Рішення № 29416070, 14.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2013 р. Справа № 911/189/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства «Бар'єр. Спешел груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм»про стягнення 42 213, 11 грн.за участю представників:

позивача:Паньшин С.С.відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 42 213, 11 грн. за договором № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р., з яких: 41 400, 00 грн. - основного боргу та 813, 11 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за наданні послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.02.2013 р.

29.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви з поясненнями вих. № 13-01-29/02, № 13-01-29/01, № 13-01-29/03 від 29.01.2013 р. (вх. № 1609, № 1610, № 1611 від 29.01.2013 р.), до яких долучені документи по справі.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання вих. № 28 від 31.01.2013 р. (вх. № 1844 від 31.01.2013 р.), у якому останній просить суд перенести засідання по справі у зв'язку з перебуванням керівника виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» у щорічній відпустці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 14.02.2013 р. у зв'язку з вищезазначеним клопотанням, нез'явленням представника відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог суду.

13.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання по справі вих. № 46 від 12.02.2013 р. (вх. № 2723 від 13.02.2013 р.) у зв'язку з участю його представника у судовому засіданні по розгляду кримінальної справи у Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Розглянувши вищезазначену заяву, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про розгляд справи, що не позбавляло його можливості своєчасно визначитись з представниками, крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» є юридичною особою, яка не обмежена колом осіб, які можуть представляти його інтереси, в тому числі і у суді.

У судовому засіданні 14.02.2013 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог вих. № 13-02-14/01 від 14.02.2013 р., у якій позивач, зважаючи на те, що відповідач після порушення провадження у справі № 911/189/13-г частково сплатив суму основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 39 313, 11 грн. заборгованості за договором № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р., з яких: 38 500, 00 грн. - основного боргу та 813, 11 грн. - 3 % річних.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 313, 11 грн. з підстав, заявлених у позові.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 17.01.2013 р. та 01.02.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.02.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

03.11.2011 р. між сторонами було укладено договір № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкта, за умовами якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкт, який розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17, що знаходиться у користуванні у відповідача на основі договору оренди № 1-ОР від 25.06.2011 р.

Відповідно до п. 1.2 договору охорона об'єкту здійснюється цілодобово методом організації пропускного режиму на об'єкті, періодичним патрулюванням в нічний час та безпосереднім оглядом всіх елементів об'єкту. Обов'язки працівників позивача визначаються «Інструкцією охоронникам», узгодженою та підписаною уповноваженими представниками сторін, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, що становить: 12 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 2 000, 00 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата вартості охоронних послуг, яку визначено Протоколом узгодження договірної ціни, здійснюється відповідачем на розрахункових рахунок позивача щомісячно не раніше, ніж буде підписано акт виконаних робіт за фактично надані послуги до 5-го числа місяця наступного за місяцем, в якому фактично надавались послуги у розмірі 40 % від загальної суми, та остаточний розрахунок до 20-го числа такого місяця.

Відповідно до п. 3.4 договору фактичне надання позивачем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому акті виконаних робіт, який складається позивачем не пізніше 3-го числа наступного місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п. 3.5 договору у разі розірвання договору, відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість фактично наданих охоронних послуг згідно актів виконаних робіт не пізніше 15 календарних днів з моменту розірвання цього договору, а також сплатити вартість фактично наданих послуг, на які акти відповідач не підписав у терміни, що зазначені в пункті 3.4 цього договору.

У відповідності до п. 5.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату на поточний рахунок позивача за послуги охорони відповідно до підписаного обома сторонами акту виконаних робіт наданого позивачем.

Пунктами 10.1, 10.2 договору передбачено, що договір набирає чинності з 05.11.2011 р. і діє до 05.11.2012 р. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, в такому випадку договір вважається продовженим на один календарний рік без обмеження кількості разів.

28.11.2012 р. позивач і відповідач підписали угоду про розірвання договору № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання з 01.12.2012 р. договору № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р., були наданні відповідачу послуги охорони за період з листопада 2011 року до листопада 2012 року (включно) на загальну суму 154 400, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за надані послуги розрахувався частково на 114 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 17 від 12.07.2012 р. з вимогою терміново здійснити оплату за фактично надані охоронні послуги. Вказана претензія була отримана відповідачем 17.07.2012 р., про що свідчить підпис офіс-менеджера відповідача на претензії.

Проте, відповідач частково виконав своє договірне зобов'язання щодо оплати за наданні охоронні послуги, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що з урахуванням часткових проплат здійснених відповідачем, сума основного боргу станом на 14.02.2013 р. становить 38 500, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 500, 00 грн. основного боргу за договором № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 20.12.2011 р. до 09.01.2013 р. складають - 813, 11 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39 313, 11 грн. заборгованості за договором № ФО/165 про надання послуг з охорони об'єкту від 03.11.2011 р., з яких: 38 500, 00 грн. - основного боргу та 813, 11 грн. - 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Бар'єр. Спешел груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колві «Євротерм» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 13-Д, ідентифікаційний код - 35773075) на користь Приватного підприємства «Бар'єр. Спешел груп» (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код - 35837479) 38 500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 11 коп. - 3 % річних, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 19.02.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак