України.

В зв’язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати теплової енергії, позивач на підставі п. 7.2.8. договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 183,63 грн. пені.

Відповідно до п.7.2.8. договору, у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. даного договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Суд погоджується з розрахунком пені згідно чинного законодавства України наданим позивачем,а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 183,63 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 257,39 грн., які підлягають стягненню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України, так як спір виник з його вини.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.29, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, ст. 174, 193, 202 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 599, ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова компанія „Логіка” (адреса: 79000, вул. Чукаріна, 6,м. Львів, ідентифікаційний код 33869210) на користь концерну „Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну „МТМ” Ленінського району (адреса: 69091, бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 32121458) 6 460,93 грн. заборгованості, 183,63 – пені, 257,39 грн. – 3% річних та 1609,50 грн. – понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.