Постанова № 29426815, 11.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17773/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 28 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бабіча С.І,

при секретарі судового засідання Ковальському А.В.,

за участю:

представника позивача - Жукової В.Г.

представника відповідача - Глєбової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 55 917,09 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, (далі - позивач або УПФУ), звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, (далі - відповідач або ФСС) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 55 917,09 гривень.

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, за період з червня по листопад 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на загальну суму 55 917,09 гривень 67 особам, інвалідність годувальників яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. ФСС відмовилося приймати до заліку та відшкодовувати ці витрати.

Посилаючись на положення Основ законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Крім того, на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог УПФУ посилалося на те, що всі факти, які стосуються стягнення з ФСС витрат УПФУ на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, були встановлені Донецьким апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 2а/0570/23379/2011 та викладені в постанові від 22 березня 2011 року, в якій судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом спору по справі не є правомірність призначення пенсії вказаним громадянам.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Додатково зазначила, що в розрахунку заборгованості під № 30 ОСОБА_3 фактичним отримувачем пенсії є ОСОБА_4, оскільки вона є мати неповнолітнього. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмове заперечення на адміністративний позов. Відповідно до наданих заперечень відповідач зазначив, що ФСС не були прийняті надані УПФУ суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника по 67 громадянам, тому що на час смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання утриманці були працездатними (або не досягли пенсійного віку), а отже не мали законних підстав для отримання страхових виплат. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд встановив наступне.

В період з червня по листопад 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, 67 особам на загальну суму 55 917,09 гривень, про що свідчить розрахунок суми заборгованості ФСС перед УПФУ (а.с. 4).

Щомісяця між УПФУ та ФСС проводилась звірка особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювання, за результатами якої сторонами складалися відповідні акти.

Зміст актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювання, які складалися з червня по листопад 2012 року (а.с. 5,7,9,11,13,15) та таблиці розбіжностей до них (а.с. 6,8,10,12,14,16), свідчать що ФСС не прийняті до заліку виплачені УПФУ суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружину), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не перебував(ла) на його утриманні (працював(ла)), на загальну суму 55 917,09 гривень.

Судом досліджені пенсійні справи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_70, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, зміст яких свідчить про те, що на момент смерті годувальника ці особи були працездатними.

Між сторонами не має розбіжностей стосовно фактичних обставин справи, зокрема, відповідачем не оспорюється факт виплати позивачем громадянам, вказаним в розрахунку, пенсії у зв'язку з втратою годувальника в період з червня по листопад 2012 року на загальну суму 55 917,09 гривень, позивачем не заперечується той факт, що всі перелічені особи були працездатними на час смерті їх годувальників.

Існування публічно-правового спору між сторонами обумовлено різним застосуванням ними норм матеріального права до спірних правовідносин.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування; обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування; цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено ст. 5 Основ.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 25 Основ.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV, на Фонд покладений обов'язок співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з положеннями ч.1 ст.25 Закону № 1105-ХІV, усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених ст.ст. 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Види соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначені ст. 21 Закону № 1105-ХІV. Окрім іншого, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що визначено п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105-ХІV.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 та визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, (далі - Порядок № 5-4/4).

Абз. 2 п. 4 Порядку № 5-4/4, визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі сума основного розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вищенаведені норми свідчать про те, що за наявності підстав, визначених законодавством, Відповідач зобов'язаний відшкодовувати Позивачу витрати на виплату сум основного розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Зі змісту п.5 Порядку № 5-4/4 вбачається, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Згідно з положеннями п. 6 Порядку № 5-4/4 Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку стосовно наявності у позивача права на звернення до адміністративного суду з вимогою про стягнення з відповідача відшкодування здійснених позивачем витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До складу зазначених грошових сум, крім іншого, включені суми страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із ст. 33 Закону № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, що правомірність призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, переліченим вище, не є предметом спору у справі.

Водночас, приймаючи до уваги, що відповідач зобов'язаний діяти виключно в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені Конституцією і законами України, суд дійшов висновку, що ФСС зобов'язане відшкодовувати витрати УПФУ на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за наявності підстав, передбачених ст. 33 Закону № 1105-ХІV.

Оскільки громадяни, яким позивач виплатив пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на день його смерті не мали статусу непрацездатних осіб в розумінні ч. 2 ст. 33 Закону № 1105-ХІV (окрім ОСОБА_3), відсутні правові підстави для покладання на ФСС обов'язку щодо відшкодування цих витрат.

Відповідно до протоколу № 109/37-17 від 17.06.1996 року отримувачем пенсії у зв'язку із втратою годувальника є ОСОБА_6, ОСОБА_3 визначений як утриманець.

Відповідно до пояснень позивача отримувачем пенсії є ОСОБА_6, яка отримує пенсію за дитину - ОСОБА_3

Враховуючи, що ОСОБА_3, станом на момент смерті батька (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) було 2 роки, ОСОБА_3 є непрацездатною особою в розумінні ст. 33 Закону № 1105-ХІV.

Суд зазначає, що відповідно до протоколу № 109/37-17 від 17.06.1996 року пенсію було призначено по 01.08.2012 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача витрати на виплату пенсії ОСОБА_3 за період з червня по липень 2012 року включно в сумі 244,48 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними та про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 55 917,09 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (код ЄДРПОУ 25968406) на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (код ЄДРПОУ 21958109) витрати на виплату пенсії ОСОБА_3 за період з червня по липень 2012 року включно, в сумі 244,48 грн.

Постанова прийнята та підписана 11 лютого 2013 року, її вступну та резолютивну частини проголошено в присутності представників сторін.

Постанову в повному обсязі складено 18 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС Україниу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.