Рішення № 29425808, 12.02.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14, тел. 575-90-29, тел/факс 575-90-31

__________________________________________________________________________________

справа № 2602/4199/12

провадження № 2/753/1627/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" лютого 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді:Басалаєвої А.В. при секретарі:Деак Ю.В. за участю позивача:ОСОБА_7 представників відповідача:ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики та про визнання недійсною розписки від 22 квітня 2008 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_7 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_8 про стягнення боргу з урахуванням 3% річних та витрат від інфляції в розмірі 144 695 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 22 квітня 2008 року ОСОБА_7 надав позику ОСОБА_8 у розмірі 18 000 доларів США строком повернення до 22 липня 2008 року, про що було складено розписку. Грошових коштів ОСОБА_8 позивачу не повернув.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову вказавши, що сума, яка зазначена у розписці не є визначеною - в ній лише вказано суму в умовних одиницях. Із змісту розписки не можливо ідентифікувати особу позикодавця, оскільки у розписці не зазначено будь-яких інших особистих даних: ні паспортних даних, ні ідентифікаційного номеру, ні місця проживання тощо. Відповідач звертає увагу, що ім'я позивача не співпадає з іменем зазначеним у розписці - ОСОБА_7 Просили застосувати строк позовної давності.

ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 не брав у борг у ОСОБА_7 грошових коштів. Не заперечує про можливе складання ним розписки, але виключно як проект. Відповідно до частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_8 звертає увагу, що якщо розписку він дійсно сам написав (не пам'ятає через давність), то при її написанні його внутрішній волі не відповідало взяття на себе якихось боргових зобов'язань перед ОСОБА_7

ОСОБА_7 заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Вислухавши пояснення позивача за первісним позовом та представників відповідача - позивача за зустрічним позовом суд, дослідивши матеріали справи суд встановив відсутність правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів з урахуванням наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач за первісним позовом звернувся з вимогами про повернення боргу на підставі розписки, укладеної між сторонами 22 квітня 2008 року.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строком повернення боргу відповідно до розписки є 22 липня 2008 року.

За змістом частин третьої - п'ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 січня 2013 року № 10-70/0/4-13 згідно з частиною третьою і четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позову, просив суд застосувати строк позовної давності як на підставу відмови у позові.

Позивачем за первісним позовом не доведено поважність причин пропущення строку позовної давності.

Оскільки строк позовної давності для звернення із вимогами про повернення грошових коштів з урахуванням 3% річних та витрат від інфляції, одержаних по розписці від 22 квітня 2008 року сплинув 22 липня 2011 року у позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Не є обґрунтованими вимоги позивача за зустрічним позовом.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як на підставу обґрунтованості заявлених зустрічних вимог ОСОБА_8 стверджує, що не одержував грошових коштів від ОСОБА_7 ОСОБА_8 не заперечує про написання ним розписки, проте виключно як проект документу. Розписка не писалась ним як доказ наявності договору позики чи як доказ отримання грошей.

Крім того, відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір не був укладений, тому що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами є умови про предмет договору тощо. Оскільки у розписці суму позики визначено як 18 000 умовних одиниць, тобто не зазначено найсуттєвішу істотну умову договору позики - його суму, то договір не є укладеним.

ОСОБА_7 заперечуючи проти задоволення зустрічного позову вказав, що саме ОСОБА_8 отримав у борг 18 000 доларів США, про що було складено розписку 22 квітня 2008 року.

Також, однією з підстав для задоволення позову позивач також вказує на неможливість ідентифікувати особу ОСОБА_7, оскільки у розписці значиться особа ОСОБА_7

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В обґрунтування правомірності заявлених вимог щодо недійсності правочину позивач за зустрічним позовом посилається положення частини третьої статті 203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. ОСОБА_8 звертає увагу, що при написанні розписки його внутрішній волі не відповідало взяття на себе якихось боргових зобов'язань перед ОСОБА_7

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Частиною першою статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем за зустрічним позовом, не заперечуючи про написання ним розписки, не надано суду жодного доказу обґрунтованості тверджень, що при її складанні його внутрішній волі не відповідало взяття на себе боргових зобов'язань перед ОСОБА_7

Враховуючи викладене та беручи до увагу позицію Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, висловлену в листі від 16 січня 2013 року № 10-70/0/4-13, керуючись статтями 203, 215, 256, 257, 261, 267, 638, 1046, 1047, 1051 Цивільного кодексу України, статтями 57, 60, 61 88, 209, 212, 215 - 218 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА