Рішення № 29422076, 29.01.2013, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/85/13- ц

Провадження №2/471/61/13

Номер рядка звіту 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2013 Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого Губанова В. М.,

при секретарі Тягнирядно І. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі справу за заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання договору купівлі-продажу на будинок та господарські будівлі біля нього дійсним та визнання права власності на нього

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами біля нього та права власності на житловий будинок, посилаючись на те, що 31 липня 1997 року він та ОСОБА_2, домовились про купівлю-продаж належного відповідачу нерухомого майна, а саме: житлового будинку за №44 з відповідними господарськими спорудами, будівлями та огорожами, що знаходиться по АДРЕСА_1. На основі цієї домовленості він купив у відповідача вказану нерухомість, про що цього ж дня уклали простий письмовий договір.

Зобов'язання по договору позивачем було виконано в повному обсязі: він повністю здійснив з ОСОБА_2 розрахунок за купівлю вказаного майна в повному обсязі, а остання віддаля всі документи на будинок та ключі від нього.

При зверненні в реєстраційну службу для реєстрації права власності на будинок ОСОБА_1 дізнався, що вказаний договір купівлі-продажу, не оформлений нотаріально, не являється документом, який засвідчує право власності на нерухомість, оскільки відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і житлового будинку, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка до початку судового засідання звернулася із заявою, в якій визнала позовні вимоги в повному об'ємі та просила справу слухати без її участі у зв'язку із зайнятістю.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 31 липня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, домовились про купівлю-продаж належного відповідачу нерухомого майна, а саме: житлового будинку за №44 з відповідними господарськими спорудами, будівлями та огорожами, що знаходиться по АДРЕСА_1. На основі цієї домовленості він купив у відповідача вказану нерухомість, про що цього ж дня уклали простий письмовий договір.

Зобов'язання по договору позивачем було виконано в повному обсязі: він повністю здійснив з ОСОБА_2 розрахунок за купівлю вказаного майна в повному обсязі, а остання віддаля всі документи на будинок та ключі від нього.

При зверненні в реєстраційну службу для реєстрації права власності на будинок ОСОБА_1 дізнався, що вказаний договір купівлі-продажу, не оформлений нотаріально, не являється документом, який засвідчує право власності на нерухомість, оскільки відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і житлового будинку, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вказаний Договір купівлі-продажу позивач не зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації по місцю знаходження нерухомості, як те визначено у п. 8 вказаного Договору та у ч. 2 ст. 227 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) через необізнаність про це.

Однак, після укладення угоди, відповідачка звільнила будинок, передавши йому ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Починаючи з 1997 року, позивач використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належ ному санітарно-технічному стані.

На час укладення угоди ні позивач, ні відповідачка не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) підля гає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Але, згідно ст. 227 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недотримання такої умови тягне недійсність угоди.

Проте, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) такий договір може бути визнано судом дійсним, якщо одна із сторін повністю або частково виконала умо ви договору, що має місце у даній справі: позивач виконав умови угоди повністю.

Відповідно до ст. 4 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

У відповідності до ст. 41 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року), угодами визнають ся дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

При вчиненні вказаного правочину всі дії сторін, як покупця, так і продавців за Дого вором купівлі-продажу, були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, пе рехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним у 1997 році законодавством України.

Через протиріччя правових норм, діючих на час укладення Договору купівлі-продажу у 1997 році та відмову компетентними органами і нотаріусами визнавати на даний час пра вочини дійсними, законними і виконаними, позивачка змушена звернутись з позовною заявою до су ду, про захист своїх прав, оскільки на даний час в мене виникла необхідність реалізувати своє право власності на придбаний за угодою будинок, але зробити цього не змогла, бо з'ясувалося, що купівля-продаж нерухомості не посвідчена нотаріально, тобто під час укладання угоди порушена форма, передбачена для укладання даного виду Договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), договір купівлі-продажу будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до діючого на даний час законодавства України, а саме ст. 204 ЦК України (в редакції 2003 року), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо неї встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), якщо сторони до мовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його но таріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст.ст. 41, 321 ЦК України (в редакції 16.01.2003 ро ку), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього пра ва чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не ви знається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право влас ності.

Стаття 15 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року) наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорюван ня. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, сплачені ним при поданні позову в розмірі 214,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держбюджету в Братському районі недоплачений судовий збір при поданні заяви в сумі 14 гривень 80 коп. на р/р 31212206700081 МФО 826013 код ЄДРПОУ 37278537 ГУДКУ в Миколаївській області .

Керуючись ст.ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати договір купівлі-продажу будинку від 31 липня 1997 року, за яким ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, огорожами біля нього, який знаходиться по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, огорожами біля нього по АДРЕСА_1 житловою площею 35,6 кв.м., позначеногоА-І, сараю Б-І, В-І, літньої кухні Г-І, підвалу Д-І, огорожі Й-І.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держбюджету в Братському районі недоплачений судовий збір при поданні заяви в сумі 14 гривень 80 коп. на р/р 31212206700081 МФО 826013 код ЄДРПОУ 37278537 ГУДКУ в Миколаївській області .

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд.

Суддя Братського

районного суду Губанова В. М.,

Рішення набрало законної сили

09 лютого 2013р.

Оригінал рішення знаходиться в архіві

Братського районного суду

в цивільній справі № 2-61/2013р.