Рішення № 29427314, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/18873-2012 06.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас»

до Державного підприємства «Вугілля України»

про стягнення 314 020,78 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Лактіонова О.Г.за дов. № 15-3850 від 30.09.2010 р.

від відповідача: Вовченко О.С. за дов. № 24-12\45-Д від 24.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення 314 020,78 грн., з яких 245 770,62 грн. - сума основного боргу, 3 858,26 грн. - 3 % річних, 46 942,20 грн. - пеня, 17 203,94 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19\18873-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 06.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнав повністю, заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми, пені та штрафу.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2011 року між Державним підприємством «Вугілля України» та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління Донбас» було укладено Договір поставки вугілля № 13-11\1-ЕН.

До договору між сторонами було укладено та підписано ряд додатків, згідно яких сторонами досягли згоди по об»ємам поставок, якісним показникам та вартості вугілля.

Відповідно до п.п 1.1, 1.2 Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених законом.

Згідно п. 1.3 Договору загальна сума договору орієнтовано становить 865 440 000 грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.3.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 3.1.6 та 3.1.7 Договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено протягом травня 2011 - квітня 2012 року вугілля в кількості 779 400,326 тонн на загальну суму 579 831 714,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі вугільної продукції, наявними в матеріалах справи. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, тому приймаються як належний виконання позивачем обов'язку з поставки вугілля.

Відповідач частково оплатив вартість вугілля на суму 579 585 943,38 грн., решту суми в розмірі 245 770,62 грн. не оплатив, чим порушив вимоги умов Договору.

Станом на 14.12.2012 року заборгованість відповідача за поставлене за договором вугілля складає 245 770,62 грн. (579 831 714,00 грн. - поставлено протягом травня 2011 - квітня 2012 року - 579 585 943,38 грн. - частково оплачено покупцем).

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 245 770,62 грн., 3 858,26 грн. - 3 % річних, 46 942,20 грн. - пеня, 17 203,94 грн. - 7% штрафу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представник, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору поставки нафтопродуктів між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір № 12-11\1-ЕН від 19.04.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 Договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 3.1.6 та 3.1.7 Договору.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу вугілля належним чином, відповідачем порушено умови Договору та несвоєчасно та не в повному обсязі проведено оплату за поставлене вугілля.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто виконав зобов'язання не належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, основну суму заборгованості визнав в повному обсязі, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, 7% штрафу та 3% річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та договором. У випадках, які не врегульовані умовами договору, сторони керуються діючим законодавством України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що відповідачем порушено п.п 7.3 Договору.

Судом перевірено правильність нарахування розміру пені та 7% штрафу, та встановлено, що позивач правомірно нараховує пеню у розмірі 46 942,20 грн. та штраф у розмірі 17 203,94 грн..

За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 46 942,20 грн. та штраф у розмірі 17 203,94 грн. законні, обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за період з 07.06.2012 року по 14.12.2012 року в розмірі 3 858,26 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» (83059, м. Донецьк, Будьонівський район, ідентифікаційний код 00174668), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу у розмірі 245 770 (двісті сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят) грн.. 62 коп., 3% річних в сумі 3 858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн.. 26 коп., пеню у розмірі 46 942 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн.. 20 коп., штраф 7% у розмірі 17 203 (сімнадцять тисяч двісті три) грн.. 94 коп., судовий збір в розмірі 6 275 (шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.02.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала