Рішення № 29418479, 19.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 925/128/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., в приміщенні господарського суду розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, буд. 138

до селянського (фермерського) господарства «Аграрій», м. Черкаси, бул. Шевченка, 242/1

про стягнення 100 826,56 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Стельмах Ю.М. - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Суфле Агро Україна» здійснило поставку насіння озимого ріпаку на суму 94500 грн. фермерському господарству «Аграрій» на підставі договору поставки №1189 від 10.08.2011р. Розрахунок не проведено, тому позивач (постачальник) звернувся до суду та просить стягнути суму боргу, інфляційні збитки, пеню та 3% річних з простроченої суми.

Представник позивача вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів погашення боргу не подав.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. Сторони за договором є суб'єктами господарювання

та самостійними юридичними особами, що підтверджено свідоцтвами про державну реєстрацію (а.с. 9 -11).

Позивач є кредитором у зобов'язанні відповідача провести розрахунок за поставлене останньому майно сільськогосподарського призначення на підставі договору поставки.

За правовою природою договір №1189 від 10.08.2011р. є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки товару застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 10.08.2011р. №1189 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Продавець зобов'язаний передати партію товару в строк, обумовлений сторонами. Позивач на підставі специфікації №1/Р (а.с. 18) поставив Відповідачу 13.08.2011р. насіння озимого ріпаку Фінесс на загальну суму 94500 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №К-00000500 від 13.08.2011р. (а.с. 19), довіреністю №41 від 12.08.2011р. з реквізитами відповідача (а.с. 20), та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції не заявлено. На момент звернення з позовом відповідач не розрахувався. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар (насіння ріпаку), в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений у специфікації №1/Р до договору поставки №1189 - 30.08.2012р.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки насіння ріпаку, недопоставки насіння ріпаку чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий та використаний товар (насіння ріпаку сорту Фінесс) належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 94500 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 4.1 договору поставки №1189 від 10.08.2011р. та положень ст.ст. 546, 549-552 ЦК України позивач нараховує відповідачу 5112,30 грн. пені - з мотивів прострочення сплати боргу на 132 дні. Представник позивача вимоги підтримує. Нарахування проведено без обмеження, передбаченого ст. 232 ГК України. Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовому виді відповідно до норм ЦК України (ст. 546). Вимоги обґрунтовані. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Належить стягнути на користь позивача 5112,30 грн. пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 1025,26 грн. - 3% річних, та 189 грн. інфляційних збитків за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.09.2012р. по 10.01.2013р. Представник позивача просить стягнути їх з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Стягненню підлягає 1025,26 грн. - 3% річних з простроченої суми та 189 грн. інфляційних.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, вимоги не заперечив, доводи та докази позивача в належний спосіб не спростував. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, вказану позивачем, та внесену до ЄДРПОУ.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 2017 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Аграрій», м. Черкаси, бульв. Шевченка, 242/1, код ЄДРПОУ 32426802, рахунок № 260003017064 в ВФ ВТБ Банк, м. Вінниця, МФО 302559

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, буд. 138, код ЄДРПОУ 34863309, рахунок №2600570164 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805

94500 грн. заборгованості, 5112,30 грн. пені, 1025,26 грн. - 3% річних з простроченої суми, 189 грн. інфляційних збитків та 2017 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 19.02.2013р.

Суддя Г.М. Скиба