Рішення № 29418275, 18.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2013Справа № 901/350/13-г

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

до відповідача - Алупкінської міської ради, м. Алупка

за участю третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог про предмет спору Державного закладу "Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України", м. Алупка

про визнання недійсним державного акту

За участю представників:

від прокуратури- Тітков К.С., довіреність № посвідчення № 008085 , старший прокурор відділу;

від відповідача- Борисов С.С., довіреність № б/н від 22.10.12, представник;

від третьої особи- Мартинюк О.В., , головний лікар;Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Алупкінської міської ради за участю третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог про предмет спору Державного закладу "Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 4, 80 га по вул.. Леніна, 33 у м. Алупка, серії ЯЯ № 001297, виданий 25.11.2008 року.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 05.02.2013р.

У судовому засіданні 05.02.2013 року оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані скасуванням Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010 року рішення 27 позачергової сесії 5 скликання Алупкінської міської ради № 1/1 від 16.09.2008 року « Про коригування меж земельної ділянки Державного закладу «Дитячий спеціалізований санаторій ім.. Боброва Міністерства охорони здоров'я України», на виконання якого в свою чергу був виданий оспорюваний державний акт.

Відповідач у судовому засідання та у відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Центральним органом виконавчої влади, на який покладене здійснення контролю за використанням та охороною земель є Держсільгоспінспекція України, повноваження щодо звернення до суду якого із позовами про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування не передбачені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та положенням про Державну інспекцію сільського господарства України.

В пункті 1 Постанови Пленуму від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», ВГСУ зазначив згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правильність звернення Заступника прокурора в якості позивача.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 07.04.95 серія КМ №0000030, санаторію ім. професора О.О.Боброва, для функціонування санаторію, була надана земельна ділянка площею 11,26 га.

Вказаний державний акт був виданий на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Алупкінської міської ради від 30.06.1992р.

Алупкінською міською радою на 27 позачерговій сесії 5 скликання від 16.09.08 прийнято рішення №1\1 «Про коригування меж земельної ділянки ДП «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоровя України» для функціонування санаторію.

Вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою з коригування меж земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні санаторію ім. Боброва для функціонування санаторію загальною площею 4,8 га; затверджено технічну документацію із землеустрою про прийняття в землі запасу Алупкінської міської ради земельної ділянки по вул. Леніна у м. Алупка.

Пунктом 2 рішення, припинено право постійного користування державному підприємству «ДСС ім. Боброва МОЗ України» земельною ділянкою площею 6,4632 га із загальної площі 11,2632 га, наданої для функціонування санаторію.

Пунктом 3 даного рішення, визнано таким, що втратив дію державний акт на право постійного користування землею від 07.04.95 серія КМ №0000030, виданий санаторію ім. проф. Боброва на підставі рішення Алупкінської міської ради від 30.06.1992 р. № 14

Пунктом 4 рішення, передано в постійне користування ДП «ДСС ім. Боброва МОЗ України» 4,8 га із земель оздоровчого призначення, які знаходяться у віданні Алупкінської міської ради для функціонування санаторію.

Пунктом 7, вирішено видати ДП ДСС ім. Боброва МОЗ України державний акт на право постійного користування землею для функціонування санаторію площею 4,8 га.

Пунктом 8, вирішено внести відповідні зміни в державну статистичну звітність з кількісного обліку земель (форма 6-зем).

На виконання наведеного рішення ДП ДСС ім. Боброва МОЗ України виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 001297 ( а.с. 20).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010 року визнано протиправним та скасоване рішення 27 позачерговій сесії 5 скликання Алупкінської міської ради №1\1 від 16.09.08 «Про коригування меж земельної ділянки Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ім. Боброва Міністерства охорони здоров'я України».

Як зазначив Вищий господарський суд України в пункті 2.3 Постанови пленуму від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на момент видачі спірного акту, було передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

З приписів Земельного кодексу України слідує, що державні акти про право власності на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право.

Припинення правовідношення постійного користування відповідача на земельну ділянку можливе лише шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними держаних актів на право власності на земельні ділянки.

Вирішення питання про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є похідним від встановлення такого права.

З огляду на те, що рішення ради, яким затверджено технічну документацію із коригування меж земельної ділянки для функціонування санаторію, визнано у судовому порядку недійсним, суд вважає, що й державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, межі якої встановлені скасованим рішенням, підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні 18.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 19.02.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 22, 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4, 8000 га по вул.. Леніна,33 у м. Алупка, серії ЯЯ № 001297, виданий 25.11.2008 року Державному закладу "Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України", м. Алупка.

3. Стягнути з Алупкінської міської ради, м. Алупка в доход державного бюджету України 1 147, 00 грн. судового збору.

4. Наказ видати в порядку статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова