Постанова № 29427068, 11.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника відповідача - Приймак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2013 року Відділ Держкомзему у м. Лубни Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, у зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості добровільно виконати судове рішення оскільки видачі державного акту про право власності на земельну ділянку передує виготовлення технічної документації та письмове звернення замовника з заявою до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки. До цього часу замовник (гр. ОСОБА_2) до сектору державного земельного кадастру та реєстрації земель у відділі Держкомзему у м. Лубни з такою заявою не зверталась.

Позивач, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляду справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не було виконано постанову про відкриття виконавчого провадження у встановлені для добровільного виконання строк. У зв'язку з невиконанням виконавчого листа у строк встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 13.12.2012 винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, оцінивши надані суду докази, суд, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.11.2012 на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1618/3373/2012 виданого 28.09.2012 про зобов'язання Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області оформити та видати ОСОБА_2 державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0866 га, яка має кадастровий номер НОМЕР_1 і розташована за адресою АДРЕСА_1

03.12.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на підставі вказаної заяви, відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1618/3373/2012, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 06.11.2012. Вказана постанова була отримана позивачем 13.12.2012.

13.12.2012 відповідачем винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору.

Позивач не погоджуючись з постановами про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним постановам про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Судом встановлено, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області направлено лист № 811 від 17.12.2012, яким повідомлено, що для оформлення та видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0866 га, яка розташована за адресою м. Лубни вул. Кононівська, 130, їй потрібно спочатку звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою, для виготовлення технічної документації із землеустрою, та запису файлу обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді. Після чого замовник ОСОБА_2 має звернутися до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ст. 16 цього Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Заява про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, права оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності за письмовою заявою правонабувача може подаватися державним кадастровим реєстратором, який здійснив державну реєстрацію такої земельної ділянки.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання; й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Статтею 26 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що видачі Відділом Держкомзему державного акту на право власності на земельну ділянку передує виготовлення технічної документації та звернення з відповідною заявою до територіального органу Держкомзему за місцезнаходженням земельної ділянки.

Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_2, якій позивач був зобов'язаний видати акт про право власності на земельну ділянку, до Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з заявою про видачу вказаного акту не зверталась та документи необхідні для видачі акту про право власності на земельну ділянку не подавала.

Враховуючи, що чинним законодавством передбачено, що виготовленню Держкомземом державного акту про право власності на земельну ділянку передує ряд дій які має вчинити заявник та які не можуть бути вчиненні Держкомземом без його участі, суд приходить до висновку, що позивач був позбавлений можливості добровільного виконання рішення суду без вчинення ОСОБА_2 дій спрямованих на виготовлення технічної документації та без її звернення до Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з відповідною заявою.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем не було вчинено жодного з заходів примусового виконання рішень передбачених статтями 32 та 62 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про невчинення відповідачем будь-яких дій спрямованих на примусове виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 41.Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 41 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснюється лише у разі примусового виконання рішення.

Враховуючи те, що відповідачем не вчинились жодні заходи направлені на примусове виконання рішення та відсутності у позивача можливості видати акт про право власності на земельну ділянку без вчинення ОСОБА_2 ряду дій, що передують видачі вказаного акту у відповідача відсутні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних постанов покладено на виконавчу службу.

В даному випадку відповідач не довів правомірність винесення ним постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Суд вважає за необхідне вказати, що представник відповідача в судовому засіданні недобросовісно користувався правами наданими йому ст. 49 та 51 Кодексу адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 13 грудня 2012 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 52,80 грн по виконанню виконавчого провадження № 35472071.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Крім того, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 139,49 грн Відтак, суд вважає за необхідне повернути Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Банк національний кредит" № 24-1364805/С від 24.12.2012 суму судового збору в розмірі 32,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 13.12.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 13.12.2012 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження № 35472071.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 20 копійок.

Повернути Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області з Державного бюджету України надмірно сплачену відповідно до квитанції ПАТ "Банк національний кредит" № 24-1364805/С від 24.12.2012 суму судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя С.С. Бойко