Постанова № 29420954, 15.01.2013, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 2103/1127/2012 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

при секретарі Погорілій О.С.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Овдієнко Ю.В.

прокурора Зелінка Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області про скасування рішень сесії Великолепетиської селищної ради

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування рішень сесії Великолепетиської селищної ради, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Випадково, у черговому номері газети «Таврійські вісті»вона дізналася про наявність рішень органу місцевого самоврядування, які стосуються її законних прав та інтересів. Так, на засіданні 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року, розглядалося питання про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок»та про скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі». Позивач вважає дії голови Великолепетиської селищної ради протизаконними, а рішення, які прийняті за наслідками розгляду питання, незаконними, а тому такими, що підлягають скасуванню посилаючись на ст. 41 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Глава 24 ЦК України визначає підстави набуття права власності. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позивач вказує, що у 2007 році вона придбала у власність 1/2 частку будинку АДРЕСА_1. Другу половину будинку придбала її мати. Згодом мати прийняла рішення подарувати їй свою половину. Вона дар прийняла. Почала ремонтні роботи у будинку. Так як правовстановлюючими документами на її будинок були договори купівлі - продажу та дарування вона вирішила звернутися до виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради з питанням про затвердження зміненої загальної площі будинку та видачу їй свідоцтва про право власності на будинок. На засіданні виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради її питання були розглянуті і шляхом відкритого голосування прийняте позитивне рішення. На сьогодні замість чисельних договорів у позивача у якості правовстановлюючого документу є свідоцтво про право власності на житловий будинок. Своє право власності вона в установленому законом порядку зареєструвала в БТІ. Державний нотаріус, яка посвідчувала правочини (договір купівлі - продажу, а потім дарування) пересвідчилася у законності документів (належності об'єкту нерухомості продавцю). Стаття 388 ЦК України регламентує право власника на витребування майна від добросовісного набувача, а саме: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Позивач вважає, що жодної з підстав витребувати у неї будинок не існує. Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Як встановлено Конституційним Судом України в Рішенні у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»справа про скасування актів органів місцевого самоврядування, - ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Рішення, які були скасовані рішеннями сесії № 520 та 521 є в розумінні Рішення Конституційного Суду України - ненормативними актами органу місцевого самоврядування. Після придбання у 2007 році житлового будинку позивач приступила до капітального ремонту будинку. Під час ремонту загальна площа збільшилася у зв'язку з чим їй необхідно було затвердити нові фактичні розміри будинку та його площу. Рішенням виконкому Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі»було затверджено розміри загальної площі будинку. Члени виконавчого комітету селищної ради не знайшли у її діях щодо реконструкції будинку нічого протизаконного, тому затвердили нові фактичні розміри. Після реєстрації цих змін в БТІ шляхом внесення уточнення до технічної документації будинку, ненормативний правовий акт - рішення виконкому Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі», вичерпав свою дію фактом виконання, що стосується і рішення виконкому Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», який після видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок вичерпав свою дію фактом виконання - реєстрацією права власника. З вищевикладеного випливає, що дії голови Великолепетиської селищної ради - є протиправними у зв'язку із відсутністю правової підстави ставити у порядок денний сесії питання щодо скасування рішень виконкому № 161 «Про затвердженню загальної площі» від 22.10.2008 року та № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок»від 27.01.2010 року. Позивач просить суд визнати дії голови Великолепетиської селищної ради -протиправними та скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», а також скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», а також визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі», виключити з позовних вимог вимогу про визнання дій голови Великолепетиської селищної ради протиправними.

Представник позивача ОСОБА_2 вважає позов обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню, так як прийняті рішення Великолепетиської селищної ради звужують обсяг законних прав позивача, щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Представник відповідача Овдієнко Ю.В. позов не визнала та пояснила, що рішення селищної ради від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», а також за № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі»були винесенні на виконання вимог викладених у протестах Великолетиського міжрайонного прокурора від 02 та 05 листопада 2012 року. Вважає вказані рішення законними та обґрунтованими, а тому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У судовому засіданні прокурор Зелінка Л.О. пояснила, що рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», та рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі»законні, так як при прийнятті рішення Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок»та рішення селищної ради від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі»Великолепетиська селищна рада вийшла за межі своєї компетенції, яка встановлена ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування»органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Частиною 2 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування»передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішенням виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року за № 161 затверджено зміну житлової площі по житловому будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, а рішенням виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року №12 вирішено видати ОСОБА_1 свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Великолепетиським міжрайонним прокурором були внесені протести від 02 та 05.11.2012 року за № 107/3083 вих. 12 та 107/3087 вих. 12 на рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року №12, та на п. 2 рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року №161.

Так, на підставі вищевказаних протестів прокурора рішенням двадцять дев»ятої сесії Великолепетиської селищної ради VІ скликання від 07.11.2012 року № 520 скасовано, як незаконне рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року №12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок». Крім того, рішенням двадцять дев»ятої сесії Великолепетиської селищної ради VІ скликання від 07.11.2012 року № 521 скасований, як незаконний пункт 2 рішення виконавчого комітету від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі».

Вказані рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради стосуються майна, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2007 року та договору дарування від 23.10.2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 16020739 від 21.09.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16924406 від 05.12.2007 року та розташоване за адресою АДРЕСА_1 Великолепетиського району Херсонської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача та прокурор заперечують проти позову ОСОБА_1 та надали до суду копії протестів, на підставі яких були винесені відповідні рішення. Так, прокурор у протестах зазначає, що Великолепетиська селищна рада під час винесення рішень про затвердження загальної площі, та про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок вийшла за межі своїх повноважень, які передбачені ст. 30, 31 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". У протесті на рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року №12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок" зокрема зазначено, що ОСОБА_4 не був власником майна і не мав права продавати спірне нерухоме майно, договір купівлі-продажу від 08.09.2007 року, згідно якого ОСОБА_4 продав будинок житловий садибного типу з належними до нього житловими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожній відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 236 та 657 ЦК України є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам закону по формі, і вважається недійсним з моменту укладення.

Прокурором у протестах було вказано, що рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17.08.2007 року, справа №2-484/2007 року на підставі якого ОСОБА_6 належить вищевказаний житловий будинок рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02.03.2012 року скасоване, та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено, але згідно рішення суду від 2007 року право власності ОСОБА_6 на будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «Каховське бюро технічної інвентаризації" номер запису 3888, в книзі: 11, реєстраційний № 20105830 у період коли рішення суду від 2007 року було законним. ОСОБА_6 розпорядився будинком та продав його згідно договору купівлі - продажу громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу нотаріусом був внесений до реєстру і було видано відповідну документацію на майно. Після вказаного ОСОБА_5 згідно договору дарування від 23.10.2007 року подарувала 1/2 частину вказаного будинку ОСОБА_1 Автоматично, як вказано у протесті прокурора визнання вищевказаного договору купівлі-продажу та договору дарування не проводиться, для визнання даних договорів недійсними або нікчемними необхідно відповідне рішення суду, яке на даний момент не прийняте, а договір купівлі-продажу між ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не скасовані, а Великолепетиська селищна рада приймаючи рішення від 22.10.2008 року за № 161 та від 27.01.2010 року за № 12 діяла на підставі відповідної норми закону, тобто прийняла рішення у межах своєї компетенції та не порушуючи при цьому норми ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", так як ст.ст. 30, 31 вказаного закону передбачено, що до відання виконавчих органів селищних рад належить облік відповідно до закону об"єктів нерухомого майна, незалежно від форм власності, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, іншої містобудівної документації, а також вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Так, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" - гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України. У рішенні зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України. У Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59), а тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення сесії, які були скасовані № 520 та 521 є в розумінні Рішення Конституційного Суду України - ненормативними актами органу місцевого самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі" було затверджено нові фактичні розміри загальної площі будинку і після реєстрації цих змін в БТІ шляхом внесення уточнення до технічної документації будинку рішенням виконкому Великолепетиської селищної ради від 22.10.2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі" вичерпав свою дію фактом виконання.

Крім того, рішення виконкому Великолепетиської селищної ради від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок" після видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок також вичерпав свою дію фактом виконання - реєстрацією права власника, про що видано відповідний витяг.

Також, судом встановлено порушення суб"єктом владних повноважень прав позивача на отримання належного відшкодування шкоди, завданої помилково наданого їй права на житловий будинок, встановлено відсутність строку, протягом якого відповідні рішення можуть бути скасовані, а також відношення суб"єкта владних повноважень до ситуації позивача було непослідовним, нескоординованим, що створило тривалий стан невизначеності щодо права позивача на житловий будинок, позивача не було сповіщено про розгляд даного питання, також йому не було надіслано і копії відповідних рішень чим порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 ст. 162 КАС України, приходить до висновку, що Великолепетиська селищна рада Великолепетиського району Херсонської області неправомірно та необґрунтовано прийняла рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок», а також рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі», тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 2, 11, 71, 162, 163, 171-2 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області про скасування рішень сесії Великолепетиської селищної ради задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 520 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 27.01.2010 року № 12 «Про заміну документів та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок».

Визнати протиправним та скасувати рішення 29 сесії селищної ради 6 скликання від 07.11.2012 року № 521 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 22 жовтня 2008 року № 161 «Про затвердження загальної площі».

Постанова суду може бути оскаржена через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її проголошення.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

В.о. голови суду В.А. Мамаєв