Рішення № 29427412, 14.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.13 Справа№ 1/135

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області, в інтересах держави в особі:

позивача 1: Лисиничівської сільської ради, с.Лисиничі Пустомитівського району Львівської області

позивача 2: Пустомитівської районної ради, м.Пустомити Львівської області

позивача 3: Львівської обласної ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц", м.Львів

про стягнення 188' 922,00 грн. заборгованості (в т.ч. Лисиничівській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 113' 353,20 грн., Пустомитівській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 28' 338,30 грн., Львівській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 47' 230,50 грн.).

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури;

від позивача-1: Бедрій М.М. - в.о. сільського голови;

від позивача-2: Луків А.І. -радник голови районної ради з питань правового забезпечення;

від позивача-3: Туранська Х.В. - начальник юридичного відділу;

від відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору: Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор у Львівській області, в інтересах держави в особі Лисиничівської сільської ради, Пустомитівської районної ради, Львівської обласної ради звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц" про стягнення заборгованості в сумі 188' 922,00 грн.(в т.ч. Лисиничівській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 113'353,20 грн., Пустомитівській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 28' 338,30 грн., Львівській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 47' 230,50 грн.).

Ухвалою господарського суду від 08.10.2009р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено суддею Гуликом Г.С. на 02.11.2009р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах суду від 02.11.2009р., від 12.11.2009р., від 13.11.2012р. та від 16.11.2012р.

У зв`язку із хворобою судді Гулика Г.С., справу № 1/135 передано для подальшого розгляду судді Станьку Л.Л.

Ухвалою суду від 05.12.2012р. розгляд справи відкладено на 03.01.2013р.

Ухвалою суду від 03.01.2013 розгляд справи відкладено на 22.01.2013р.

Судове засідання, призначене ухвалою суду від 03.01.2013р. на 22.01.2013р. не відбулося, у зв'язку із знаходженням головуючого судді Станька Л.Л. на лікарняному.

Ухвалою суду від 28.01.2013р. розгляд справи призначено на 31.01.2013р.

Ухвалою суду від 31.01.2013р. продовжено термін вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.02.2013р.

Прокуратурою, позивачем-1, позивачем-2 та позивачем-3 явку представників в засідання суду забезпечено. Прокуратурою подано обґрунтування правової позиції по суті спору від 13.02.2013р. №37-1101-13 (вх..№4232/13 від 14.02.2013р.), яке судом долучено до матеріалів справи.

Відповідачем явки представника судове засідання не забезпечено, хоча його належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення № 7903702542532, витребуваних судом документів не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Судом встановлено:

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст.121 Конституції України, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно вимог ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Перевіркою, проведеною Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою в Львівському головному обласному управлінні земельних ресурсів щодо додержання вимог ст.ст. 207-209 Земельного Кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.,1997 року № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва», які підлягають відшкодуванню ТзОВ „Земкомерц", встановлено порушення вимог даних нормативних документів.

Зокрема встановлено, що ТзОВ "Земкомерц" не відшкодовано втрати в сумі 188922 грн. по земельній ділянці наданій для будівництва АЗС на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Земельна ділянка використовувалась ВАТ "Земкомерц" як рілля, тобто відносилась до земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 641 від 23-жовтня 2008 року затверджений проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки ТзОВ „Земкомерц" для будівництва та обслуговування АЗС та змінено цільове призначення даної ділянки з ведення підсобного господарства на будівництво та обслуговування.

При наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування АЗС вона переведена у землі несільськогосподарського призначення і відповідно сільськогосподарські угіддя вилучені із сільськогосподарського виробництва, тобто переходять в іншу категорію земель.

У зв'язку з тим, що відповідач не відноситься до категорії осіб, звільнених від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, передбачених статтею 208 Земельного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати ці втрати, що виникли внаслідок вилучення вказаної вище земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. в порядку, передбаченому статтею 207 Земельного кодексу України.

При зміні цільового призначення вказаних земель для будівництва АЗС Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів проведено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва згідно „Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279, які становлять 188 922 грн.

Відповідач є боржником по втратах сільськогосподарського виробництва в сумі 188 922 грн. заподіяних вилученням сільськогосподарських угідь площею 0,5897 га ріллі із сільськогосподарського обороту.

На думку прокуратури та позивачів вказана сума втрат підлягає відшкодуванню ТзОВ "Земкомерц" та зарахуванню на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у розмірах, передбачених ст. 209 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази в сукупності господарський суд відзначає:

визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Головною ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрачання сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві та їх вибуття з господарського обігу, що і відбувається у випадку вилучення земель.

П.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, а також порядок використання одержаних коштів.

Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені ст.207 Земельного кодексу України, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Згідно з ч.5 ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. П.4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом -у міру їх фактичного надання.

Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є саме затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки.

Пунктами 1,2,3 розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 23.10.2008р. №641 «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ «Земкомерц» з ведення підсобного сільського господарства на будівництво і обслуговування АЗС на території Лисиничівської сільської ради за межами населеного пункту» затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки ТзОВ «Земкомерц» пл.0,5897 га для будівництва і обслуговування АЗС на території Лисичанівської сільської ради за межами населеного пункту, змінено цільове призначення земельної ділянки, переданої ТзОВ «Земкомерц» для ведення підсобного сільського господарства пл.0,5897 га на будівництво і обслуговування АЗС на території Лисичанівської сільської ради за межами населеного пункту і зобов'язано ТзОВ «Земкомерц» сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в двохмісячний термін в сумі 208922 грн.

Ст.209 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час винесення розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації № 641 від 23.10.2008 року) визначена форма відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат. Так, ч.1 цієї статті передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків; районним радам - 15 відсотків; міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків. Аналогічний розподіл відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначений також п.4 ч.2 ст.69 чинного Бюджетного кодексу України.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, як і сума, що підлягає компенсації та строки її сплати є нормативно визначеними. Чинним законодавством обов'язок відшкодування зазначених втрат не пов'язаний з будь-яким іншим моментом. Поданий розрахунок втрат від 04.09.2008р. є складовою частиною проекту землеустрою, який є підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

У випадку ж поетапного освоєння земельної ділянки обов'язок відшкодування юридичними і фізичним особами втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва ставиться у залежність від фактичного надання земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2012 у справі №31/91.

Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області винесено припис про усунення недоліків закону від 30.12.2008р. №998вих.08, адресований директору ТзОВ «Земкомерц», згідно якого ТзОВ «Земкомерц» зобов'язано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у сумі 208922 грн.

У відповідь на припис від 30.12.2008р. №998вих.08 ТзОВ «Земкомерц» надіслано лист від 26.01.2009р. №1 у якому ствердило, що дійсно є власником земельної ділянки пл.0,5897 га, яка розташована на території Лисичанівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що підтверджує державний акт на право власності на земельну ділянку від 20.03.2008р. серія ЯД №486678, а також визнано заборгованість у розмірі 208922 грн. по сплаті втрат сільськогосподарського виробництва та пояснено несплату боргу скрутним матеріальним становищем.

Листом від 29.05.2009р. ТзОВ «Земкомерц» повідомило Львівську міжрайонну природоохоронну прокуратуру у Львівській області про часткове погашення втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 20000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями від 28.05.2009р. №28 на суму 5000 грн., від 28.05.2009р. №27 на суму 3000 грн., від 28.05.2009р. №26 на суму 12000 грн.

Враховуючи визнання відповідачем боргу у розмірі 208922 грн. та частковим його погашенням у розмірі 20000, суд приходить до висновку про правомірність заявленого прокуратурою позову і тому даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц" (79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 200, код ЄДРПОУ 33981329) на користь: Лисиничівської сільської ради (81126, Львівська область, Пустомитівський район, с.Лисиничі, код ЄДРПОУ 23965036) 113353,20 грн.; Пустомитівської районної ради (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 35, код ЄДРПОУ 23949356) 28338,30 грн.; Львівської обласної ради (79000, м.Львів, вул.Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 29965036) 47230,50 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Земкомерц" (79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 200, код ЄДРПОУ 33981329) в дохід Державного бюджету 1889,22 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано - 18.02.2013р.

Суддя Станько Л.Л.